«Врятували колонки та подушка безпеки». Історія звукорежисера, який потрапив під ракетний обстріл

Марія ЛЄХОВА

фото: facebook Андрій Верніковський

Російські військові 14 липня ракетами обстріляли Вінницю. Прильоти були у Замостянському районі, а саме в Будинок офіцерів та будинок побуту «Ювілейний».
На першому поверсі «Ювілейного» розміщувалася клініка «Нейромед». Саме повз неї проїжджала машина працівників БО, які їхали встановлювати музичне обладнання.
В салоні автівки було три чоловіки: двоє постраждали, один — загинув. Звукорежисер, що вижив, розповів детально про той день, вибух та лікування після.

Звукорежисер відділу культури та організації дозвілля Будинку Офіцерів Андрій Верніковський опублікував пост на своїй фейсбук-сторінці. Чоловік розповів, що постраждав від ракетного удару. Той день він пам'ятає в деталях.

«Минуло два тижні з того трагічного дня, коли у Вінниці рашистські ракети відібрали та зруйнували життя стількох мирних жителів. Я був у самому центрі пекла й дивом вийшов з нього живим та відносно неушкодженим. Мабуть, у Господа ще є на мене серйозні плани, — пише Андрій. — Як я тримаюсь? Чесно кажучи, щодня мене добряче накриває від усвідомлення масштабу трагедії, як для постраждалих і міста в цілому, так і для мене особисто. Та саме завдяки Вам, мої друзі, рідні, знайомі і просто небайдужі люди, саме завдяки вашій підтримці, допомозі на всіх рівнях, теплу і турботі, я не мав і не маю шансу поскиглити чи впадати у відчай. Дякую вам від усього серця!».

Андрій зібрався з силами та зазначив, що саме зараз готовий розповісти про те, що трапилось з ним того дня.

Відео дня

Свою розповідь чоловік розпочав з восьмої ранку. Тоді він, каже, одягнув улюблену сорочку та планував сфотографуватися з Олегом Скрипкою. Випив каву та попрямував у студію готувати обладнання. Мав встановити звук та працювати у якості звукорежисера поруч з музикантом.

До місця роботи їхав разом із Віктором Поліщуком, який керував новеньким Mercedes. У салоні було музичне обладнання.

«Поруч з ним сидів Віталій Каблучко. Я сидів за водієм, а справа та позаду мене був комплект обладнання. Все трапилось миттєво. Ми саме проїжджали біля самісінького Нейромеду. Вибух. Втрата свідомості. Темрява. Ракета вибухнула на відстані 10-15 метрів від нашої автівки, але вона єдина дивом не спалахнула, — згадує Андрій. — Я отямився від сильного жару, зрозумів, що весь в крові і почав кричати не так від болю, як від жаху. Пізніше Віталій розповість, що саме мій крик привів його до тями. Все навколо в чорному не просвітному диму, все палає, звідусіль несамовиті крики, вибухи і щось постійно падає зверху — уламки від будівлі, каміння, скло. Я не зрозумів, що то вибухали автівки, припарковані поруч. Подумав, що може прилітає ще і треба намагатись вижити. Увімкнувся інстинкт самозбереження і тіло діяло ніби на автоматі. Двері зліва не заклинило (теж дивом) і відчинились з першого разу. Я вибрався і почав бігти і звати на допомогу. В ту мить ще не розумів обсягу жахіття, не знав кількості вибухів і не розумів, чому всі навколо перебувають теж у шоковому стані. У хаосі побачив бліде обличчя Валентина, який на момент вибуху знаходився у студії. Перше, що він сказав — Костянтинович живий, зі мною все добре, студії пі%… На щастя під час вибухів у студії не було клієнтів та ніхто з персоналу не постраждав серйозно. Я повернувся до авто, в якому нас застав вибух, але там вже нікого не було. Я сподівався, що хлопці у безпеці. Марно... Далі військовий взяв мене по під руки і допоміг дійти до рятувальників. На площі у той момент було декілька машин ДСНС, і здається 1-2 швидкі. У лікарню мене доставили в числі перших. У кілька рук діставали уламки зі спини, голови й одразу підшивали найбільші рани. Одним словом, народився в сорочці».

