«Хід Королеви» й відвертості «Яжемать». За що перша книга Олі Полякової потрапила у ТОП продажів?

Валентина КИРИЛЬЧУК

За два тижні автобіографічна книга зіркової вінничанки Олі Полякової наміцно закріпилася серед лідерів книжкових новинок — вже розкуплено більше половини тиражу.
Чим дивує та шокує книга, у якій співачка ділиться найособистішим?

Свою першу книгу, що нещодавно вийшла у видавництві «IPIO», Оля Полякова назвала «неВредные советы взрослой девочки». У 208 сторінках — багато особистих спогадів та цікавих історій, ексклюзивних фото і фірмових порад, головне покликання яких — підказати жінкам, як стати успішними і щасливими не тільки у кар’єрі і материнстві, а, перш за все — як особистостям.

— Я написала цю «лайфхачну» книгу і для себе — щоб покопатися в собі, і для інших — щоб поділитися своїм досвідом і спостереженнями, — зізнається Оля Полякова. — У цій книзі зібрана моя філософія життя й поради, які допомагають залишатися на висоті навіть у важких життєвих ситуаціях.

Відео дня

Про що книга?

У анотації від видавництва одразу звертають увагу, що книга деяких може шокувати, а деяким — стане настільною і дороговказом:

— Ця книжка транслює філософію життя яскравої, неординарної особистості зі сміливими поглядами, із шаленою харизмою й такою потужною енергією, що буквально збиває з ніг. Для багатьох її оригінальний світогляд і відчуття цього світу стануть одкровенням, можливо, навіть шоком. Хтось, прочитавши цю книжку, зробить її настільною, застосовуючи поради як дороговказ. Комусь думки Олі Полякової видаватимуться крамольними, а в когось відлунять у серці. Хтось усміхнеться. Хтось здивується. Хтось обуриться й напише гнівний пост на її сторінці в Інстаграмі. А комусь вона дійсно допоможе поглянути на світ іншими очима.

Книга, що у книжкових магазинах і онлайн коштує 350 гривень, розділена на 4 розділи, у яких розкриваються головні етапи життя артистки та її оригінальний підхід до всього.

У розділі «Хід королеви» Оля Полякова розповідає, як знайти своє покликання і віднайти внутрішню свободу, чому важливо ламати закони патріархату і якнайшвидше сепаруватися від батьків, а у питанні грошей — не опускати планку, навіть якщо ти — банкрут.

Розділ «Яжемать» присвячений тому, як бути найкращою мамою без шкоди для свого життя. Зокрема, Ольга Полякова розповідає, чому корисно балувати і водночас — критикувати своїх дітей, а ще — вчасно говорити з ними про секс, стежити за їх акаунтами у соцмережах і бути мамою-егоїсткою.

У розділі «Мыслеформы. Думай, мечтай и проси» зірка ділиться рекомендаціями, як зробити так, щоб ваші бажання виконувалися, і звертає увагу, що завжди треба просити долю про «чарівний пендель».

А фінальна глава «Офигенно красивая» містить секрети краси та здоров'я, які діють за головної умови — коли абсолютно любиш і приймаєш себе.

«10 років тому, ця книга була б іншою»

Про власне становлення, сім'ю та секрети успіху у книзі Ольга Полякова розповідає цікаво, місцями — надто гостро, але безумовно — щиро.

І вже у передмові, звертаючись до всіх читачів, зазначає, що її книгу не треба сприймати як єдино існуючу істину. Адже її книга передусім допомагає полюбити себе, навчитися не звертати уваги на критику та знайти баланс між роботою, родиною і відпочинком.

— Я не психоаналітик, не гуру і не коуч — їх і так занадто багато розвелося у останній час. Я нікого не збираюся нічому вчити, навертати на праведний шлях чи відкривати чакри. Я всього лише жінка, яка дещо зрозуміла про це життя і його закони. Або не зрозуміла, — пише Полякова. — Я можу помилятися, можу повторюватися, можу сама собі суперечити, мене може заносити на поворотах, але я чесна і поблажлива сама до себе. Зрештою, ідеальних людей не існує. Скажу більше: якби ця книга вийшла десять років тому, вона була б абсолютно іншою. Як і книга, яку я би вирішила написати через десять років. Тому що я колишня, я нинішня і я майбутня — це три різні людини. І це нормально: не можна законсервуватися у своїх переконаннях. Світ змінюється, і ми маємо змінюватися.

Щороку в мені відбувалися неймовірні зміни. Дуже добре пам'ятаю свій стан, коли я думала: «Якою ж дурепою я була торік!». Потім цей процес сповільнився, адже не можна щороку бути дурепою! Тому я збільшувала інтервал до п'яти років. Через цей строк я спокійно говорю про те, що було не так. А ще через 10 років я буду думати зовсім по-іншому. І в цьому принадність.

