Навчили плести сітки і вразили уроком про Бандеру! Режисер із США у Вінницькому ліцеї №2 знімав фільм

Валентина КИРИЛЬЧУК

Режисер Амвросій Притан приїхав в Україну, аби зняти документальний фільм «Can I go home now?» («Чи можу я повернутися додому зараз?»), у якому покаже жахи і наслідки війни рф проти України очима дітей.
Як в умовах війни незламні українські діти продовжують навчатися, він побачив, побувавши у Вінницькому ліцеї №2.
Вражений і розчулений від знайомства із неймовірними, талановитими вінницькими ліцеїстами, які встигли навчити його плести маскувальні сітки і навіть співати українською «Думи мої, думи», голлівудський режисер зізнається: цей день у Вінницькому ліцеї №2 був одним із найпрекрасніших у його житті!

У знімальному графіку Амвросія Притана було всього три українських міста: Львів, Вінниця та Київ. Аби у своєму документальному фільмі «Can I go home now?», над яким зараз працює, максимально показати, як війна змінила життя українських дітей, голлівудський режисер відвідав центри для біженців та лікарні, а також зустрівся із внутрішньо переміщеними родинами, які були змушені покинути рідні домівки через обстріли та окупацію.

У Вінниці частину зйомок свого документального фільму Амвросій Притан вирішив провести саме у ліцеї №2, щоби побачити на власні очі й показати всьому світу, як триває навчання в умовах війни.

Відео дня

Як і у більшості шкіл України, у Вінницькому ліцеї №2 зараз навчається чимало діток-переселенців із тимчасово окупованих територій, частина учнів за рішенням батьків підключаються до уроків онлайн, а ті, хто вийшли на офлайн-навчання — передусім чітко знають, як діяти у разі повітряних тривог.

Та попри всі виклики воєнного часу, іншого дитинства у дітей не буде. Тож у ліцеї, дотримуючись всіх заходів безпеки, докладають максимум зусиль, аби шкільне життя було і цікавим, і активним, і свідомо-патріотичним.

Саме ця незламність, а також відкритість та креативність усіх учнів, із якими встиг познайомитися під час зйомок, зізнається режисер, його вразили найбільше.

— В умовах війни не так просто приймати гостей у ліцеї, але ми порадились із департаментом освіти та вжили всіх необхідних заходів, — ділиться директорка Вінницького ліцею№2 Ірина Михайлова. — На щастя, у той день повітряних тривог не було. А зустріч із поважним гостем та участь у зйомках стала незабутньою подією для всіх учнів і викладачів нашого ліцею.

Був вражений історіями Бандери і нинішніх захисників

Найперше президент учнівського самоврядування Ілля Камінський та його заступниця Анастасія Ульяненкова у ліцеї провели екскурсію для режисера, його знімальної групи та перекладачки й волонтерки міжнародного проєкту «Hope For Ukraine» Оксани Ковтун. Розказали гостям історію ліцею, що саме Вінницький ліцей №2 був найдавнішим закладом Подільської губернії та першою жіночою гімназією у Вінниці.

Потім Амвросій Притан мав змогу відвідати уроки: два — у початковій школі та кілька — у 10-му та 11-му класах.

— Амвросія Притана особливо вразив урок історії України у 10 класі, який, так співпало за календарним планом, саме був присвячений життю й діяльності Степана Бандери, — розповідає Ірина Михайлова. — А на уроці трудового навчання діти навчили режисера плести маскувальну сітку для захисників. На уроках праці у нас постійно діяв проєкт «Дамо життя старим речам», а тепер у його межах діти розпускають старі речі на стрічки і вплітають їх у сітки, які ми потім через волонтерів передаємо українським воїнам, які зараз тримають оборону Бахмута. За цей місяць вже три маскувальні сітки передали, а захисники навзаєм подарували нашому ліцею прапор України зі своїми підписами і побажаннями.

Зараз волонтерство — невід’ємна складова шкільного життя ліцеїстів, адже всі: від першачків до старшокласників — розуміють, як важливо нині підтримувати наших воїнів.

У числі захисників — улюблений учитель фізкультури всіх ліцеїстів Віталій Васильович Шикір, який був учасником АТО, а з початку повномасштабної війни одразу пристав до лав ЗСУ.

— Маємо Героїв і серед наших учнів-випускників, життя яких, на жаль, обірвалося на війні влітку 2022 року. Обидва професійні спортсмени і наша гордість: Дмитро Лізавенко та Віталій Антонюк. На знак вічної шани і збереження пам’яті про кожного на телевізійній меморіальній дошці, встановленій на третьому поверсі ліцею, постійно транслюються сюжети про них, — розповідає Ірина Михайлова. — Вражений історіями наших Героїв та волонтерством учнів, серед стрічок із надписами-побажаннями, які діти постійно додають у маскувальні сітки для воїнів, режисер Амвросій Притан обрав стрічки із надписами: «Слава Українї!» та «Слава воїнам ЗСУ!» — і теж вплів їх у сітку.

