«Мені майже 40, а я вперше починаю жити на повну»: жінка, що важила 252 кіло й і почала худнути
- Останні десять років вага Наталії не опускалася нижче 200 кілограмів. У 2019-му цей показник сягнув рекордних для неї 252 кг.
- Жінка розуміла, що переїдання шкодять як здоров'ю, так і життю загалом, але вдіяти з цим нічого не могла, кладучи до рота чергову канапку.
- Нещодавно Наталія наважилася на операцію, яка, як вона сама говорить, вже змінила її життя.
«Мені сумно — я їм. Весело — їм. Нудно — також їм. Я їла за будь-якої нагоди, все та всюди. Візьмемо, до прикладу, півтора годинне кіно. Поки я його дивилася, я без проблем могла з'їсти дві великі пачки чипсів, п'ять пачок сухариків, пів кілограма морозива та випити півторалітрову колу. Згодом могла піти з'їсти дві миски окрошки, а ще за пів години чимось хлібчика помазати», — розповідає Наталія Прийменко.
«Усі ми родом з дитинства», — цитує вона свою улюблену фразу і пояснює, що саме у голодних 90-х роках у неї розвилося нездорове бажання багато їсти: «Хотілося їсти, але не було чого», — додає вона. Тому нестачу вона компенсувала у наступних роках, коли дефіциту вже не було.
Зараз Наталії 39 років. Ранкове зважування показало, що її вага складає 193 кілограми. «Менш як двісті я востаннє важила на початку війни у 2014 році. Для когось це колосальні цифри, але для мене це велика перемога», — продовжує жінка.
Про шкоду та наслідки від переїдання Наталія знала завжди. Впродовж останніх кількох десятків років перепробувала буквально всі способи схуднути: пігулки, пластирі, голковколювання, вуглеводні та білкові дієти, монодієти та багато всього іншого. Інтервальне голодування допомогло за рік схуднути на 50 кілограмів. Та коли через тривалу хворобу померла мама дівчини, а ще за кілька місяців розпочалася велика війна, Наталія знову не витримала й почала шукати розраду. У чому її знайти, вона, звісно, знала.
— Я дійсно перепробувала все. Будь-що назвіть, і я вам ствердно скажу, що я це пробувала. Воно давало результати, але яке це мало значення, якщо я щоразу зривалася та починала їсти, — розповідає Наталія Прийменко.
До самої операції, зізнається жінка, навіть ходити їй було важко. Почалися проблеми з серцем, тиском, суглобами. Була задишка. Наталія має свою інтернет-крамничку, тому працювати могла віддалено, але такий спосіб життя ще більше спонукав їсти.
Жінка не користувалася громадським транспортом, адже у ньому їй доводилося займати одразу два місця, що створювало незручності для інших пасажирів. Користувалася таксі, але й там, продовжує Наталія, для людини її комплекції часом бракувало місця. Одяг також доводилося шити самостійно, адже підібрати на себе щось було практично неможливо.
— Проблемою було ще й те, що мої близькі завжди говорили, що люблять мене, незважаючи ні на що. Вони казали: ти хороша і ми приймаємо тебе такою, якою ти є. Я себе цим заспокоювала. Ну і що, що у мене така вага, зате я людина хороша. І я продовжувала багато їсти, — розповідає Наталія Прийменко. — Це було самообманом. Так не можна думати. Бо питання не в естетиці, а в здоров'ї. Я мала реальні проблеми з ним, заледве пересуваючись власною квартирою.
Останні роки жінка придивлялася до лапароскопічної резекції шлунку. Це хірургічна операція, що дозволяє пацієнтові швидко прибрати зайву вагу шляхом зменшення кількості споживаної їжі. Іншими словами, під час такого втручання пацієнтові видаляють частину шлунка.
На рідній Донеччині після початку АТО таке оперативне втручання не проводили. У приватних клініках цінник коливався від 3-х до 7-ми тисяч доларів. Жінка говорить, що така сума була для неї непідйомною, тому звернення до лікарів відкладалося.
