Історія однієї «Пропаганди» або Як вінницький бар зумів вижити на карантині

Власники пивного бару «Пропаганда» у Вінниці

Яскравий арт на стінах, розмаїття пива та книжкова полиця, заставлена фентезі. Так виглядає зсередини бар «Пропаганда», заснований Олександром Конопельком та Євгеном Тертусом. Ми поспілкувалися з підприємцями про те, як їм вдається триматися на плаву в часи пандемії.  

Олександр Конопелько має профільну освіту і замолоду чимало часу пропрацював у ресторанній пивоварні в Чернівцях, відтак ідею створити у Вінниці особливе місце давно виношував, мов дитину. Спершу думали відкрити магазин, але в процесі ремонту зрозуміли, що доцільніше облаштувати бар — тим паче на той час ця ніша у Вінниці була незаповненою.

Розвінчування стереотипів

Хлопці розпочали бізнес, не маючи досвіду в рекламі та підприємництві. Завдяки сарафанному радіо в них з’явився перший потік клієнтів. З моменту відкриття й дотепер сюди запрошують пивоварів, організовують лекції та івенти для відвідувачів. Власники замовляють тематичне пиво залежно від вподобань відвідувачів та новинок на ринку виробництва.

Звідси й пішла назва бару «Пропаганда». Олександр Конопелько розповідає, що пиво — такий же класичний та красивий напій, який має багато контрастів, смаків та цілу церемонію споживання.

— Ми намагаємося розвинути картину споживання і розвінчувати стереотипи — не обов’язково бути любителем пива в майці-алкоголічці та старих спортивних штанах з великим животиком. Пиво можна споживати по-іншому, можна бути спортсменом або науковцем і адекватно все це поєднувати, — зазначає Олександр Конопелько.

Відтак і основна частина клієнтів у барі — молодь, яка більше розбирається в модних тенденціях.

— Наша направленість була на однодумців, на гікову частину серед молоді. За два з половиною роки роботи ми помічаємо, що серед відвідувачів переважно представники ІТ-сфери та люди, які розуміються на алкоголі та смакують ним. Основна ціль в них не напитися, а скуштувати щось нове та незвичайне, — розповідає Євген. — Деколи до нас потрапляють чоловіки за 40, які теж намагаються відкрити для себе щось новеньке — чеське, німецьке пиво в усіх на слуху, а ось британське та американське — мало хто про них чув. З молоддю це відбувається набагато швидше. 

Карантин і робота

Від початку відкриття «Пропаганди» Олександр зрозумів, що таке випробовування на міцність. Ситуація ускладнилася з настанням весняного карантину у минулому, 2020-му році. Тоді бар зачинився і не працював навіть на виніс.

— У березні продажі впали до 15% від загальних об’ємів. Ми з розумінням ставимося до законів та до вимог нашої держави. На той момент ми взяли паузу на місяць, закрилися повністю і навіть не працювали на виніс. Отримали поштовх в цьому плані, стали напрацьовувати онлайн-сервіс. В нас з’явилися чат-боти, які клієнтам розповідали, що є в продажу і як зробити замовлення. Тоді ми не витягували доставку сервісами, тому відправляли пиво або через таксі, або самі відносили замовлення, — згадує Олександр Конопелько.

В червні карантинні обмеження трохи послабили, відтак люди вже встигли зрозуміти — бояться вони коронавірусу чи ні. Тому саме на початку літа у «Пропаганді» знову почав наростати потік людей. До серпня власники закладу навіть забули, що таке стагнація.

— В теплий сезон відвідувачі навіть особливо не користувалися можливістю посидіти в самому барі, брали з собою подушки, пледи і всідалися поруч на нашому газоні, по інерції це передалося трішки на осінь. А потім з’явився карантин вихідного дня, страшні цифри по захворюваності в області, знову відвідуваність закладу почала просідати, — розповідає Олександр.

Податкові канікули

Олександр розповідає, що під час березневого локдауну їм відмінили єдиний податок для ФОП на чотири місяці.

— Це було понад 900 гривень. Держава нам дозволила не заплатити близько чотирьох тисяч гривень, — Олександр з посмішкою зауважує, що на той момент і такі «поблажки» тішили. — Але як такої допомоги не було. Це велика проблема. Я знаю, в якому економічному стані зараз Україна і розумію, що всім підприємцям зробити хороші зарплати неможливо, поки вони сидять вдома. В нашій країні, як і в багатьох європейських, собі цього дозволити не можуть. Але адекватніші податкові канікули можна було б зробити.

Мітинг рестораторів

Наприкінці осені, в листопаді, у Вінниці відбувся мітинг рестораторів проти карантину вихідного дня. Туди пішов і Олександр Конопелько. Він зазначає, що колеги були морально готові до чергових обмежень і вже навіть спланували роботу на виніс.

