«Недоліки у зовнішності — це ваша перевага». Інтерв’ю з єдиним у Вінниці чоловіком-візажистом

• Владу Маску лише 18 років, а він уже став улюбленцем всіх дівчат — і маленьких, і дорослих.
• Вже кілька місяців він працює в сфері краси, створює оригінальні макіяжі для свят.
• Чому раніше художника називали прибульцем та як реагують на нього клієнти — читайте далі в матеріалі.

За освітою Влад Маск дипломат, але вже кілька місяців працює в зовсім не дотичній до міжнародних відносин сфері. Стати майстром з макіяжу його надихнули зарубіжні професіонали, а зараз він у Вінниці єдиний чоловік-візажист.

— Я знайшов кілька профілів візажистів-хлопців з Америки та Європи, які достатньо круті професіонали в своїй сфері. Один з них, Іван Гомес, візажист з Іспанії став амбасадором «Шанель». Я подумав, що було б дуже класно стати працювати у цій сфері й досягнути таких самих результатів. Я задумався про це і зрозумів, що для цього в мене є все необхідне, — сказав Влад.

Його мама теж працює в цій сфері, має багато досвіду та володіє різними техніками. Саме вона й навчала його основам мейк-апу та віддавала власних клієнток, аби син проявив себе.

— У мами були всі засоби, а в мене величезне бажання. Я пам’ятаю, в дитинстві, мені було років 9-10, я брав свою тітку, садив у крісло, брав косметику і фарбував її. Мені ще тоді це дуже подобалося, але батьки скептично до цього ставилися, чому хлопчик таким займається? Але зараз все змінилося, мій тато навіть позитивно реагує на мою роботу, — каже він.

Окрім маминих консультацій, Влад ще проходив курси у знайомих візажистів та купував курс інстаблогерки Гоар.

— Дуже вона крута, позитивна дівчина. Вона розповідала різні нюанси в косметиці, мені дуже подобалися лекції «Хочу\можу». Наприклад, ти хочеш косметику за 6000 грн, а можеш собі дозволити за 600 грн. Але якщо знати, де і що саме купувати, то цінова категорія взагалі немає жодного значення, бо дешевша продукція нічим не відрізнятиметься від дорогої, — пояснює він.

Влад зізнається, що робота з клієнтами приносить йому велике задоволення. Першими моделями були мамині подруги та клієнтки, яких вона не встигала прийняти.

— Мама направляла своїх клієнток до мене, це були дівчата, яким трохи за тридцять років. Вони, звісно, були насторожені, смішно реагували, що хлопець фарбуватиме. Але потім дуже були задоволені результатом, — всміхається Влад.

Він зізнається, що найбільше йому подобаються яскраві макіяжі, але часто доводиться виконувати нюдові. Тому, на думку Влада, візажист має вміти все. Майстер пояснює, що зараз профілі в соцмережах — як візитна картка людини, тому якщо користувачі будуть бачити лише нюд, їх це не зацікавить. А ось контрасти і блискучість привертають увагу.

— Якщо ти вмієш вимальовувати щось особливе, то й з нюдом точно справишся. Комерційний макіяж треба вміти робити, бо з розмальованим фейсом ти не сядеш десь в кафе чи не вийдеш виносити сміття, умовно кажучи. Життя — це життя, а камера вимагає яскравості, — пояснює Влад і додає, що тривалий час займається фотографією і тому знається на тому, як в об’єктиві має виглядати обличчя моделі. — Я люблю, щоб виглядало феєрично. Але, відверто кажучи, награтися потрібно і з нюдовим, і з яскравим макіяжем.

Один макіяж займає приблизно півтори години. Влад зізнається, що спершу було важко вкластися в часові обмеження і завершити роботу.

— Я так само як і моя мама, дуже не люблю часові обмеження. Особливо, коли ще заводиться розмова з клієнткою, то стоїш, підправляєш, витираєш щось, додаєш, — сміється він. — Коли вчився, то спостерігав за професіоналами, здавалося, що нафарбувати когось це дуже легко, але виявилося, що ні. До кожної людини потрібно знайти підхід.

Найважче, до речі, Владу малювати брови — він цього просто не любить. Хоча в більшості випадків, іншим майстрам важко викреслити однакові стрілки на очах.

— Зараз дуже популярні натуральні брови, мені це подобається. Але дівчатам, яким під 40, їх треба малювати більш графічними. А дівчата років по 10-11, які ще ніколи не робили собі форму, не вискубували їх, мають дуже хаотичні бровки. Дивишся — а там їх немає. Так само зі стрілками спочатку було: одна вийшла ідеальна, а інша зовсім не така, ну якась пляма. Тоді я казав: «Так, ти ж мужик», витирав і малював нову, аж поки не навчився. Але це було на моделях, яких я попереджав, що тільки вчуся. В більшості випадків всім просто було цікаво, що ж я намалюю і наскільки привабливо це буде виглядати, тому всі терпляче сиділи в очікуванні результату.

Одним із найпривабливіших факторів у своїй роботі Влад вбачає і в спілкуванні з клієнтами. Зазначає, що всі працівники індустрії краси трохи психологи, хоч і не за освітою.

— Я дуже позитивно ставлюся до людей, люблю поговорити, вмію слухати. Мене це якось возвеличує. Жінки, звісно, діляться якимись своїми проблемами або радощами, це дуже приємно, що мені довіряють, — каже він.

Часто прогулюючись містом, Влад з професійної точки зору розглядає людей і розмірковує, як би в його руках змінилася та чи інша дівчина.  

— Буває, що йде дівчина, вона ніби просто вдягнута, але типажна настільки, що я одразу уявляю її на обкладинці якогось модного журналу. Мені подобається щось типажне і незвичне. Особливо люблю стронг-фейс, коли є багато чітких ліній і граней на обличчі. Незвичність для мене — це можуть бути навіть недоліки: якась пігментація, великі широкі очі або великі вуха. Це колись вважалось не ок і люди були в комплексах, а я думаю, що недоліки можна трансформувати в перевагу, — каже Влад.

Щоправда, такий підхід не дуже працює з ним особисто. Хлопець сміється і зізнається, що занадто самокритичний і ще й до того ж ідеаліст.

— Мені або так, або ніяк. Наприклад, я хочу шампунь за 150 грн, а в магазині є такий самий, але за 60. То я ніколи не куплю дешевший, — всміхається він. — Бабуся мене колись називала «інопришелєнцем», я раніше ображався, а зараз мені комфортно, бо я люблю відрізнятися від інших людей.

У майбутньому Влад мріє про професійне зростання, хоче мати велику кількість клієнтів. Саме в цій сфері він бачить себе, хоча зізнається, що завжди мріяв бути фешн-фотографом.

 — Добре, що в мене зріст 1.83 см, а не 1.90 см. Я мріяв би про височезний зріст, щоб бути моделлю, але це таке. Мій зріст мені відносно підходить під роботу. Сидить, наприклад, клієнтка на стільчику, а мені треба зігнутися, нахилитися до неї, щоб працювати, — згадує він. — Клієнти одні за одним, як на конвеєрі. В кінці робочого дня спина не розгинається, але нічого. Воно того варте.

Читайте також:

Чемпіонка світу з візажу: історія вінничанки, яка покинула роботу бухгалтера і здійснила мрію

Подорожі не за всі гроші світу й рослинне харчування. Що ще цікавого розповідає блогерка?

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.