«Мам, мені страшно»: поради психолога, як боротися з типовими дитячими страхами

фото ілюстративне Sergey Vityukov

• Ваша дитина боїться темряви чи монстра під ліжком? Деякі діти швидко забувають про свій страх, а є й такі, які не можуть спати чи залишатися навіть на хвилину наодинці.
• Разом з дитячою психологинею розбираємося, як побороти дитячі страхи, коли вони заважають дитині. 

Боятися — це нормально, всі ми чогось боїмося. Для дітей є перелік типових страхів, і не на всі з них слід закривати очі. З серйозними страхами малечі потрібно боротися, поки вони не перетворили на фобії, які впливають на якість життя. 

З якими страхами найчастіше зустрічаються діти?

— Страх є емоційним станом, що йде від інстинкту самозбереження. Зовнішні умови життя дитини: взаємини в родині, батьківське ставлення впливають на появу або відсутність страху, — пояснює психологиня обласного дитячого центру психічного здоров’я КНП ім. акад. Ющенка Аліна Хранітель. — Схильність до відчуття страху, переживання тривоги виявляється ще в ранньому дитинстві й своїм корінням сягає стосунків матері та дитини. 

За словами Аліни Хранітель, на малюків першого року життя вкрай негативно впливає розлука з матір’ю. Небезпечним є навіть нетривале, тимчасове позбавлення дитини материнської опіки, присутності. 

— Вже з семи місяців діти проявляють хвилювання через відсутність матері, нестачу емоційного контакту з нею. Відсутність матері, її любові, уваги, турботи призводять до втрати довіри дитини до навколишніх і стають основою формування страхів у дітей, особливо, в емоційно чутливих, — пояснює психологиня. — У 8 місяців, як страх смерті, може проявлятися боязкість, страх перед незнайомими, не схожими на матір, чужими людьми.

Як далі продовжує Аліна Хранітель, у віці двох-трьох років починається усвідомлення самого себе, формування почуття власного «Я», і перші страхи, як правило, відбивають усе незрозуміле цьому «Я». 

— Деякі діти в дошкільному чи молодшому шкільному віці страждають нічними страхами. Часто дітям сниться, що вони не в змозі втікати, що їх хтось ловить, а вони не можуть захиститися. Ці типи снів помічено майже у всіх дітей і їх символічне значення: страх покинутості чи розлуки, покарання, — продовжує спеціалістка. — Дитячі страхи часто починаються  зі страху темноти і самотності. Вони можуть загострюватися і спостерігатися до п’яти-шести років. Дитина вимагає, щоб світло залишали ввімкненим; і часто, якщо вимикач знаходиться під рукою, більше не лякається.

За словами психологині, серед дитячих страхів переважають: страх залишитися без дорослих; смерті батьків; страх нападу бандитів; захворіти і померти; страх покарання; страх негативних казкових (драконів, Баби  Яги),  екранних  персонажів; темноти; страх тварин (вовка, ведмедя, собак, павуків, змій); страх транспорту (машин, потягів, літаків); страх стихій (бурі, урагану, повені, землетрусу); висоти чи глибини; води; вогню; пожежі, лікарів; уколів; болю; несподіваних, різких звуків, раптових дій – гуркоту, вибуху і таке інше.

Чим зумовлені дитячі страхи?

— В середньому, страхів більше у дівчаток, ніж у хлопчиків, через їх більшу чутливість. Часті захворювання впливають на вразливість дитини щодо страху. Дитячі страхи багато в чому  залежать від дорослих, саме вони своїми діями та емоціями демонструють дитині чого варто  боятись, — розповідає Аліна Хранітель. 