— За два з половиною роки ми заробили лояльність наших відвідувачів і розуміли, що відвідувачі були готові приходити частіше на вихідні, наприклад. Але ми в іншому становищі, ніж інші ресторатори. Ми не отримуємо зарплатню — тому ми готові були потерпіти, — зізнається Олександр. — А коли в підприємця є відповідальність за штат персоналу, за оренду приміщення — це абсолютно інші цифри і такі гроші з домашнього бюджету не беруться, щоб підгодувати бізнес. Саме тому багато закладів тоді померли.

Зачинитись не можна, працювати

А от згодом почалися новорічні свята, а разом з ним і черговий карантин. Продажі у «Пропаганді» в січні впали до 5% і саме в цей момент власники бару заговорили про закриття свого дітища. Олександр Конопелько згадує, як разом з колегами почали вирішувати, що продавати і за скільки. Хоча змиритися з цим було неможливо.

— Прибутку не було, і хоч ми досить ідейні люди і можемо затягнути свої паски, але продажі впали настільки, що ми не мали змоги сплачувати борги перед державою, орендодавцем, пивоварами і так далі. На початку відкриття ми крутилися, як могли, підгодовували бізнес з власних кишень, а взимку цієї можливості ми вже не мали. Це був скрутний період. Саме тоді нас і врятувало оце ком’юніті — сильне й потужне, — каже він.

Сила інстаграму та людей

Хлопці вирішили хапатися за соломинку — написали пост в інстаграмі й розповіли про скрутне становище. Буквально за одну добу відгукнулося стільки людей з Вінниці, України та далеко за її межами, що питання про закриття відпало саме.

— Ми спробували написати пост лише для того, щоб знати, що всі варіанти ми випробували. Писати було незручно, в таких ситуаціях ми ніколи не були, не знали, як нас сприймуть. Розуміли, що є люди, яким ці гроші набагато потрібніші — ситуація склалася неоднозначна. Але вже через 10 хвилин після публікації я був геть розчулений. Я не переживав таких емоцій — люди моментально згуртувалися і я побачив неймовірну велику кількість репостів, повідомлень з підтримкою, — згадує Олександр Конопелько. — Хтось кидав гроші, наші партнери-пивовари пропонували нам безкоштовно пиво. Це було чудом! За одну добу ми зібрали суму, за рахунок якої змогли оплатити оренду, податки і віддати всі борги пивоварам. Ми змогли обнулитися і як в 2018 році почати працювати: пиво було, а боргів — ні.

Євген та Олександр в один голос говорять, що той день дав їм не лише фінансову підтримку, а й дещо більше — усвідомлення, що все не даремно.

— Наші батарейки зарядилися. Ми усвідомили, наскільки потужна в нас аудиторія. Ми виснажилися за 2020 рік і якась часточка душі хотіла заплющити очі і почати вже щось нове. Натомість ми побачили таку реакцію та небайдужість до нашого продукту. Це не просто нас повернуло до роботи, це вдихнуло в нас життя. Ми почали вигадувати нові івенти та цікавинки, щоб віддячити людям. З того моменту минуло більше місяця, а ми й досі на емоціях і хочемо, щоб у відповідь наші відвідувачі змогли отримати максимально якісний продукт та сервіс, — каже Євген.

Arcana operatur Dominus in via

Зважаючи на такий досвід, хлопці зробили й певні висновки. Євген додає, що за цей час кожен з команди вклав у бар багато сил, ресурсів, часу та грошей, і від питання «на кого це покидати?!» йдуть мурашки.

— Ми винесли з цього, що потрібно підходити грамотніше до фінансового планування. Ми зробили серйозні помилки в управлінні. А ще ми більше не хочемо просити грошей. Це дуже незручно, — сміється Олександр.

Олександр Конопелько зазначає, що власна справа має багато переваг. Одна з них —  свобода дій. Бути підприємцем для нього означає мати можливість бути вільним.

— Але це й величезна відповідальність. Бізнес забирає багато сил, доводиться жертвувати вільним часом, родиною та здоров’ям. Моя дружина теж йде на певні жертви, коли відпускає мене на роботу і сама залишається з дитиною. Вона розуміє, що «Пропаганда» має для мене величезне значення і я вдячний їй за цю підтримку, — зізнається Олександр Конопелько.

Пройти шлях підприємця — настільки цінний досвід для обох, що якби хлопці могли повернутися назад в минуле, все одно б відкрили свій заклад.

Фото з архіву Олександра Конопелька

Читайте також:

Чемпіонка світу з візажу: історія вінничанки, яка покинула роботу бухгалтера і здійснила мрію

«Якщо не зараз, то коли?» Історія вінничанина про відкриття бізнесу на карантині

«Спрацювало сарафанне радіо». Історія вінничанок про відкриття власної справи на карантині

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.