«Мої люди воюють до останнього». Історія військового командира «Шамана» з Вінниччини

«Мої люди воюють до останнього». Історія військового командира «Шамана» з Вінниччини
  • Командир десантно-штурмового підрозділу 95-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ Євген Шаматалюк розповів про свою команду, як він пишається своїми підопічними, та зазначив, що вони роблять усе необхідне для захисту країни.
  • Також «Шаман» розповів про звірства російських військових, які ті вчиняють проти мирного населення.

Командир батальйону Євген Шаматалюк «Шаман» на війні з 2014 року. Приймав бої у ДАПі, Волновасі, Слов’янську, Дмитрівці та інших гарячих точках Донбасу. З початку березня 2022 року захищає країну на Ізюмському напрямку, який залишається одним із найгарячіших. Сам він родом з села Тарасівка Тульчинського району.

— Вінничанину — командиру десантно-штурмового підрозділу 95 окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ Указом Президента України присвоїли звання Героя України та орден «Золота Зірка», — повідомив голова вінницької ОДА Сергій Борзов. — В одному з районів Донеччини під керівництвом офіцера-десантника Шаматалюка підрозділи успішно провели підтримку вогнем розвідки боєм сусідніх підрозділів. В результаті операції були отримані необхідні відомості про ворога. У полон взяли десяток російських солдатів разом зі зброєю та спорядженням.

Відео дня

Інтерв'ю «Шамана» у фейсбук оприлюднив Головнокомандувач ЗС України.

— Ворог тут працює з усього наявного озброєння, яке в нього є. Це піхота, бойові машини, танки, артилерія, вогнеметні системи, такі як ТОС «Буратино», «Солнцепек», а також активно застосовує БПЛА. Раніше активно застосовував авіацію, зараз її вже набагато менше – завдяки нашій ППО, — говорить Євген. — Боїться ворог і нашої артилерії. Зараз кількість артилерії збільшилась, постійно наносимо вогневе ураження. Противник несе великі втрати, але, разом із тим, проводить активну ротацію, підтягує резерви. Кількість підрозділів, які штурмують наші позиції, я вже навіть не можу перерахувати, тому що вони постійно змінюються. Після їхніх невдалих спроб вони вже або дезертирують, відмовляються виконувати накази, або їх відводять десь в тили для перекомплектації тощо. Полонені розповідають, що їхні командири ставлять завдання, мовляв, якщо ви візьмете цей населений пункт, то вас завтра міняють і ви повертаєтеся до росії. Їхні солдати наскільки деморалізовані, що підняти їх до бою можна лише таким чином.

З великим болем та сумом «Шаман» розповідає про жахи, які доводиться переживати цивільному населенню через російських загарбників.

— Ми стали свідками того, як російський танк розстріляв автобус із цивільними людьми, які евакуювалися з Ізюму, — пригадує військовий. — Не передати словами відчуття, коли бачиш жінок, дітей, літніх людей, які просто хочуть врятуватись від війни, а їх вбивають… Ким треба бути, щоб просто розстрілювати мирних людей?! Ми намагались надавати допомогу, прикривати людей, здійснювали евакуацію з того автобуса, забирали людей під обстрілами, надавали свою техніку, вивозили їх у безпечне місце. Ми завжди намагаємося здійснювати евакуацію цивільних. Вивозимо всіх, хто бажає. Деколи наполягаємо, проводимо роз’яснювальну роботу серед місцевих про необхідність евакуації. Було б набагато легше воювати, якби цивільні люди відразу залишали населені пункти, коли ми їх просимо. Тоді було б набагато менше жертв і серед цивільного населення, і серед військових. Але, на жаль, це не всі ще розуміють.

Розповідаючи про бої, в яких бере участь його підрозділ, «Шаман» наполегливо просить не називати його героєм. Мовляв, справжні герої — це його бійці.

— Я захоплююся ними. Вони кожен день роблять неймовірні вчинки, віддають найдорожче, що в них є. Але ніхто не сумнівається в правильності своїх дій. У доцільності оборони України, — підкреслює комбат. — Ті завдання, які вони виконують, інколи за межею можливого, але люди дають відсіч, навіть коли на якомусь напрямку противник переважає. Основний фактор – бойовий дух. Мої люди воюють до останнього. Противник йде великими силами і потім відступає. Наші не відступають ніколи.

 

Читайте також:

Як діяти та куди звертатися. У Вінниці розробили «Дорожню карту біженця»

Пам’ятка для батьків. Як допомогти дитині під час війни, щоб вберегти її емоційний стан

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі (17)
  • Олександра Головко

    Господи допоможи нашим героям,дай сили здобути перемогу і повернутись живими і здоровими додому
  • Елена Лупина

    Вічна память царство небесне Герою
  • Вера Мельник

    Господи бережи наших воїнів.Господи захисти нашу Україну.
  • Nelya Mateush

    Господи допоможи

keyboard_arrow_up