За словами спеціалістки, на виникнення страху у дитини можуть вплинути:

• пережитий досвід — це якась пережита страхітлива ситуація. Наприклад, якщо дитину вкусив собака (або просто налякав), то є велика ймовірність, що надалі страх перед собаками закріпиться.
• Тривожна турбота — це, коли дорослий надто емоційно попереджає дитину про небезпеку, використовуючи формулювання: «впадеш», «буде боляче», «постраждаєш» і т.д. Саме  реакція батьків лякає дитину більше, ніж сама ситуація, щодо якої виникла реакція. Адже малеча гарно розрізняє тривожні ноти, інтонацію і загальне хвилювання в голосі дорослого. 
• Залякування — це типовий чинник дитячої фобії. Батьки використовують вигаданих персонажів, які мають, начебто, утихомирити їх чадо. Натомість «бабай у шафі» та «Баба Яга під ліжком» «переїжджають» із мультфільму в підсвідомість малюка, граючи з його уявою. Особливо коли настає пітьма і кожен силует важко розгледіти, але легко дофантазувати.
• Проблеми в родині — конфлікти, погана сімейна атмосфера призводять до того, що навіть в домашній, сімейній обстановці дитина не відчуває себе в безпеці. Через це розвивається підвищена тривожність, яка може перетворитися на страхи. 
• «Білий шум» виникає тоді, коли дитина грає на килимку поряд із батьком, який дивиться новини. Він вважає: малюк нічого не зрозуміє. Проте постійні сюжети новин про вбивства, злочини й стихійні лиха відкладаються в пам`яті дитини. Їй не обов`язково розуміти сенс слів: аналізатори слуху та зору працюватимуть у будь-якому разі. Незміцніла дитяча психіка не може впоратися з таким масштабом даних. Тому всі неприємні звуки та образи спливуть уві сні, у вигляді нічних жахів.

Як батькам зрозуміти, що дитина чогось боїться? 

— Фрейд зауважував: «Не всі діти однаково боязкі й, що саме ті діти, які виявляють особливу лякливість перед різними об’єктами і ситуаціями, пізніше виявляються нервовими», — цитує психологиня. — Батьки не завжди можуть вчасно помітити, що дитина чимось налякана. Часто діти приховують від дорослих свої стреси і переживання, залишаючись зі своїми страхами сам на сам. Але помітити ознаки того, що дитина чогось боїться, батьки повинні навчитися.

За словами спеціалістки ми занотували найбільш типові симптоми дитячих переляків:

• дитина стала надмірно збудливою без особливих причин;
• вона погано спить уночі, хоча у неї нічого не болить;
• її починають мучити різні кошмари;
• вона голосно плаче уві сні;
• боїться залишатися на самоті, категорично відмовляється спати в темряві;
• боїться якихось певних речей, предметів або живих істот.

Як боротися з дитячими страхами?

Особливо важливим для дитини у всі періоди її розвитку є  позитивний емоційний контакт з батьками. Це є основою психічного здоров’я дитини. 

— Дуже часто батьки не сприймають серйозно страхи своїх дітей, вважаючи, що дитина боїться якоїсь дурниці. І це в корені неправильно, адже страх для дитини — найсильніша емоція, і завдання батьків м'яко і дбайливо допомогти подолати будь-який страх, — пояснює психологиня. — Наприклад, щодо страху темряви, то не варто слухати більш  «досвідчених» батьків, які радять не церемонитися з боягузами і вимикати світло відразу, як тільки малюк лягає в ліжко. Щоб знизити рівень страху у дитини, необхідно продемонструвати розуміння і підтримку, а також з'ясувати, чого конкретно боїться малюк. 

За словами Аліни Хранітель, у дошкільному і молодшому шкільному віці найкращими  методами у роботі з страхами є казкотерапія, малювання і програвання ситуації.  Проте, якщо дані методи не діють, а страх заважає дитині повноцінно жити і  пізнавати  світ — не варто зволікати з візитом до психолога, який допоможе дитині і вам виграти  двобій зі страхом. 

— У цивілізованому світі звертатися до психолога чи психотерапевта цілком нормально. Пам’ятайте, що кожен епізод страху, з яким зустрічається дитина, може допомогти їй повірити в себе, стати сміливішою, навчити довіряти вам і навколишньому світу, але тільки якщо ви точно знаєте, як допомогти їй пройти цей досвід, — підсумовує психологиня. 

Читайте також:

Ведмежий притулок чи відпустка в Южному. Куди і за скільки поїхати на відпочинок з дітьми 

Тривога, безсоння та агресія. Як коронавірус впливає на моральний стан і що з цим робити?

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.