Умовний термін та численні штрафи за адмінпорушення. Що у Вінниці забув відомий треш-блогер?

Умовний термін та численні штрафи за адмінпорушення. Що у Вінниці забув відомий треш-блогер?
  • Він прив’язував товариша до стільця скотчем і топив його в ополонці, розбивав пляшки об голову перехожим, грав у футбол в супермаркетах, давав копняків поліцейським.
  • Блогер-мільйонник Віктор Подкуйко приїхав погостювати до Вінниці і дав журналістам «20 хвилин» ексклюзивне інтерв’ю про інста-діяльність, стосунки з поліцією та наркотиками.

Влітку 2018-го року Віктор Подкуйко підпалив себе і стрибнув з Кримського мосту в Москві, згодом стрибнув під вагон метро в Києві. Його називають треш-блогером, який постійно «тролить» поліцейських. Так, він стрибає по їх автівкам, залізає в салон, аби «погрітися», питає дозволу «хапанути» тощо.

Про витівки 24-річного Barovito знають правоохоронці не лише в Україні, а й далеко за її межами.

Він народився в Луганську, а перші вісім років життя провів у Грузії. Туди його завезла і «сховала» від батька бабуся. Завдяки їй, до речі, і з’явився творчий псевдонім Barovito — «Баро» грузинською означає «Привіт», а Віто його називали в дитинстві.

Відео дня

— Мій батько був бандитом, і коли я народився, його в черговий раз посадили у в’язницю на вісім років. Тоді бабуся вирішила мене від нього сховати і забрала до себе в Грузію. Там я жив вісім років, там в мене народився молодший брат. Коли тато вийшов з в’язниці, то за тиждень нас знайшов і забрав в Україну, в Луганськ. Ми пожили з ним два роки, потім він помер. Після того я опинився у місті Щастя, деякий час вчився на електрогазозварювальника, але це було не навчання, я приходив за стипендією та інколи в буфет за пиріжками, — сміється Віктор.

Поки ми спілкувалися, десь поруч гучно «бахнула» хлопавка. Вітя здригнувся і почав посміхатися. Зізнається, що не може не реагувати на звуки вибуху. У 18 років отримав поранення.

— Ми з другом йшли з футболу і почався обстріл. Снаряд потрапив в АТБ, яке стояло через дорогу від нас. Тоді почало зносити все: дерева, будинки, які були поруч. А ми стояли найближче до епіцентру і обидва були поранені. Мені осколок потрапив у гомілковий суглоб, а йому в артерію. Перше, про що я подумав - що більше не зможу грати у футбол. А в товариша з ноги бризкав фонтан крові, він тримав ногу і повторював «Су*а-су*а-су*а». Нам було тільки по 18 років і я подумав, що на цьому місці ми й помремо. Це було жахливо страшно, як ніколи в житті. Тепер, коли я чую салюти або якісь вибухи, в жилах стигне кров. Це залишається в пам’яті назавжди, — згадує він.

Після того випадку Віктор опинився у лікарні, тим часом всіх студентів з училища евакуювали і направили в різні точки України. Так хлопець по розподілу опинився у Вінницькій області, в Гнівані.

— Врешті я потрапив у Донецький національний університет на факультет філології. Це була якраз друга річниця, коли він переїхав сюди. Але в університеті я теж довго не затримався. Зрозумів, що не хочу витрачати час на те, що не приносить мені задоволення. Потім відправився в Київ, а потім поїхав у Москву, — згадує він.

Спершу працював на будівництві, потім пішов у велотаксі. Саме тоді й почав знімати перші відео для блогу. Згадує, що ще у Вінниці «познайомився» з Ютубом і захотів стати блогером.

— А я завжди хотів щось знімати, коли вступив в університет, мені сподобалося спостерігати за блогерами, як вони живуть, тусуються, заробляють гроші. Я теж так хотів. Тоді я загорівся цим бажанням і навіть поїхав у Чорнобиль знімати перший контент, втім світ його так і не побачив, — згадує він. — Вже будучи в Москві, я назбирав грошей — 100 тисяч і купив собі ноутбук з камерою.

Перші спроби були невдалими, Вітя дратувався, що всі його старання глядачі не оцінювали — «контент не заходив».

— А потім я розізлився і все кардинально змінилося. Мене почали називати треш-блогером, так воно і є. Найперший трешовий ролик був пов'язаний з поліцейським. Я на Червоній площі натягнув копу на голову сміттєвий пакет і почав тікати. В мене була мета і якось було байдуже, чи зловлять мене, чи посадять, чи застрелять. Я боявся повернутися туди, звідки прийшов, та ще й з нічим. Тоді мені було 21-22 роки, десь так, — згадує він.

Такі шалені ідеї приходять до нього нерідко, особливо, коли слухає музику.