А на перервах режисера приємно здивувала…американська музика. У знак подяки всім країнам, які у надважкий час підтримують та допомагають Україні, у ліцеї №2 проходять «Тижні полікультурності і співдружності».

— У кожний день навчального тижня, присвяченій щирій країні-подрузі України, висвітлюємо допомогу, яку країна надає нині, розказуємо про географічне розташування, митців і архітектурні пам’ятки, національну кухню та інші цікавинки й особливості, а також «маршрут туриста» з переліком ключових місць, які варто відвідати у даній країні. А на перервах завжди вмикаємо їхні пісні, обираючи, перш за все, ті гурти і виконавців, які у час війни підтримали Україну, — розповідає Ірина Михайлова. — Ми вже проводили тижні Польщі, Литви, Латвії, Естонії, Великобританії, Португалії, а у день гостин режисера зі Сполучених Штатів Америки — одних із найпотужніших партнерів України — звісно, у нас був день, присвячений США.

Пісня «Думи мої» настільки скорила, що стане саундтреком фільму

Під час зйомок у Вінницькому ліцеї №2 побачив режисер також конкурс читців початкової школи, де почесною гостею була талановита юна поетеса та учениця 10 класу Віра Кршемінська. Її авторський вірш «У безтурботні ті часи...», присвячений захисникам і подіям в Україні, учні представили у вигляді театральної постановки.

А співаки й гітаристи зі старших класів, які презентували свою версію пісні «Думи мої, думи» на вірш Тараса Шевченка, настільки приголомшили режисера, що він навіть вивчив кілька рядків українською і повторно заспівав із ними.

Говорить: пісня і слова настільки скорили серце, що саме цю композицію планує зробити саундтреком свого фільму.

«Тренувальна евакуація розчулила до сліз»

Оскільки у день зйомок повітряної тривоги не було, щоби показати режисеру, як продовжується навчання в укриттях у час війни, у закладі провели навчальну евакуацію.

Разом із дітьми та вчителями Амвросій Притан відвідав обидва укриття ліцею. Їхнє власне, яке на території закладу діє для учнів початкової школи, та друге укриття, яке, згідно меморандуму з Управлінням спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області, під час повітряних тривог відвідують учні 5—11 класів.

І хоч евакуація, на щастя, була лише тренувальною, дуже розчулила голлівудського режисера. Серце жодної свідомої людини у світі не може залишитись байдужим від усвідомлення того, що мусять щодня переживати українські діти через вторгнення рф.

— Мене особисто щиро вразила активна позиція Амвросія Притана щодо долі українських дітей. У часи, коли діти емоційно виснажені війною, дуже важливою є підтримка дорослих, а коли вона є всесвітньою — це неоціненно для відновлення їхнього ментального здоров’я, — відзначає Ірина Михайлова. — Під час зустрічі ми щиро ділились із відомим гостем своїми досягненнями щодо розбудови демократичної сучасної школи. Школи, де панує дух свободи та партнерства між вчителями, батьками та учнями. Розповіли про свої плани на майбутнє. Режисер щиро захоплювався нашими досягненнями та учнями.

«Пам’ятайте, що мій фільм — наш фільм!»

В подяку за щиру підтримку та незабутній день ліцеїсти подарували Амвросію Притану книгу про Вінниччину, знамениту марку «Пес Патрон» та малюнок учня 6 класу Андрія Поліщука, у якому він зобразив серце України, рідний ліцей і двох учнів: хлопчика та дівчинку, які йдуть до школи.

Навзаєм голлівудський режисер пообіцяв стати щирим другом Вінницького ліцею №2 й у майбутньому спільно реалізувати багато проєктів.

— Дякую за один із найпрекрасніших днів мого життя! Я у захваті від усіх вас! Ми — родина! — подякував вінницьким ліцеїстам Амвросій Притан. — Пам’ятайте, що мій фільм — наш фільм! І я подбаю про відповідь на запитання: «Чи можу я повернутися додому зараз?» ТАК! Ми — сім'я, і я скоро повернуся. Україна — мій дім, а українці — моя родина!

Оскільки режисер Амвросій Притан також є партнером благодійного проєкту «Hope For Ukraine», який зараз, до речі, увійшов у список найкращих благодійних організацій США серед понад мільйона таких проєктів і фондів, всі ексклюзивні фото й відео, зроблені під час відвідин Вінниці та інших українських міст, він передасть світовим медіа для привернення уваги, подальшої допомоги та поширення правдивої інформації про наслідки війни рф проти України.

— Я підтримую та говорю про Україну та своїх українців з 24 лютого 2022 року. Адже точно знаю: підтримка України зараз — це підтримка людства, — відзначає Амвросій Притан. — Завжди кажу всім: потрібно бути на правильному боці історії і тому постійно підтримувати Україну.