Вінниця в останню путь проводжає воїнів Ігоря Євича та Олексія Ткачука

• Сьогодні, 16 червня, Вінниця прощається із Ігорем Євичем Олеговичем та Олексієм Ткачуком. Захисниками, які з початком повномасштабної війни стали на захист Батьківщини. Боронили її на різних напрямках, але загинули в один день.

Навіки 23... Олексій Ткачук «Студент»

Олексій Ткачук народився 12 жовтня 2000 року у Вінниці. Тут закінчив шостий ліцей, а потім сьоме «Вище професійне училище» за спеціальністю «Електрозварювальник». Після служби в армії влаштувався на роботу до Спеціалізованого будівельно-монтажного управління № 8 та водночас навчався на заочному відділенні у Вінницькому транспортному фаховому коледжі.

Олексій був єдиною дитиною у сім’ї, надійною опорою для своєї матері.

Олексій Ткачук рушив на призовний пункт щойно розпочалось повномасштабне вторгнення. Для себе іншого варіанту юнак не вбачав, адже практично перед початком великої війни завершився його армійський вишкіл на строковій службі. Долучився до Збройних Сил вже у вересні 2022 року. Виконував бойові завдання у складі 77-ї окремої аеромобільної бригади —  військового з’єднання Десантно-штурмових військ. Двічі отримував поранення під Бахмутом, але щоразу повертався у стрій.

Загинув 12 червня під час ворожого обстрілу українських позицій поблизу міста Новомосковськ, Дніпропетровської області. Воїну було лише 23 роки…

«Олексій надзвичайно відповідально ставився до всього за що брався. Був чуйною, гарною та доброю дитиною, — каже мама полеглого воїна Наталія. — У війську йому дали позивний Студент, оскільки був наймолодшим. Утім він усе робив на рівних. Олексія дуже цінували там. Він залишив про себе гарну пам’ять і серед своїх друзів та колег із СБМУ № 8. Дякую за те, що не забувайте Олексія, підтримуєте нас…»

Прощання

Церемонія прощання з Олексієм розпочнеться о 10.30 за адресою: вул. Стеценка, 57. А згодом схилити голову в його пам’ять вінничани зможуть у колонній залі ритуальної служби на вул. Батозькій, 12. Початок об 11.30.

Поховають воїна на кладовищі у селі Людавка Жмеринського району.

Навіки 48... Ігор Євич

Народився Ігор Євич 16 травня 1976 року. Після навчання у 20-й міській школі здобув фах кухаря у Вінницькому професійно-технічному училищі № 3. Однак своє життя пов’язав з автомобілями. До повномасштабної війни працював водієм у провідній українській компанії із доставки поштових відправлень. Разом із дружиною виховував двох дітей: доньку та сина.

Ігор Євич долучився до війська у квітні 2022 року, воював у лавах 65-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України. Разом із побратимами протистояв ворогу у багатьох гарячих точках Запорізької області, серед яких Оріхів, Мала Токмачка. Свій останній бій оборонець прийняв 12 червня поблизу села Роботине. Йому навічно залишилось 48 років.

«Ігор завжди багато працював. На першому місці у нього передусім була родина, — розповідає дружина полеглого Героя Наталія. — Як і у мирному житті, так і на війні чоловіка ніколи не турбували звання чи відзнаки. Він завжди думав про інших, прагнув, щоб рідну землю назавжди залишили вороги. Щоб наші та усі українські діти могли жити у мирі…»

Тетяна Микитин у фейсбук написала: «Знову сумна звістка. Загинув Герой — Ігор Євич. У неділю, 16 червня, о 8:00 приходьте, вшанувати пам'ять загиблого живим коридором. вул. Привокзальна, Бучми і 1-й пров. Топольського 69 (де проживав Герой)... Удома на бійця чекали мама Анна Михайлівна, батько Олег Павлович, сестра Альона, дружина Наталія, діти Анастасія і Павло. Про Ігоря завжди відгукувалися як про надійну людину, на яку завжди можна було покластися. Його вдача була доброю, турботливою, завжди вболівав за справедливість. Полюбляв рибалити із сином, і такі стосунки давали йому натхнення».

Прощання

Церемонія прощання з Ігорем Євичем розпочнеться о 8.30 живим коридором до його будинку за адресою: 1-й пров. Топольського, 69.

Поховають Героя на батьківщині його батьків — у селі Сосонка. 10.00-11.00 — відспівування у місцевому храмі, 12:00 – чин поховання.

Глибокі співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять та слава Героям!

Редакція RIA/20 хвилин, нагадаємо, має проєкт «‎Героям Слава!»‎. Розповідаємо вінничанам про наших неймовірних бійців, щоб слава про них та їхню мужність летіли далеко за межі України! Нам є ким пишатися!

Також ми часто пишемо про волонтерів та організації, які допомагають армії та постраждалим від війни. Всі історії зібрали у рубриці «Герої тилу». Почитати їх ви можете за посиланням.

Читайте також:

«Робимо ставки, де знову перейдуть дорогу на Соборній». Чому вінничани байдужі до полеглих воїнів?

«Піду за тата воювати». Після загибелі батька син вступив до військового ліцею

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.