— Я гуляв містом і слухав музику, дуже люблю, до речі, деструктивну музику — це як сенс життя. І в процесі до мене приходять такі ідеї. От як художники бачать свої картини, поети — вірші, а я починаю творити таку «дічь». Думав спершу, що несу негатив людям, але згодом і це побачив під іншим кутом, люди почали підходити до мене і дякувати за те, що я роблю, за те, що надихаю не соромитися. Якось один хлопець сказав, що завдяки мені перестав боятися знайомитися з дівчатами. Значить, так і повинно бути, якщо Бог мене створював, він знав, що я буду саме такою людиною, — розмірковує Віктор.

Блогерство для нього — це не мистецтво і не творчість. Це засіб для самовираження та самоствердження.

— Так, за моїми деструктивними вчинками стоїть бажання самовиразитися, це те ж саме, що й одяг чи макіяж для дівчини. Для чоловіка дуже важливо самостверджуватися, без цього ніяк, — підкреслює він.

Окрім сміттєвого пакета, який Вітя натягнув на голову поліцейському в Москві, він «засвітився» і в Києві: стрибнув під метро, пробігся по даху поліцейського «Пріуса», побив чимало пляшок з алкоголем у супермаркетах, влаштовував марафони у торгових центрах.

— Тоді про мене часто говорили в новинах, — каже він. — Я просто хотів спробувати і відчути, як це. Я ж живу життя тут, заробляю бали досвіду, це як гра, тільки єдиний мінус цієї гри - те, що не можна почати з початку. І вирішив стрибнути під вагон метро, щоб пережити це. В таких випадках відчуваєш себе по-особливому живим. В кожного ж буває так, що все дістало, все набридло і жити не хочеться. А тут ти справді починаєш хотіти жити, дуже сильно. Кожна мілісекунда може стати останньою, ти вдихаєш і хоп — живий, хоп — живий. Це не можна передати словами. Коли був на рейках і наді мною проїжджали вагони метро, я не рахував час, тоді просто всі проблеми взяли і зникли, було тільки тут і зараз. Це була безкінечна мить.

Вітя зізнається, що кожного разу, коли так «експериментує», перебуває у тверезому стані.  

— Немає сенсу бути п’яним, тільки нашкодити собі можна. Це все робиться для того, щоб пережити і запам’ятати. Це дуже важливо. Але такий досвід мене нічому не навчив, я все життя вчуся чомусь новому, — каже він.

Для того, щоб зняти відео, разом з Віктором працює ціла команда: оператори, монтажери тощо.

— Якщо багато переглядів під відео, я відчуваю власну силу. Для мене важливо бути крутим, якщо я не «пови**уюся», мені стає погано. Це мій сенс життя. Я щиро зараз кажу, бо приймаю це в собі. Те, що ми заперечуємо — це і є ми. Тобто, ти себе або заперечуєш, або ні. Від себе відмовлятися не треба, — зауважує він.

Як став мільйонником

Шлях Віктора, як блогера почався з інстаграму. Зізнається, що ніколи не накручував собі підписників, не влаштовував популярних «гівів», бо вважає це ганьбою.

— Ті, хто накручує підписників — ло*и. Мій контент людям заходить без накруток і без «гівів», тобто в мене завжди була жива аудиторія. Мої сторіз дивилися 220 тисяч людей, довгенько я був у топі, — згадує він. — Певний час в мене було близько 60 тисяч фолловерів, за рік я набрав мільйон, дуже швидко почав «рости». Просто зрозумів, як працює інстаграм і все пішло, як по маслу.

Ми також поговорили про заробітки блогера-мільйонника. Вітя розповів, що коли сторіз набирали 220 тисяч переглядів, йому запропонували рекламувати ставки.

— Там хороший дохід, в нас була домовленість на десять реклам гуртом. І одна реклама коштувала 80 тисяч, а 80х10 = 800 000. З цієї суми половина йшла на рекламу, бо якщо не закупити її, ти не ростеш — так працює інстаграм, решта йшла монтажеру, менеджеру і на зйомки. З усього залишалося тисяч 150 в місяць просто на життя, — розповідає блогер. — Для мене рекламувати цей продукт було нормально, я нікого не змушував робити ставки, просто розказував про таку можливість.

Аудиторія блогера має різну вікову категорію. Є серед глядачів і підлітки, втім більша частина — люди старшого віку. Тому він особливо не переймається, що хтось буде наслідувати такі ж вчинки, які транслює сам.

