Катерина з відзнакою закінчила фізико-математичну гімназію №17 та отримала диплом бакалавра кібернетики університету Шевченка. Тепер дівчина вже протягом двох місяців знайомиться із новим життям в Америці та роботою в багатонаціональній компанії.
Процес знайомства із компанією-гігантом Катя описує як дуже цікавий. Справа у тому, що на факультеті, де навчалася дівчина, був викладач «Алгоритмики», який мав зв’язки з Google, Microsoft та Facebook. Він рекомендував своїх студентів великим компаніям. Так молоді люди потрапляли на стажування у Штати. У свою чергу, стажери мали можливість реферети (відправляти резюме з рекомендаціями на пошту компаній) своїх друзів. Саме так резюме Каті потрапило до Microsoft та Facebook.
– Рекрутер зв'язується зі студентами, які його зацікавили і дає їм шанс. Зазвичай, це стосується тих, хто навчається на бакалавраті та магістратурі. Для випускників уже підготовлена інша програма, тому потрапити до компанії за допомогою реферу не так просто, – розповідає Катерина.
Після того як компанія зацікавилася кандидатом, йому надсилають пропозицію пройти співбесіду. Але перед цим потрібно розуміти, що зворотній зв'язок можна отримати не одразу. Іноді листи зберігаються на пошті рекрутера протягом багатьох років. Резюме нашої героїні відправив у Facebook її друг. Згодом зареферив і до Microsoft.
– Співбесіду у першу компанію я пройшла невдало. Але готувалася до другої протягом місяця і в результаті все вдалося. Мені надіслали запрошення на роботу в Microsoft, – говорить дівчина.
Перший етап співбесіди проходив через скайп, далі всіх, хто пройшов, запрошували на зустріч до Сербії. За словами Катерини, співбесіди в таких компаніях дуже схожі. І перша поразка стала лише поштовхом до здобуття мети:
– Я знала які типи питань будуть. У Facebook не потрапила через те, що не дуже добре справилася з інтерв’ю – перехвилювалася. До таких речей потрібно готуватися не лише технічно, але й морально. Ти можеш вміти розв'язувати задачі, але перехвилювавшись – не справитися з нею. Усі задачі схожі, але одразу ти не можеш знати який розв'язок обрати. Тому варто тренуватися і не боятися, – говорить Катя.
Про самі задачі молода програмістка говорить, що вони дуже схожі на завдання зі шкільних та університетських олімпіад. І готуватися до них можна за допомогою спеціальних сайтів.
Крім того, на співбесідах зазвичай ставлять додаткові питання на так звані софт-скіли.
– Ти повинен розповісти про свій досвід роботи у команді; проблеми, які виникали; недоліки та челенджі. Мені дуже допоміг мій дворічний досвід роботи в українській аутсорс-компанії.
Коли отримуєш запрошення від найбільшої комп’ютерної корпорації світу, то емоції можуть бути непердбачуваними:
– Я відчувала напевно те саме, що і на олімпіадах у школі. Тобі страшно, але хочеться «взяти» цю задачу. Чуєш умову, починаєш думати над нею, хвилюєшся, але розумієш, що потрібно показати максимально що ти можеш. Якщо задачу розв’язуєш – ти щасливий. Я отримавала величезне задоволення і навіть страх, який я відчувала – був приємним, – розказує Катерина.
Дівчина говорить, що ніколи не мала на меті працювати за кордоном:
– Я завжди думала, що буду працювати в Україні. Але протягом двох років роботи зрозуміла, що в нашій країні дуже мало свого продукту. Велика кількість аутсорс–компаній беруть замовлення з за кордону і просто їх виконують. Це мене трохи засмучувало, тому що ти не завжди розумієш хто твій кінцевий користувач. Не маєш можливості з ним спілкуватися на пряму, а тільки з замовником і те – не завжди, – пояснює програмістка.
Перед тим, як потрапити до США, Катя багато подорожувала і вирішила, що цього замало: потрібно спробувати пожити в іншій країні.
– З'являється можливість вивчати англійську мову, працювати у величезній компанії і спостерігати як все налаштовано з середини. Я можу сказати, що це не завжди краще, ніж у нас.
