«Нас кидають в такі точки, де потрібно показати результат». Інтерв'ю з бійцем Богданом Романенком

Вінничанин Богдан Романенко

• Богдан Романенко пішов добровольцем на війну ще на початку повномасштабного вторгнення.
• Зараз 25-річний вінничанин — заступник командира роти з озброєння. Захисник носить оригінальний позивний «Так нада», який отримав, коли був учасником ультрас вінницької «Ниви».
• В інтерв'ю журналістці «20 хвилин» Богдан Романенко розповів про перемоги і втрати на війні.

Боєць першого штурмового батальйону четвертої штурмової роти третьої ОШБр Богдан Романенко родом з Вінниці. В свій час навчався в школі №27, закінчив профтехучилище №11. Захоплювався футболом. Був учасником ультрас футбольного клубу «Нива», де отримав псевдо «Так нада», яким користується дотепер. Деякий час хлопець жив і працював за кордоном.

З перших днів повномасштабної війни Богдан разом з іншими ультрасами пішов добровольцем захищати країну. Кохана дізналась про вибір Романенка, коли той був в дорозі до столиці, батьки — на наступний день.

— З 24-го лютого ми з хлопцями відразу поїхали в Київ, розповідає боєць. — Зі мною був Трейн, який загинув, Андрій Ракуш і Владислав Мангул. Ми прямували на певну локацію. На той час це був створений підрозділ ТрО «Азов Київ». Він складався з ветеранів «Азову» і хлопців з ГО «Центурія». Ми з того дня і по сьогодні разом з ними. 

У перші місяці війни були Київ, Мощун, Ірпінь. Потім військова географія Богдана Романенка значно розширилась. 25-річний вінничанин також воював на Запорізькому і Бахмутському напрямку, брав участь у звільненні Херсону.

— Неодноразово брав участь у штурмах. Останній штурм мій був на Запорізькому напрямку, то був один з найважчих боїв, — каже співрозмовник. — Ми їхали до позиції, а через відсутність тоді нормального зв'язку, не знали, що нас всю дорогу вів ворожий «Орлан». Ми вивантажилися, зібрали речі. І тут по нас спрацював танк і міномет. Я отримав контузію і після штурму поїхав з хлопцями на відновлення. Після цього мене призначили заступником командира роти з озброєння. 

Потім військовий поїхав на Бахмут, де ворог влаштовував біля десяти штурмів за день.

— Наша бригада на Бахмутському напрямку і показала себе там досить гідно. Раніше там були вагнерівці, а зараз там — регулярні війська, бригада кадирівців. Оскільки ми відбили штурм, їх половини вже немає. Зброї нам вистачає — і стрілецької, і протитанкової. В бригаді з цим проблем немає. Також допомагають волонтери, — розповів захисник. 

Найбільшою перемогою за час повномасштабного вторгнення Романенко називає звільнення Херсону і вдячність людей, які були в окупації. Найбільшою втратою для бійця стала смерть вінницьких побратимів, з якими був від початку. 

— Найважча втрата — це втрата Трейна (Денис Бабій), Луцика (Євген Луценко), інших наших вінницьких хлопців, — говорить захисник.

Також Богдан розповів про свій найважчий бій.

— Це був донецький напрямок, коли наших хлопців хотіли взяти в оточення, і ми план дій узгоджували на ходу. Поступила команда на евакуацію хлопців. Я сів на праворульну вантажівку і поїхав. Хлопців забрали, все добре.

Загалом, захисник пишається своєю бригадою і її результатами.

— Ми штурмовики, нас кидають в такі точки, де потрібно показати результат, — каже Богдан. — Успіх бригади залежить від командира, від команди людей і дисципліни в колективі. В нас 90% добровольців, ми всі ідейні люди.

На фронті, каже, мотивація у кожного своя. У Богдана Романенка — це перемога України.

— Потрібно йти вперед. Бо хто, як не ми? Хлопці мотивують. Хочеться помститися за полеглих. Ми військові, у нас ціль одна — перемога. Мотивує те, що ми захищаємо наші території від тих, хто нахабно хоче їх відібрати. Ми хочемо своє повернути. Ну і дружина підбадьорює, а я пообіцяв їй перемогу. А обіцянок потрібно дотримуватися, — каже штурмовик.

Богдан з коханою Алісою стали подружжям 12 липня 2023-го, хоча почали зустрічатися п'ять років тому.

— Ми зустрічалися з 2018 року, через рік я Алісі освідчився. Планували одружитися ще перед війною. Але повномасштабне вторгнення росії вплинуло на наші плани. Розписалися лише в липні цього року, під час моєї короткої відпустки, —  розповідає боєць. — Життя нині відкладати не варто. Плануємо також зіграти весілля, але то після війни і з друзями, яких би я хотів бачити у себе на святі. 

Нині Богдан Романенко перебуває в Німеччині — під час чергової відпустки вирішив зробити сюрприз дружині Алісі.

— Під час війни зрозумів, як я не цінував те, що мав. Проводив мало часу з дружиною. Зараз час цінується. Зараз їду до дружини, де б вона не була — в Україні, чи за кордоном, — каже військовий.

Після Бахмуту потрапити в Європу, ніби на іншу планету — говорить вінничанин. Не може тут звикнути до тиші і спокою, відсутності вибухів. А ще бійця в Німеччині дивує неймовірна кількість молодих чоловіків з України, які там перечікують війну.

— Приїхав за кордон і дивлюсь, скільки молодих хлопців з України... Я, не сказавши що військовий, запитав, коли планують повернутися додому. Вони кажуть через років п'ять-сім. Бажаючих їхати, захищати свою країну немає. Хоча на початку війни, таких було чимало, —  розповідає Богдан. — Також нам не подобається, що робиться в тилу в нашій країні, корупція серед цивільних і військових вражає. Шкода, що в цих людей мета інша — гроші, побільше взяти хабара і думати за свої дупи. 

Після гостин у дружини захисник ще планує завітати до рідної Вінниці. Далі Богдан Романенко повертається на «рідний Донбас» — там його рота штурмовиків знаходиться вже 11 місяців, проводяться активні наступальні дії. 

— Українцям в тилу бажаю не забувати, що в країні війна, — каже чоловік. — Не вмієте тримати в руках автомат — йдіть на курси тактичної медицини. Війна торкнеться кожного, хоч не можу сказати, що затягнеться на роки. Тому підтримуйте збори перевірених волонтерів, бо автомобілі і амуніція на війні — це розхідний матеріал. І пам'ятайте — перемога за нами. 

Читайте також:

Розписалися в Херсоні, весілля зіграли в Києві. Офіцер Андрій Підлісний одружився

За принципом «рівний з рівним». Дізнались, як працюють помічники ветеранів

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.