Історія однієї «Пропаганди» або Як вінницький бар зумів вижити на карантині

• Бар «Пропаганда» почав працювати наприкінці 2018-го. За два з половиною роки в молодого бізнесу були злети й падіння, однак саме карантин став чи не найбільшим випробовуванням для підприємців.
• Ми дізналися, хто допоміг залишитися «Пропаганді» на плаву та чому його власники кажуть, що якби могли повернутися назад в минуле, все одно б відкрили свій заклад.

Яскравий арт на стінах, розмаїття пива та книжкова полиця, заставлена фентезі. Так виглядає зсередини бар «Пропаганда», заснований Олександром Конопельком та Євгеном Тертусом. Ми поспілкувалися з підприємцями про те, як їм вдається триматися на плаву в часи пандемії.  

Олександр Конопелько має профільну освіту і замолоду чимало часу пропрацював у ресторанній пивоварні в Чернівцях, відтак ідею створити у Вінниці особливе місце давно виношував, мов дитину. Спершу думали відкрити магазин, але в процесі ремонту зрозуміли, що доцільніше облаштувати бар — тим паче на той час ця ніша у Вінниці була незаповненою.

Розвінчування стереотипів

Хлопці розпочали бізнес, не маючи досвіду в рекламі та підприємництві. Завдяки сарафанному радіо в них з’явився перший потік клієнтів. З моменту відкриття й дотепер сюди запрошують пивоварів, організовують лекції та івенти для відвідувачів. Власники замовляють тематичне пиво залежно від вподобань відвідувачів та новинок на ринку виробництва.

Звідси й пішла назва бару «Пропаганда». Олександр Конопелько розповідає, що пиво — такий же класичний та красивий напій, який має багато контрастів, смаків та цілу церемонію споживання.

— Ми намагаємося розвинути картину споживання і розвінчувати стереотипи — не обов’язково бути любителем пива в майці-алкоголічці та старих спортивних штанах з великим животиком. Пиво можна споживати по-іншому, можна бути спортсменом або науковцем і адекватно все це поєднувати, — зазначає Олександр Конопелько.

Відтак і основна частина клієнтів у барі — молодь, яка більше розбирається в модних тенденціях.

— Наша направленість була на однодумців, на гікову частину серед молоді. За два з половиною роки роботи ми помічаємо, що серед відвідувачів переважно представники ІТ-сфери та люди, які розуміються на алкоголі та смакують ним. Основна ціль в них не напитися, а скуштувати щось нове та незвичайне, — розповідає Євген. — Деколи до нас потрапляють чоловіки за 40, які теж намагаються відкрити для себе щось новеньке — чеське, німецьке пиво в усіх на слуху, а ось британське та американське — мало хто про них чув. З молоддю це відбувається набагато швидше. 

Карантин і робота

Від початку відкриття «Пропаганди» Олександр зрозумів, що таке випробовування на міцність. Ситуація ускладнилася з настанням весняного карантину у минулому, 2020-му році. Тоді бар зачинився і не працював навіть на виніс.

— У березні продажі впали до 15% від загальних об’ємів. Ми з розумінням ставимося до законів та до вимог нашої держави. На той момент ми взяли паузу на місяць, закрилися повністю і навіть не працювали на виніс. Отримали поштовх в цьому плані, стали напрацьовувати онлайн-сервіс. В нас з’явилися чат-боти, які клієнтам розповідали, що є в продажу і як зробити замовлення. Тоді ми не витягували доставку сервісами, тому відправляли пиво або через таксі, або самі відносили замовлення, — згадує Олександр Конопелько.

В червні карантинні обмеження трохи послабили, відтак люди вже встигли зрозуміти — бояться вони коронавірусу чи ні. Тому саме на початку літа у «Пропаганді» знову почав наростати потік людей. До серпня власники закладу навіть забули, що таке стагнація.

— В теплий сезон відвідувачі навіть особливо не користувалися можливістю посидіти в самому барі, брали з собою подушки, пледи і всідалися поруч на нашому газоні, по інерції це передалося трішки на осінь. А потім з’явився карантин вихідного дня, страшні цифри по захворюваності в області, знову відвідуваність закладу почала просідати, — розповідає Олександр.

Податкові канікули

Олександр розповідає, що під час березневого локдауну їм відмінили єдиний податок для ФОП на чотири місяці.

— Це було понад 900 гривень. Держава нам дозволила не заплатити близько чотирьох тисяч гривень, — Олександр з посмішкою зауважує, що на той момент і такі «поблажки» тішили. — Але як такої допомоги не було. Це велика проблема. Я знаю, в якому економічному стані зараз Україна і розумію, що всім підприємцям зробити хороші зарплати неможливо, поки вони сидять вдома. В нашій країні, як і в багатьох європейських, собі цього дозволити не можуть. Але адекватніші податкові канікули можна було б зробити.