У компанії на Катерину чекали рік. Все через те, що процес підготовки документів і відкриття візи займає дуже багато часу.
– Мені відкривали робочу візу, яка дається талановитим людям і всім, у кого є запрошення на роботу. Мінус цієї візи у тому, що вона видається не всім. Це справжня лотерея, схожа на розіграш зеленої карти. Таку візу отримують приблизно 30% із тих, хто подавав документи, – говорить Катя.
Зі збором необхідних паперів допомагала компанія Microsoft. Потім запропонували придбати квитки на літак, орендувати житло та автомобіль за кошти організації. Перший робочий день у дівчини був через 10 днів після приїзду в Сіетл.
– Це буде не новиною, що програмісти працюють не за графіком. Така історія була в Україні, так само складається і тут. Якщо я можу встати зранку, то приходжу на роботу о пів на дев’яту і працюю до шостої. А у випадку, коли не вдається прокинутися рано, то приходжу о пів на одинадцяту, – про свій робочий день розказує Катя.
Жорстких правил та дедлайнів у компанії немає. Дівчина говорить, що це може бути пов’язано із тим, що вона нова людина в корпорації.
– В Microsoft є свої пріоритети і головний – баланс між роботою та відпочинком, тому дуже мало людей затримуються до пізнього вечора. Якщо порівнювати з українськими компаніями, то мені здається українці працюють більше, – говорить програмістка.
Нашій співрозмовниці довелося довго звикати до того, що американці не працюють багато. Але такий темп роботи допомагає виконувати її продуктивніше. Працівники фактично не відволікаються на розмови, які не стосуються роботи, випивання кави/чаю чи перекури. Тому працювати менше, але продуктивніше – набагато краще.
– Колеги, звичайно, говорять на віддалені теми, але це лімітований час. Жодних заборон на розмову по телефону – немає. Я думаю, що до нас ставляться як до творчих людей, а для творчої людини немає нічого гіршого, ніж якісь обмеження, – розповідає Катя.
Компанія піклується про те, щоб співробітники почували себе комфортно і не обмежує їх у часі та бажаннях. Наприклад, якщо хтось хоче відвідати навчальні курси або конференції, то це можна робити навіть без попередження (у випадку, якщо це займає не більше 2-3 годин).
– Ти сам слідкуєш за своїм часом. Головне, щоб робота була зроблена. А витратиш ти на неї шість або десять годин – нікого не хвилює. Головне, щоб ти не заважав своїй команді і виконував роботу добре, – пояснює Катерина.
Структура компанії нескладна: є різні департаменти, які діляться на відділи. Катя працює у відділі, який розробляє внутрішній софт. Тобто програми, якими користуються тільки працівники Microsoft. Її команда складається з 20-ти людей, серед яких харків’янка, литовець та індієць.
– Моя посада називається software engineer. Тут теж цікавий момент: в українських компаніях є чітко відокремлені позиції. Тобто якщо ти пишеш сайт – це один напрям розвитку, якщо ти робиш застосування для мобільного – це теж різні напрямки. В компанії такого рівня як Microsoft наймають просто розробника програмного забезпечення. Керівництво робить ставку на те, що розробник знайде розумну людину і навчить її всьому, що їм потрібно для проекту, – пояснює Катя.
В Україні такого немає, тому що тут не створюють власний продукт. Програмісти просто виконують замовлення, які потрібно зробити швидко і часу на додаткове навчання немає.
Для того, щоб наша героїня стала співробітницею Microsoft, компанія чекала на неї рік. Майже рік дівчині відкривали візу. На питання чому ж американці готові так довго чекати на звичайних українських студентів, керівництво дає таку відповідь: «Студенти з європейських країн дуже талановиті. Особливо молоді люди з України та Росії дуже вражають». Американці говорять, що рівень знань українських студентів набагато вищий, ніж в інших країнах. Тому таке довго очікування, оплата переїздів та додаткові гроші на перший період – того варті.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 15 від 9 квітня 2025
Читати номер
Black Pearl 17 грудня 2018 р.
SLS 14 грудня 2018 р.
Сергій Портянко 13 грудня 2018 р.
Юрій Данилюк 12 грудня 2018 р.
Anna Kovalova reply Юрій Данилюк 12 грудня 2018 р.