«Жінка за кермом — це не мавпа з гранатою». Відверта розмова з вінницькою таксисткою

• Дар'я Тріфонова має водійський стаж близько п'яти років, а два з них працює таксисткою.
• Кожну свою поїздку вінничанка називає маленьким життям і можливістю зустріти людей з великої літери.
• Про непросту професію, яка дарує неоціненні емоції, щоденні виклики, цікавих пасажирів і стереотипи довкола «не жіночої справи» — дізнавайтесь далі з нашого матеріалу та відео. 

Вінничанка Дар'я Тріфонова має вищу освіту у сфері фінансів і раніше працювала бухгалтеркою в одній аграрній компанії. Коли ж фірму закрили, дівчина вирішила кардинально змінити діяльність, закінчила перукарські курси й тепер час від часу робить містянам зачіски. Чому час від часу? Тому що головною своєю роботою вона вважає... таксування.

«Рідні були шоковані»

— Я працюю у таксі близько двох років, — починає свою розповідь Дар'я. — Спочатку працювала в екотаксі, там були службові машини й там отримала необхідний досвід і знання... За якийсь час я була вимушена звідти піти, та вже так захопилась цією роботою, що всі свої збереження витратила на купівлю власного автомобіля, щоб почати працювати на себе.

Вінничанка пригадує, що бажання стати професійною водійкою у неї виникло ледь не на другий день після купівлі свого першого автомобіля. Ще працюючи бухгалтеркою, вона паралельно вчилась бути таксисткою — виїжджала таксувати вечорами. 

— Я дуже люблю працювати вночі, тому що тоді порожні вулиці й відчувається свобода, ви їдете дорогою, немов пташка летить небом... Звичайно, вдень можна заробити більше, але таксування вночі — то для душі, — уточнює вона й після нетривалої паузи продовжує. — Мої рідні, якщо відверто, спочатку були просто шоковані.

Найбільше батьки й друзі дівчини боялись за її безпеку й хвилювались за самопочуття.

— Коли працювала ще не на себе, мені давали тільки нічні зміни. Це пов’язано з тим, що в мене не було достатньо досвіду, щоб їздити вдень. Зміни тривали по 12 годин щодня без вихідних, — говорить Дар'я Тріфонова. — У мене виникли тоді певні проблеми з тиском, а всі знайомі питали, чи не страшно мені їздити... Зрештою і я, і мої близькі до нової роботи звикли.



«Ти весь час у зоні ризику»

Усі знають, що водії завжди мають бути вкрай уважними й зосередженими. Це робота, яка вимагає чимало вмінь і ще більше витривалості, особливо, коли за кермом доводиться сидіти багато годин поспіль. Ми запитали детальніше про ці труднощі професії у нашої співрозмовниці.

— Так і ще раз так: робота таксиста фізично складна, — підтверджує Дар'я. — У водія постійно напружений зір, спина завжди в одному положенні, мозок працює весь час. Після такої роботи хочеться дуже довго спати, тому що голова «тріщить».

У водія, як розмірковує далі вінничанка, має бути, умовно кажучи, десять очей.

— Потрібно ж слідкувати за пішоходами, за іншими машинами, розраховувати відстані, розуміти, як швидко рухається транспорт і чи встигнете ви виконати той чи інший маневр, — перераховує вона. — Так, це все приходить з досвідом, але ти все одно весь час у зоні ризику, ти весь час дбаєш про безпеку, робиш все, щоб не потрапити у ДТП, щоб не сталось жодного курйозу. Потрібно бути дуже стресостійкою людиною, а ще максимально зібраною, бо це, знову ж таки, небезпечна діяльність і дуже-дуже відповідальна!

Аби тримати себе у формі, як фізичній, так і емоційні, важливо робити зупинки в роботі, давати собі час на відновлення.

— Важливо знати свою міру. Важливо пам'ятати, що на цій роботі не можна перепрацьовувати і якщо є сонливість і втома, то краще зійти з лінії, — наголошує водійка. — Додам ще, що дуже добре буде для здоров'я робити масаж, багато рухатись, займатись спортом і мати ще якусь справу, аби чергувати активності. 



«Кожна поїздка — це маленьке життя»

Наша співрозмовниця, коли розповідає про свою роботу, то не може стримати усмішки. Відразу помітно, як сильно вона її любить, навіть попри згадані труднощі. Дар'я зізнається, що завжди намагається фокусуватись на позитиві, а негатив швидко забувати. Каже, що не бачить сенсу ходити на роботу, яка не приносить задоволення, а тільки засмучує.