— Підліткам більше негативу та поганого прикладу наніс не мій контент, а телебачення зі своїми тупорилими шоу, зі своїми фільмами, які вони показують. Ось хто справжній ворог для ще не зміцнілої свідомості дітей та підлітків, але не мій контент. Хоча і він теж, мабуть, грає якусь роль. Взагалі, я думаю, що коли в родині все добре і дитина має нормальні стосунки з батьками, має друзів, то жоден підліток не захоче втратити своє дитинство. А коли не отримуєш увагу від батьків, її потрібно якось до себе привертати. І кожен це робить на свій манер, — каже Віктор.

Нестандартне зізнання в коханні

Близько трьох місяців тому Вітя в черговий раз «засвітився» в російських ЗМІ та потрапив у відділок після того, як покатався на даху метро з плюшевим ведмедем. Відео хлопець присвятив дівчині. А якій саме — сам до кінця так і не визначився. 

— Це був хайп і робилося все одразу для двох дівчат. Я ж не називав імені, тому вони обидві мені написали: «Це мені?», а я казав: «Так». Взагалі, від мене це дуже очікуваний вчинок, але обом дівчатам він сподобався, — всміхнувся блогер. — А коли був у відділку, мене попросили, щоб я швиденько вибачився на камеру і відпустили. Так це завжди і буває.

Ось так виглядають російські новини про Віктора Подкуйко:

Коли запитали у Віктора про «найтрешовіший» вчинок, він не згадав про жодне відео, яке знімав за всю кар’єру. Але зізнався, що колись втік від дівчини, до якої мав почуття.

— Я закохався і втік. Злякався. Це треш, а все решта — дрібниці. Якось після того ми з нею бачилися, мені стало легше, але я все одно часто про неї думаю, — зізнається він. — В мене, знаєш, як буває? Я поруч з однією дівчиною і думаю про попередню, потім наступна дівчина і я згадую колишню. І так по колу. Я розумію, що треба насолоджуватися тим, що маєш, бо завжди чомусь був переконаний, що далі буде краще — це омана. А ще часто мені спадало на думку, що я занадто хороший для них всіх і, мабуть, тому не ціную те, що маю.

Як втратив мільйон підписників

У Віктора за останні роки з’явилося чимало аккаунтів в інстаграмі, неодноразово його блокували і було навіть таке, що сам він видаляв свій профіль з мережі.

— Я підписав контракт з одними хлопцями, які почали вкладати багато грошей в один проєкт. Мені поставили певні умови, де я повинен був масово обманювати людей — «розводити» їх на гроші. Я відмовився від цього і тоді злетів мій аккаунт. Тут спрацювали мої принципи, я не хотів рекламувати і запрошувати людей туди, куди сам би не поліз. Я чомусь тоді згадав про бабусю і подумав, що таких родин в світі повно. В якомусь плані, підписники для мене наче сім’я, я не знаю, що б робив без цих людей. Вони мене визнають, люблять. Коротше кажучи, з тими хлопцями ми розсварилися і я на емоціях взяв і видалився, — сказав він.

Зараз у Віктора новий профіль, де вже є 100 тисяч фолловерів. Втім, і цей аккаунт зараз теж заблокований. Блогер розповів, що так трапилося через надмірну активність.

— Інстаграм подумав, що я робот. Не дуже мене любить ця мережа. Але це найкраща платформа для розкрутки. Раніше я думав, що це Ютуб, але всі мої приємні спогади пов’язані саме з інстою. Взагалі, всі платформи складні, окрім Тік-Току, там будь-хто може набрати мільйон переглядів, але про нього ніхто не буде знати. Там немає особистостей, є мільярд людей, в яких мільйон дописувачів, але хто вони? Мабуть, я так через заздрість говорю, бо Тік-Ток мене теж блокує, якось за день моє відео набрало 2,5 млн переглядів — я чмокнув у щічку поліцейську в Москві, а його зняли, розцінили як порнографію. Але це ж не порнографія, так? — обурюється він.

Наркотики, війна, штрафи та умовний термін

— Ти виріс на окупованій нині території Луганської області і через війну лишився без дому. І часто буваєш в Росії. Як взагалі ставишся до війни і до того, що відбувається на сході? 

— Я люблю Росію. Я люблю Україну. Я люблю весь світ. Я народився на планеті Земля і вся вона — мій дім. Я не розумію, чому люди воюють за землі, які врешті-решт нікому не будуть потрібні. Люди мабуть не при своєму розумі. Те, що роблю я — це квіточки у порівнянні з тим, що робиться в світі. Націй не існує, так само, як і кордонів. Це все в головах людей. Але навіть якби Луганськ не був окупований, я б все одно звідти поїхав, тобто не війна стала причиною того, що я відправився в інші міста та інші країни. Я завжди знав, що поїду.

— Плануєш щось знімати у Вінниці?

— Так, але наперед розказувати не буду. Зніму — побачиш. Не хочу зурочити. Колись було так, що я поділився задумом, люди собі в голові це побачили по-одному, а я все зняв зовсім інакше. Тому хай це буде сюрпризом.  