Після початку великої війни Наталія переїхала до Вінниці. Про те, що потрібна їй процедура проводиться в обласній лікарні імені Пирогова, дізналася випадково. Звернулася до тамтешніх фахівців, спільно з якими розробили план подальших дій. Під час першого звернення до медиків у вересні її вага складала 223 кілограми. Далі вона мала самостійно знизити частину ваги. Тож на момент операції наприкінці жовтня Наталія важила 209 кілограмів.
— Операція тривала майже сім годин. Коли я прокинулася, то раділа лише тому, що змогла її пережити, а вже наступного дня я самостійно пішла на перев'язку. Моє життя змінилося. Сьогодні я важу 193 кілограми. Тобто з вересня моя вага знизилася на 30 кілограмів. Це величезний показник, — говорить Наталія.
Зараз у Наталії триває реабілітаційний період. Вона постійно ходить на легкі прогулянки та займається гімнастикою. Основне ж — правильний режим та дозування у харчуванні. Жінка споживає по 80-100 грамів їжі за одне приймання і лише того, що їй радять лікарі. Більше ніяких майонезів та копчених продуктів. Натомість фрукти з овочами і нежирне м'ясо, продовжує Наталія, виявляється також дуже смачні.
— У мене з'явилися правильні харчові звички. Я навіть не знала про їхнє існування. Виявляється, є страви, які мені справді подобаються, а не лише ті, якими я втамовувала постійне бажання їсти, — говорить Наталія. — Моя подруга — нутриціологиня — під керівництвом особистого лікаря розробляє для мене план харчування. Я працюю з психологом, який змістив фокус моєї уваги, і це допомагає мені худнути комфортно. Раніше я всі свої переживання, як хороші, так і погані, заїдала, а тепер я можу їх відрефлексувати. Тепер мені більш цікаво почитати або щось подивитися, а не їсти. У мене зникли головні болі і нормалізувався тиск. Я не можу передати словами, наскільки крутий поворот стався у моєму житті, але хочу, щоб ви зрозуміли, що у свої майже сорок років я вперше починаю жити на повну.
Наталія постійно підтримує контакт з лікарями, щоб все робити правильно. Говорить, що звичок, які були з нею впродовж десятків років, позбутися непросто, але цього разу вона налаштована дуже серйозно. Тим паче, що перший і найважливіший крок вже позаду.
— Коли вага знизиться до 150 кілограмів я почну займатися спортом. Потрібно буде підтягнути шкіру, бо її у мене також буде надлишок. Коли скину максимум ваги, буду робити операцію з видалення зайвої шкіри. Думаю, це може бути десь за рік-півтора, — продовжує Наталія. — По своєму організму я бачу, що вага скидається без стресу. Я прекрасно себе почуваю і ще жодного разу після операції я не з'їла чогось солодкого. Мені просто не хочеться.
Після нашого короткого відео про Наталію їй написало чимало людей з різноманітними питаннями та словами підтримки. Люди, які також мають надлишкову вагу, розпитують її про операцію та відчуття після неї, страхи та ризики, плюси й мінуси. Наталія зрозуміла, що має досить непересічну історію, яка може допомогти схуднути іншим, а також мотивувати їх до цього. Тому вже вирішила створити блог в Інстаграмі, де ділитиметься власним прогресом та порадами, які справді працюють. Стежити за сторінкою можна ТУТ.
— Я б ще дуже хотіла звернутися до батьків, чиї діти мають надлишкову вагу. Якщо ваша дитина постійно їсть — це не просто так. Значить щось коїться в її голові або душі. Чим раніше ви з цим розберетесь, тим буде краще. Повірте, потім буде пізно, і вона вже не зможе спинитися. Так свого часу сталося зі мною. Я майже сорок років не могла подолати цю звичку. Довелося лягати під ніж, а це не найприємніші відчуття. Тому дійте вже, — радить Наталія Прийменко.
Читайте також:
«Серед вінничан ще достатньо мотивованих»: велике інтерв'ю з бойовим медиком Андрієм Сіранчуком
«Закохую людей в цей овоч». Фермерка з Вінниччини вирощує 17 різних сортів перців
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
11 22