— У таксі дійсно немає стабільності: ні в заробітку, ні в клієнтах, ні банально в удачі. Кожен день різний, буває все просто жахливо, але ніколи не можна судити роботу виходячи тільки з цього одного дня, — ділиться з нами вона. — Для мене кожна поїздка — це маленьке життя, це маленька історія, це щось про велику дружбу чи навіть любов. І так, мене теж втомлюють у цьому «маленькому житті» затори, кількість машин на дорогах і власне стан цих самих доріг. Мене теж засмучує, коли клієнти не цінують нашу роботу, коли не повідомляють про скасування замовлення чи кажуть про це, коли я вже приїхала, витратилась на бензин і поспішала до них з іншого кінця міста, наприклад... Але я все одно обожнюю свою роботу, вона дає мені дуже багато і я зараз не тільки про гроші. 

Та про гроші все ж кілька слів скажемо.

— У мене рекорд заробітку за добу — 300 доларів чайовими. Це було перед новим роком, — сміється Дар'я Тріфонова. — А середній заробіток за зміну — 500-800 гривень. На вихідних може бути й 1000 гривень... Але це у такому лайтовому режимі роботи.



Про пасажирів і справжню дружбу

— Коли працюю, я відчуваю, що роблю якусь корисну справу, роблю щось важливе для незнайомої людини, я везу її у потрібне їй місце. Бо ж робота для чого? Для того, щоб служити. У цьому випадку я служу людині, — говорить далі наша співрозмовниця. — А ще, повертаючись до питання за що обожнюю свою роботу, хочу ще раз сказати — за людей! Знаєте, наші люди дуже люблять спілкуватися, обговорювати максимально різні теми: подорожі, політичну ситуацію, ковід, музику... Я бачу зазвичай налаштована людина на розмову чи їй хочеться просто помовчати. Щоб відчути настрій пасажира — дивлюсь на нього, на його міміку, жести, позу, у якій сидить. Це все можна зчитати.

Просимо Дар'ю пригадати якісь особливо пам'ятні поїздки. Дівчина відразу розповідає кілька історій.

— У мене був прикольний випадок, коли до мене сіла жінка й зізналась, що дуже зраділа, що я дівчина. Почала розповідати про таксистів, з якими їй доводилось їздити раніше: один з них увімкнув мантри й молитви, зупиняв машину по дорозі й говорив, щоб вона ті молитви повторювала; інший за кермом почав засинати й попросив, щоб вона пересіла на його місце, — сміється водійка. —  А ще одного разу до мене в машину сів чоловік, який прилетів з Італії. Він вирішив покататись нічним містом, тому я возила його всю ніч по різних закладах, де він розважався. А коли ми заїжджали на заправку, він купував величезні пакети хот-догів, аби погодувати безпритульних собак. А потім, десь годині о 6 ранку, цей чоловік побачив жінку, яка прибирала вулицю, й купив їй подарунковий набір продуктів. Так він висловив свою вдячність за її працю.

Дар'я каже, що їй щастить на хороших і культурних людей.

— Часто чую, що в нас люди такі всі злі, але до мене у машину сідають тільки хороші. Вони мені нічого поганого не говорять… Навіть якщо дуже п’яні. Правда, дуже п’яних людей намагаюсь не брати, — уточнює вона. — Напевно, мої пасажири теж відчувають мою енергетику й тому не лізуть у ті теми, які б мені були неприємними. Натомість часто дають чайові, дарують квіти… Це дуже приємно. Це ніби оплески професії, відчуваю себе у такі моменти не таксисткою, а артисткою на сцені. А ще особисто для мене величезний комплімент — це коли з’являються постійні пасажири. Вони моя гордість.

Ба більше, таксування подарувало дівчині друга.

— Ми познайомились з Костею, коли я таксувала ще в екотаксі й він дуже сильно мене підтримував. На початку роботи я ще не знала всіх адрес, то Костя мене супроводжував, їхав попереду, а я позаду. Коли ж бачив, що в таксі до мене сідала якась не дуже твереза компанія, то навпаки їхав позаду. Тоді я говорила, що це мій охоронець, — сміється Дар'я. — Ми вже обоє не працюємо у тій службі, а дружба тільки міцніє. Це людина з великої літери, якій я завжди буду вдячна безмежно!



