Останньою земною дорогою вінничани проводжатимуть Анатолія Нестеренка та Сергія Сокора

• Анатолій Нестеренко та Сергій Сокор захищали Україну від початку повномасштабного російського вторгнення та віддали за неї свої життя. Вічним пристанищем для обох стане Алея Слави Сабарівського кладовища.

Анатолій Нестеренко: «Живим у полон не здамся…»

Батько чотирьох дітей Анатолій Нестеренко добровільно пішов на фронт. Воював у лавах 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго. Загинув поблизу міста Мар’їнка Покровського району Донецької області 16 серпня 2022 року. Воїну навічно залишилося 39…

— Коли розпочалось повномасштабне вторгнення Анатолій всю нашу родину відправив до Польщі, — розповідає дружина полеглого Героя Лариса. — Пам’ятаю, того дня на пероні ми зустріли молодих дівчат із військовими наплічниками. Побачивши їх, чоловік змінився в обличчі. Пізніше зізнався, що уявив на їхньому місці нашу малечу. Тож, саме тоді вирішив йти на війну. Його ніщо не могло зупинити. Найбільше радів, коли домігся свого. А потім, коли вивчився на артилериста. Казав, що не здасться без бою, живим його вороги не візьмуть… Наче напророчив… Він загинув на полі бою. Далі було тривале очікування, обмін тілами. Ми до останнього сподівалися, що все це виявиться жахливим сном… Та дива не сталося...

Народився Анатолій Нестеренко у Вінниці 2 липня 1983 року. Після закінчення загальноосвітньої середньої школи №5 навчався у Вінницькому технічному коледжі за спеціальністю «Обслуговування та ремонт електроустаткування автомобілів і тракторів». Згодом свій фах підвищив у Хмельницькому національному університеті, де навчався на заочному відділенні. Перед повномасштабним російським вторгненням мав успішний приватний бізнес.

— Поза роботою Анатолій захоплювався музикою, грав на гітарі й навіть зібрав невеличку колекцію цих інструментів. Багато читав, знав досконало англійську та німецьку. Такі лінгвістичні здібності від батька перейняли й наші дітки, які його дуже сильно любили. Звістка про загибель татка стала для них величезним ударом, — каже дружина Небесного Воїна.

• Церемонія прощання із Анатолієм Нестеренком розпочнеться сьогодні о 10.00 год за адресою: вул. Київська,52.
• Поминальну панахиду за воїном відслужать об 11.00 у Спасо-Преображенському кафедральному соборі.
• Поховають Героя о 12.00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Сергій Сокор присвятив своє життя справі захисту правопорядку та обороні України 

Підполковник поліції Сергій Сокор до повномасштабного вторгнення пройшов кілька ротацій у зоні бойових дій АТО/ООС. Був серед тих, хто першим зустрів ворожу навалу. Виконував військові завдання у найважчий період великої війни. Командував взводом у 120-й окремій бригаді територіальної оборони. Бойовий шлях Сергія обірвався 11 травня. У цей день під Вовчанськом на Харківщині він отримав важке вогнепальне поранення, що виявилося несумісним із життям. Серце воїна зупинилося 4 липня. Йому було лише 49 років…

Сергій Сокор народився 2 червня 1975 року. Зростав і навчався у селі Райки Калинівського району Вінницької області. Після школи закінчив тоді ще Вінницький державний педагогічний інститут, а згодом — Київську академію внутрішніх справ. У правоохоронних органах пройшов усі щаблі — від молодшого лейтенанта до підполковника. Мав сім’ю, був гарним батьком для трьох дітей.

— Сергій віддав своє життя за нашу перемогу, за звільнення рідної землі, — кажуть рідні Небесного Воїна. — Він завжди був там, де небезпечно, ризикував собою заради збереження правопорядку і спокою людей. Був справжнім, чесним, добрим…

• Церемонія прощання із Сергієм Сокором розпочнеться о 12.00 год у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
• Чин поховання воїна відбудеться о 13.00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Висловлюємо співчуття рідним та близьким Героїв! Вічна пам'ять!   

Редакція RIA/20 хвилин, нагадаємо, має проєкт «‎Героям Слава!»‎. Розповідаємо вінничанам про наших неймовірних бійців, щоб слава про них та їхню мужність летіли далеко за межі України! Нам є ким пишатися!

Також ми часто пишемо про волонтерів та організації, які допомагають армії та постраждалим від війни. Всі історії зібрали у рубриці «Герої тилу». Почитати їх ви можете за посиланням.

Читайте також:

«Робимо ставки, де знову перейдуть дорогу на Соборній». Чому вінничани байдужі до полеглих воїнів?

«Піду за тата воювати». Після загибелі батька син вступив до військового ліцею

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.