Андрій каже, що водій Віктор загинув. Пасажир Віталій — живий, попереду у нього не одна операція.

Врятували життя Андрію музичні колонки, які взяли на себе удар та захистили його голову. Також спрацювали подушки безпеки, які теж прийняли на себе вибухову хвилю.

Протягом тижня після вибуху чоловікові лікарі виймали скло, чистили рани і перев’язували.

«Але на жаль, необхідну допомогу з баротравмою місцеві ЛОРи не надали, хоча з першого дня я наголошував на важливості цієї проблеми для мене, бо сам відчував що все дуже кепсько. Свистіло, стріляло, боліло, чув погано. Запевняли, що то контузія — мине. Барабанні перетинки перфоровані, але краплі і уколи вітаміну В6 допоможуть. Чи то обладнання в лікарні застаріле, чи, можливо, не надали серйозного значення моїй особистій трагедії, яка візуально була не така жахлива, як у багатьох важко постраждалих в той день, не знаю. Час було втрачено, — продовжує Андрій. — На шостий день, спочатку в приватній телефонній розмові з лікарем Толіком Власенко отримав рекомендацію про терміновий прийом необхідних ліків, а вже приватній клініці лікаря Кирилла Барціховського мені нарешті поставили точний діагноз і я дізнався масштаб уражень. Більше того, лікар дістав шматочок скла з відкритої рани. Аби ви розуміли, мене до того дивилось чотири лікарі! Вже ж два тижні минуло. В лікарнях я вже 14-й день. Дружина каже, що регенерація в мене, як у справжнього вампіра. Поверхневі рани майже затягнулись і виглядають, ніби минуло кілька місяців, а не два тижні. От зі слухом все значно гірше. Праве вухо майже повністю не чує, ліве чує відсотків на 30-40 від того як було. Наразі лікування продовжується у лікарні ім. Пирогова, спрямоване на боротьбу з гострим невритом слухового нерва».

Андрій розповів, що на нього чекає операція в ході якої відновлюють цілісність барабанної перетинки. Ця операція складна та потребує після тривалої реабілітації.

Нині про улюблену роботу та музики чоловіку доведеться забути.

«Мій слух — це моє все. Це моя робота, моя творчість, моє життя. Отже, ця операція вирішить всю мою подальшу долю, — каже Андрій. — Моя автівка понівечена вщент. Студія…промовчу… Легендарну студію в будинку офіцерів, в якій я творив і працював більше 11-ти років, повністю знищено. Обладнання частково вціліло, але і це також ще одне диво».

Чоловік каже, що пам'ятатиме це все та ще розкаже про себе. Відзначає, що росіянам нас не зломати.

«Це страшний але, мабуть, потрібний досвід. Я відчуваю, що стаю іншим. І зараз, разом з вами Я розпочинаю нове життя. Тепер все точно буде інакше. Русні нас не зламати!Все буде Украіна! Дякую вам, мої люди, ви неймовірні», — каже Андрій.

У матеріалі використані фото з фейсбук сторінки Андрія Верніковського. На них наслідки обстрілу, він та його колега.

Внаслідок ракетного удару по Вінниці, який стався 14 липня, нагадаємо, загинули 26 людей, з них — троє дітей.

Сильно постраждала також інша інфраструктура міста. Загалом пошкоджень зазнали 55 будівель і 40 автомобілів. Повибивало вікна та пошкодило будинки також приватних квартир.

Більше інформації знайдете наших у репортажах:

Читайте також:

Не ігноруйте. Вінничанам нагадують про чотири види сигналу у разі екстрених ситуацій

Можливі ракетні удари. Що робити вінничанам після сигналу «Увага всім!»

Не нехтуйте власною безпекою. Правила безпечної поведінки у надзвичайних ситуаціях

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.