Мітинг рестораторів

Наприкінці осені, в листопаді, у Вінниці відбувся мітинг рестораторів проти карантину вихідного дня. Туди пішов і Олександр Конопелько. Він зазначає, що колеги були морально готові до чергових обмежень і вже навіть спланували роботу на виніс.

— За два з половиною роки ми заробили лояльність наших відвідувачів і розуміли, що відвідувачі були готові приходити частіше на вихідні, наприклад. Але ми в іншому становищі, ніж інші ресторатори. Ми не отримуємо зарплатню — тому ми готові були потерпіти, — зізнається Олександр. — А коли в підприємця є відповідальність за штат персоналу, за оренду приміщення — це абсолютно інші цифри і такі гроші з домашнього бюджету не беруться, щоб підгодувати бізнес. Саме тому багато закладів тоді померли.

Зачинитись не можна, працювати

А от згодом почалися новорічні свята, а разом з ним і черговий карантин. Продажі у «Пропаганді» в січні впали до 5% і саме в цей момент власники бару заговорили про закриття свого дітища. Олександр Конопелько згадує, як разом з колегами почали вирішувати, що продавати і за скільки. Хоча змиритися з цим було неможливо.

— Прибутку не було, і хоч ми досить ідейні люди і можемо затягнути свої паски, але продажі впали настільки, що ми не мали змоги сплачувати борги перед державою, орендодавцем, пивоварами і так далі. На початку відкриття ми крутилися, як могли, підгодовували бізнес з власних кишень, а взимку цієї можливості ми вже не мали. Це був скрутний період. Саме тоді нас і врятувало оце ком’юніті — сильне й потужне, — каже він.

Сила інстаграму та людей

Хлопці вирішили хапатися за соломинку — написали пост в інстаграмі й розповіли про скрутне становище. Буквально за одну добу відгукнулося стільки людей з Вінниці, України та далеко за її межами, що питання про закриття відпало саме.

— Ми спробували написати пост лише для того, щоб знати, що всі варіанти ми випробували. Писати було незручно, в таких ситуаціях ми ніколи не були, не знали, як нас сприймуть. Розуміли, що є люди, яким ці гроші набагато потрібніші — ситуація склалася неоднозначна. Але вже через 10 хвилин після публікації я був геть розчулений. Я не переживав таких емоцій — люди моментально згуртувалися і я побачив неймовірну велику кількість репостів, повідомлень з підтримкою, — згадує Олександр Конопелько. — Хтось кидав гроші, наші партнери-пивовари пропонували нам безкоштовно пиво. Це було чудом! За одну добу ми зібрали суму, за рахунок якої змогли оплатити оренду, податки і віддати всі борги пивоварам. Ми змогли обнулитися і як в 2018 році почати працювати: пиво було, а боргів — ні.

Євген та Олександр в один голос говорять, що той день дав їм не лише фінансову підтримку, а й дещо більше — усвідомлення, що все не даремно.

— Наші батарейки зарядилися. Ми усвідомили, наскільки потужна в нас аудиторія. Ми виснажилися за 2020 рік і якась часточка душі хотіла заплющити очі і почати вже щось нове. Натомість ми побачили таку реакцію та небайдужість до нашого продукту. Це не просто нас повернуло до роботи, це вдихнуло в нас життя. Ми почали вигадувати нові івенти та цікавинки, щоб віддячити людям. З того моменту минуло більше місяця, а ми й досі на емоціях і хочемо, щоб у відповідь наші відвідувачі змогли отримати максимально якісний продукт та сервіс, — каже Євген.

Arcana operatur Dominus in via

Зважаючи на такий досвід, хлопці зробили й певні висновки. Євген додає, що за цей час кожен з команди вклав у бар багато сил, ресурсів, часу та грошей, і від питання «на кого це покидати?!» йдуть мурашки.

— Ми винесли з цього, що потрібно підходити грамотніше до фінансового планування. Ми зробили серйозні помилки в управлінні. А ще ми більше не хочемо просити грошей. Це дуже незручно, — сміється Олександр.

Олександр Конопелько зазначає, що власна справа має багато переваг. Одна з них —  свобода дій. Бути підприємцем для нього означає мати можливість бути вільним.

— Але це й величезна відповідальність. Бізнес забирає багато сил, доводиться жертвувати вільним часом, родиною та здоров’ям. Моя дружина теж йде на певні жертви, коли відпускає мене на роботу і сама залишається з дитиною. Вона розуміє, що «Пропаганда» має для мене величезне значення і я вдячний їй за цю підтримку, — зізнається Олександр Конопелько.

Пройти шлях підприємця — настільки цінний досвід для обох, що якби хлопці могли повернутися назад в минуле, все одно б відкрили свій заклад.

Фото з архіву Олександра Конопелька

Читайте також:

Чемпіонка світу з візажу: історія вінничанки, яка покинула роботу бухгалтера і здійснила мрію

«Якщо не зараз, то коли?» Історія вінничанина про відкриття бізнесу на карантині

«Спрацювало сарафанне радіо». Історія вінничанок про відкриття власної справи на карантині

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google