— Популярність грає тобі на руку?

— Звісно, грає. Це як «корочка» поліцейського, наприклад. Тільки ти не «ви***шся» нею, не поводишся як остання мерзота. Цим користуєшся лише коли ті ж самі копи перевищують свої повноваження по відношенню до мене. А в Україні це дуууже люблять робити. Коли я кажу: «Зараз журналісти приїдуть, поговоримо», тоді все кардинально змінюється. Ти це бачиш і розумієш, наскільки популярність грає на руку.

— А як справи з поліцією? В тебе був умовний термін, неодноразово тебе затримували.

— Рік і два місяці в мене умовний термін в Україні, 47 тисяч гривень штрафу. В Росії я не пам’ятаю суму штрафів, в Парижі теж маю невелику заборгованість — дві тисячі євро. Я там пробігся на фоні Ейфелевої вежі по поліцейським машинам. Мені дуже сподобалося ставлення до затриманих у Франції, комісар виявився дуже імпозантним чоловіком, він щиро здивувався моїй поведінці. В нас, наприклад, тебе в мавп'ятник закинули і залишили там, а у Франції мене ще лікар оглянув, при чому він не просто оглядає, а виконує свою роботу, як справжня людина. Перепитував, чи болить щось, чи не болить.

— Скільки в цілому довелося «посидіти»? Чим займався, коли був затриманий?

— Небагато, але цього вистачило. Сумарно, 27 днів я провів у поліції. Я там сходив з розуму, читав книги, пив чай-каву, присідав, віджимався, спілкувався з цікавими людьми... У Франції сиділи зі мною люди, яких затримали за якісь дрібні порушення, інколи «залітали» хлопці з крутими наколками, біля яких не можна неправильно висловлюватися. Але мені це здається понтами, бо коли ти крутий хлопець і «залітаєш» в таке місце, то треба трохи поблажливіше ставитися до людей, які не розуміються у «фарті-масті» та інших «ауєшних» справах.

— Тобі не здається, що частково ти наслідуєш долю свого батька?

— Я його з дитинства наслідував, так і було, так і є. Я дуже ним пишався, він був крутою людиною. На нього ніхто не міг навіть підвищити голос. Він був суворим. Але я не такий, з дітьми я буду ласкавішим. Коли приходитиму додому, діти будуть мене зустрічати, а я їм все буду дозволяти, що б вони не захотіли. Хочу чотирьох дочок, але пізніше. 

— У тебе були проблеми з наркотиками?

— Так. Я як та бісова рок-зірка. Були передозування, коли душа ніби покидала тіло. Відчуття таке було, ніби я — це порожнеча. Я тому і роблю все те, що роблю. Колись це все закінчиться і тому треба встигнути зробити те, чого хочеш. Якось на свій день народження я переборщив з наркотиками, прийняв ЛСД і накурився хімією. Серце тоді розривалося. Було страшно. І я думав: «Ти ж класний… І отак, від наркотиків?». А потім видихаєш, розслаблюєшся і починалася містика.

— Ти був залежним? Чи час від часу «балувався»?

— Я інколи собі це дозволяв, скажімо так. Ти ж сам обираєш, залежний ти чи ні. Якщо не можеш без наркотиків і тебе прямо ламає — це залежність. Але ж завжди можна зупинитися. Організм вимагає, а ти такий: «А я не хочу» і все, ти не вживаєш. Інколи я можу з’їсти гриби, але до них треба ретельно готуватися. Взагалі, наркотики я пробував і я їх не люблю, але психоделіки мені подобаються, вони дають нову інформацію. Я роблю це не для кайфу, а для інформації. Вони порушують рамки та зажими, все руйнується як пісочок і ти стаєш чистим і просвітленим, все знаєш і все розумієш.

 

Читайте також:

«Знайдено. Жива». Вінничанка Наталія, яка мала летіти в Німеччину, опинилася в лікарні

«Ніколи не казала, що я не українка». Що розповіла співачка Аліна Гросу перед концертом у Вінниці?

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі (13)
  • Vitaliy Sutyk

    Новини Вінниці на 20хвилин - шлак

    Max Fireline reply Vitaliy Sutyk

    То шо ти тут робиш тоді, розумник? Не подобається - не читай
  • Larisa Nikolaevna

    Коли небудь доцибається
  • Владимир Пронин

    Скорее переполнены.
  • Sergey Vinnitsky

    Надо блокировать таких горе блохеров.
    Ничего классного в такого рода делах нет.

    Евгений Завальнюк reply Sergey Vinnitsky

    Sergey Vinnitsky любий коментар працює на нього, і ваш також.

keyboard_arrow_up