«Робили по 250 безплатних обідів на день». Учасник МайстерШеф від початку війни годує переселенців

«Робили по 250 безплатних обідів на день». Учасник МайстерШеф від початку війни годує переселенців
  • Від початку повномасштабної війни у багатьох закладах громадського харчування можна було безплатно пообідати. За умови, що ви військовий, поліціянт, переселенець тощо. Ми побували в одному з небагатьох у Вінниці закладів, які досі продовжують це робити.

Учасник десятого сезону кулінарного телешоу «МайстерШеф» Олександр Горчаков долучився до, як він каже, «їдлооборони» одним із перших. У своєму закладі Ulych, що спеціалізується на приготуванні швидкоїжі, він з колегами розпочав готувати обіди для усіх, хто цього потребував. 

— Усе переплуталося в голові, тому складно сказати точно, що відбувалося у перші дні війни. Однак я добре пам’ятаю, що 24 лютого прокинувся від вибуху. Згодом пролунав ще один. Це поцілили у калинівські склади, — пригадує Олександр. — У місті була страшенна метушня, люди кудись бігли та їхали. Ми вирішили, що хтось у всьому цьому хаосі може захотіти кави, щоб збадьоритися, тому вирішили відкритись. Весь час гуділи сирени, тож пропрацювали ми лише пів дня. Наступні кілька днів ми сиділи вдома, бігаючи між тривогами до продуктового.

Саме сидячи вдома, Олександр з дружиною Катериною вирішили перевести заклад на волонтерські рейки. У передостанній день лютого на сторінці Ulych в інстаграмі з’явився наступний допис: 

Відео дня

«Наш заклад переформатовується у волонтерський. Надаємо обігрів і безкоштовні чай / каву та смаколики: військовим, теробороні, поліції, біженцям, які цього дійсно потребують. Також надаємо укриття під час тривоги, обігріємо, зарядимо вашу техніку».

Олександр говорить, що вони очікували на велику кількість військових, натомість з наступного дня до них почало приходити чимало переселенців з гарячих на той час точок країни: Київ та область, Чернігівщина, Сумщина тощо. Спочатку їх пригощали кавою та продуктами, що вони залишилися з «довоєнного» часу, але наявні запаси швидко скінчилися. Тоді вінничани прийняли рішення готувати обіди.

— Заклад у нас маленький, кухня також: гриль та духовка, — цього аж ніяк не вистачить, щоб нагодувати велику кількість людей, — продовжує Олександр. — Недовго думаючи, ми принесли до закладу дві мультиварки і запитали самі себе: що можна приготувати у них швидко і на велику кількість людей? Каші! Частину ми закуповували, а частину нам приносили. Так розпочалася історія з майже безперервного готування каш, сосисок, курятини...

Годувати будуть й надалі

Підтримати благодійну ініціативу міг будь-хто. Достатньо було лише принести до закладу необхідні продукти або переказати на картку Олександра зручну суму коштів. За словами вінничанина, було чимало тих, хто приходив та замовляв їхні фірмові уличі (авторський бутерброд Олександра) з кавою, але розраховувалися за це більшою сумою. 

У пікові дні в Ulych готували по 200-250 безкоштовних обідів на день. Більше їм не дозволяло обладнання. Часом, говорить Олександр, заклад нагадував вокзал: велика кількість дорослих, діти, величезні сумки, коти, собаки. Там не те, що сісти не було куди, а навіть стати. Останнім часом усе змінилося: готують не більше 50 порцій на день, але припиняти повністю не збираються, бо, каже вінничанин, запит на безоплатну їжу залишається. 

— За ці місяці ми зустріли велику кількість різних людей, почули різні історії. Був випадок, ми тоді вже збиралися закриватися, але до нас зайшов чолов’яга. Попросився до вбиральні. Пустили. Потім запитали, чи все в нього добре. Він одразу розплакався, — розповідає Олександр. — Ми нагодували його, напоїли гарячими напоями. Він сказав, що в його будинок влучили «Градом». Уся родина загинула миттєво. Йому пощастило, бо він у той час був у вбиральні. Дуже важко було слухати такі історії.

Більшість були вдячними

Більшість переселенців, продовжує вінничанин, дякували за теплий прийом. Крім обідів, вони з дружиною допомагали людям з інших регіонів знаходити житло, надавали психологічну допомогу, зокрема, обіймали, коли було потрібно, та висловлювали їм слова підтримки. 

— Скільки людей тут плакало, бо вони нарешті опинилися у безпеці, й тому, що могли нарешті дати волю емоціям. Людям справді було приємно і важливо отримати підтримку. Більшість дякували за це, — говорить Олександр. — Однак траплялися й неприємні винятки. Нам могли казати, що наша їжа не подобається і просили іншу, погрожували піти від нас в інший заклад, бо думали, що ми отримуємо гроші від того, що годуємо їх. Був випадок, коли нас обізвали козлами, бо людині не вистачило обіду. Я не засуджую цих людей. У них стрес і, можливо, так вони його переживають. 

Олександр пригадує історію, як до них у заклад зайшли румунські телевізійники. Тоді якраз було багато переселенців, зокрема, дітей. Журналісти виходили у прямий ефір. Через два тижні після цього до закладу прийшла подружня пара з величезною коробкою солодощів. Вони сказали, що сюжет побачили їхні родичі з Румунії, які й передали солодке для дітей. Схожа ситуація трапилася двічі. 

Книга з автографами

Посеред закладу можна побачити кілька розписаних різноколірними маркерами ватманів. Це своєрідна книга автографів людей, яких прихистили в Ulych. Олександр говорить, що нерідко їхній заклад ставав першим місцем, де переселенці могли видихнути та вивільнити емоції, тому на ватманах можна побачити лайку в бік росіян, слова на підтримку ЗСУ та назви міст, які довелося покинути: Гостомель, Чернігів, Бахмут, Ірпінь, Буча, Суми, Харків, Донецьк тощо.

—  Колись усі вони були у нашому закладі, а тепер цих людей розкидало світом, — говорить Олександр. — Хтось з них вже ніколи не повернеться до України. Дехто більше не поїде до рідного міста, бо його зрівняли з землею. А когось немає в живих. Там є кілька підписів наших захисників, які, на жаль, загинули. 

Можна допомогти

Підтримати ініціативу Олександра та його дружини можна за цими реквізитами. Усі кошти використають на продукти для приготування безплатних обідів.

5375411502153617 — Горчаков Олександр

PayPal — [email protected]

 

Читайте також:

Рекорд України. На Вінниччині живе пара, яка стала рекордсменом за найтриваліший шлюб

«Батьківщина понад усе». Інтерв'ю з передової з ресторатором та начмедом Валерієм Сиверчуком

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі (7)
  • Евгений Чуков

    Я пишаюсь тим що знайомий з тобою!
  • Olena Kovalenko

    Дякую!
  • Yuriy Burennikov

    Справжній патріот! І людина з великим сердцем)
  • Читач42

    а взятки в обл здраві продовжують брати ще більше, особливо пасічник вадім вадімович хапуга якушинецький

keyboard_arrow_up