«Вони — мої українці». Як в Німеччині чоловік з вінницьким корінням допомагає українським біженцям

Лариса ОЛІЙНИК

Голова єврейського культурного центру в Німеччині Дмитро Тукусер з українським біженцем Микитою

За статистикою, до Німеччини з 2022 року прибуло більше мільйона українських біженців.
Журналістка «20 хвилин» побувала в цій країні і дізналась, як місцеві громади допомагають нашим за кордоном.

Дмитро Тукусер — голова єврейської громади в Вольфсбурзі, що в Німеччині. Багато років тому з родиною переїхав в Німеччину з Литви. Його батьки родом з України, батько з Полтави, мати — з Вінницької області. Тому в нього особливе відношення до нашої країни, ностальгічне. А от до радянської влади завжди було негативне ставлення — деяких єврейський родичів знищили, інші емігрували.

Тому з початком великої війни, чоловік вирішив допомагати ЗСУ і українським біженцям.

«Він проти моєї Батьківщини пішов?!»

Відео дня

В 90-х роках, після розвалу СРСР, Дмитро Тукусер переїхав з родиною до Німеччини. Хоча він з дружиною вчителі російської мови, але працювати спочатку довелось не за спеціальністю: чоловік був домашнім майстром, його половинка — прибиральницею.

Дмитро вивчив німецьку мову, переклавши книгу по догляду за дитиною, потім були мовні курси, далі — навчався в соціально-педагогічний вищій школі. Перше його робоче місце було в культурному проекті.

Коли переїхав з Магдебургу до Брауншвайгу, організував єврейський культурний центр. Потім створив такий центр у Вольфсбурзі. В новому приміщенні осередку знаходяться три роки. Тут відзначають свята, проводять зібрання і заняття. Ми побували в ньому і дізналися, як тут допомагають українським біженцям.

— Коли почалася війна на Сході, я до кінця не розумів, що відбувається на Україні,— розповідає Дмитро Тукусер. — Коли ж почалася велика війна, я був шокований, боліло серце за землю моїх пращурів. Ми релігійна община, тому в політичні питання не можемо втручатися. А от допомагати біженцям — це наш обов'язок, оскільки самі були біженцями. Коли почалася окупація Херсону, я згадав, що мама розповідала про селище у Вінницькій області. Я одразу вигукнув: «Так що, це він проти моєї Батьківщини пішов?!». Заграли старі корені, про які я забувся зовсім. Це був додатковий привід для допомоги українцям.

З початком повномасштабного вторгнення Тукусер з членами громади став на допомогу українцям. Дітям біженців в єврейському центрі проводили розвиваючі творчі заняття, возили на екскурсії, відзначали свята.

— Спілкуючись з українськими дітьми, я отримав велику радість від того, що можу допомагати людям. Ми відзначали день народження дівчинки, яка в минулому році у своє свято знаходилася в укритті. Це важко сприймати, навіть дорослому. Тому стало справою усього мого життя дати цим дітям дім, затишок, допомогти інтегруватися. Мене ці діти збагатили по-людськи.

Зараз діти біженців інтегровані в німецькому суспільстві. Нині взялася допомагати їх матерям: навчають німецької мови, допомагають адаптуватися в новій країні.

— В Німеччині я з березня минулого року, — говорить Катерина, біженка з Києва, графік-дизайнер та екібаніст. — 25 лютого 2022 року були обстріли у нашому дворі. Ми виїхали в Житомирську область. Чотири дні ми були без води і світла. Коли нам сказали, що чотири кілометри від нас лінія фронту, ми поїхали в Хмельницьку область, потім — в Молдову і в Болгарію. В Вольфсбурзі у нас є друзі, які запросили сюди. Ми зареєструвались і двоє дітей пішли в школу. Я, як волонтер, проводжу заняття для дітей, організовуємо ярмарки.

— Коли мої очі не вірили, що відбувається, а мої друзі писали, що їх міста окуповані, в березні минулого року ми вирішили виїздити з України, — розповідає Анастасія з Запоріжжя. — Шість діб ми їхали з сестрою і дітьми до Німеччини. Перший час я плакала, бо чоловік залишився в Україні, а зараз в Запоріжжі постійно обстріли. Донька наче заспокоїлася після побаченого, але коли малює малюнки, підписує їх так: я мрію бути здоровою і побачити татуся.

Допомога ЗСУ та українська громада в Німеччині

Крім допомоги українським біженцям, єврейська громада у Вольсбурзі активно допомагає ЗСУ.

— Ми зібрали кошти на два генератора для військових, запитували, які і кому купувати, — каже Дмитро Тукусер. — Також передавали до України необхідні медикаменти, речі. Зараз зібрали півтори тисячі євро, щоб передати адресну допомогу. Цих коштів вистачить на сонячний генератор.

Зараз, за ініціативи голови єврейської громади, йде робота над створення української громади у Вольфсбурзі.

— В німців провина перед росіянами, оскільки вважали, що всі загиблі під час Другої світової війни — росіяни. А те, що вся Україна була окупованою під час війни, — чомусь ніхто не знає. Ми хочемо донести це німцям, що не лише росіяни і євреї тоді постраждали. Тому необхідна українська громада.

Також, за словами Дмитра Тукусера, українські громади в Європі необхідіні тому, щоб ніхто не забував, що нині триває російсько-українська війна, яка має торкнутися серця кожного.

— Всі почали говорити, що втомлюються від війни. А ми маємо зробити так, щоб ця втома не приходила. Тому потрібно, щоб про це говорили і євреї, і українці, і німці. Моя мрія, щоб про це заговорили і росіяни. Адже війна йде не лише на території України, а й тут. Оскільки голови людей запаморочені пропутинською ідеологією. Тут розучилися говорити один з одним. Ми хочемо дати можливість думати і чути. Це шанс Європи вийти на новий рівень, це загальнолюдський шанс.