Не вірте стереотипам

Не можемо не поговорити з водійкою про стереотипи. Хоч не хоч, а деякі з них досі міцно вкорінені в нашому суспільстві. 

— Я хочу звернутись до всіх: не вірте стереотипам про жінок. Жінки набагато сильніші, витриваліші й міцніші, ніж здається на перший погляд, і ми справді можемо підкорити навіть такі стереотипно чоловічі професії, — каже вінницька водійка. — Жінка за кермом — це не мавпа з гранатою. Вона може виконувати роботу на рівні з чоловіком. Більше того, водійки їздять обережніше, не ганяють, не маневрують так, як чоловіки… Але у цю професію дійсно йде дуже мало жінок. Кожного дня я чую фразу від когось із пасажирів: «Я перший раз їду з дівчиною-таксистом». Тобто, працюю я вже два роки й стільки ж чую це здивування. А ще кожного разу мене запитують: «А вам не страшно?». Іноді мене також запитують чи навіть докоряють: «Невже ви докотились до такого життя, що пішли працювати у таксі». Я ж завжди відповідаю, що це звичайна робота. «Чому мені має бути страшно? Чи ви вирішили мене вбивати?» (жартує Дар'я — прим. авт.). Зазвичай на подібні питання я справді віджартовуюсь або намагаюсь перетворити це все на діалог.

Та бували й не такі безневинні питання. Дар’я пригадує, як ще на початкових етапах роботи траплялись клієнти, які відмовлялись їхати, коли бачили, що за кермом жінка.

— Але такі випадки у моїй практиці рідкість. Дехто ще говорив, що я виглядаю молодше за свій вік, тому вони бояться, що в мене немає досвіду, та вже під час поїздки — заспокоювались.

Крім гендерних стереотипів, вінничанка своїм прикладом намагається руйнувати загалом стереотипи довкола професії.

— Є ще таке упередження, що в таксі йдуть люди без освіти, які нічого більше не вміють робити, говорять, що це якась брутальна, трохи брудна робота. Та це не так, до прикладу, в салоні моєї машини завжди приємний запах і завжди чисто. Я вмикаю музику й аудіозаписи віршів — атмосферу створюю до дрібниць. Також на роботу завжди намагаюсь гарно одягатись — все для того, щоб ця професія теж була інтелігентною!



Кілька слів про безпеку

У нашій розмові досить часто виринало питання безпеки жінки за кермом. Поговоривши про стереотипи й почувши як часто дівчину запитують, чи не боїться вона возити пасажирів вночі, вирішуємо також поставити їй це питання.

— Я думаю так: людина, яка сідє до мене в машину — не потенційний вбивця, а пасажир, якому потрібно доїхати з точки А в точку В, — ділиться міркуваннями Дар'я. — Звичайно, ситуації трапляються різні, але ми живемо вже не у тих кримінальних 90-х. Проте, якщо все таки відбувається щось небезпечне, то звжди під рукою є кнопка SOS.

Також у машині водійки є газовий балончик. Вона попереджає, що після застосування потрібно швидко вибігти з машини.

— Взагалі найкращий вихід із якоїсь потенційно небезпечної для життя ситуації — це забрати ключі від машии, вибігти і вже дорогою натискати SOS. Краще нехай заберуть гроші, навіть нехай вкрадуть машину, яку потім можна оголосити в розшук, але життя має завжди бути на першому місці!

Смілива мрія

Наостанок наша співрозмовниця ділиться своїми мріями. Зізнається, що хоче відкрити власну службу жіночого таксі.

— Я хочу вибрати дівчат з гарними навичками водіння, відповідальних, культурних та інтелігентних, — зізнається вона. — Не хочу якось принизити чоловіків, але жінки більш культурні, і поспілкуються, і знайдуть потрібні слова, і як психологи побудуть. Бо часто трапляються ситуації, коли жінка в таксі сідає в сльозах, а після розмови розкривається і їй стає легше. Крім того, мені жінки дуже часто говорять, що хочуть, аби їх везла інша жінка — так їм безпечніше. На жаль, досі бувають таксисти, які пристають до пасажирок, за колінка лапають і таке інше.

Читайте також:

До мурах: найкращі моменти ювілейного Міжнародного джазового фестивалю Vinnytsia JazzFest-2021

«Зупинятись не плануємо». Перші досягнення Центру освіти дорослих, який надихає змінити життя

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.