Мені зараз нагадують: «Ти ж говорила те й те!» Ну, звісно, тоді говорила, а зараз ні. Адже стільки часу пройшло! Наприклад, раніше я не любила свійських тварин, вважала, що гомосексуалізм — це хвороба, була расисткою. А сьогодні мій кращий друг — гей, вдома живуть ящірка, собака і кіт, у мене багато темношкірих приятелів. Раніше я не була у захваті від дітей і дивувалася, як можна про них мріяти. Зараз у мене дві дочки, я цілком органічно почуваю себе мамою і мені навіть дивно подумати, як я жила без них раніше.

Так що все тече, все змінюється. Але і зараз, і через сто років я буду наполягати: «Ти у себе одна! Не клади своє життя ні на чий вівтар. Живи заради себе!» Тільки будучи щасливою, ти можеш зробити щасливими інших.

«Я перла до своєї мети, як риба на нерест»

На найперших сторінках Оля Полякова ділиться із читачами ключовим моментом, який вплинув на її життя, коли вона ще була маленькою вінницькою школяркою. Тоді без дозволу батьків вона сама вступила у музичну школу, а після дев’ятого класу — у Вінницьке училище культури і мистецтв.

— Якби я слухалася маму, не було б зараз ніякої Олі Полякової, Королеви ночі. А замість неї жила б на світі Оля Полякова — лікар. Так, це потрібна професія, але… Вона щодня ходила б на нелюбу роботу і проживала б чуже життя. Думаю, вона була б глибоко нещасною, — пише Оля Полякова. — Але все склалося інакше: після дев'ятого класу я, нікого не запитуючи, віднесла документи в музичне училище на диригентсько-хорове відділення. Невідомо, про що я насправді думала — я ж не збиралася бути диригентом. Але я точно знала, що хочу пов'язати своє життя з музикою. Мама, дізнавшись про мій вчинок, розсердилася, недовго думаючи, забрала мої документи: «Ніяких музучилищ, підеш у десятий клас і будеш вступати в медінститут». Добре, що втрутився мій дядько і вмовив її дати мені спокій. До цих пір вдячна йому за це.

Зрозуміло, що не всім так везе: з дитинства чітко уявляти, чим хочеш зайнятися у житті. Я знала. І перла до своєї мети, як риба на нерест, незважаючи ні на які обставини. Мене вела моя професія. Я ж і у музичну школу записалася сама, нікого не спитавши. У той час мами зі мною не було — вона працювала лікарем у Чехословаччині. Коли до нас у першому класі прийшли записувати бажаючих у музичну школу, я була в перших рядах. А потім просто поставила бабусю перед фактом: «Із завтрашнього дня ми повинні платити таку-то суму». Бабуся заохала: «Та у нас же навіть піаніно немає!» У відповідь я пообіцяла, що буду грати на інструменті в музичній школі після уроків. І я дійсно щодня ходила в «музикалку», до вечора займалася на піаніно. А вдома крейдою розмалювала сервант і «грала» на ньому. Батьки все сподівалися, що ця дурня пройде і я кину музику. Але я її не покинула — і через два роки мені купили інструмент. Моя історія підтверджує: ніколи не слухай того, що тобі говорять інші. Вони не знають тебе, не уявляють, чого ти варта і чого хочеш. Надягни на себе уявний бронежилет, який не пропустить кулі всіх критиків у твоєму оточенні, інакше ти ніколи не дізнаєшся, на що здатна.

— Пам'ятаю, для мене було трагедією, коли мама говорила, що викине піаніно й поставить замість нього ліжко. Уявіть: малогабаритна радянська квартира, у якій не розвернутися, і тут на видному місці — піаніно. Якщо у мене виникали якісь проблеми з навчанням у музичній школі (а вони, як у всякого холерика, періодично виникали), мама гучно повідомляла: «Ну все, ми продаємо піаніно і ставимо замість нього ліжко». Я відразу починала судорожно грати по 10 годин на день, щоб замість мого улюбленого піаніно, не дай Боже, не поставили це злощасне ліжко, яке, як дамоклів меч, до самого закінчення музичної школи висів над моєю мрією.

Над нами все життя тяжіють ці дурні установки: «ти повинна вийти заміж і народити до 30-ти», «всіх гарних жінок розбирають на виході, без чоловіка залишаються тільки браковані неліквіди», «артист — несерйозна професія» і т.д. Якщо ми будемо прислухатися до всього, що говорять, то проживемо не своє, а чуже життя, так і не реалізувавши мрії. Тому що знайомі погано подумають, батьки не сприймуть, сусідка косо подивиться...

Ну і де будуть всі ці люди з їхньою думкою наприкінці твого шляху? Будуть тільки ти і твоє порожнє життя, прожите з нелюбою людиною або в нелюбій професії.

Найцікавіші цитати-поради із книги

Наводимо ключові поради з книги Олі Полякової.

Як знайти себе і віднайти внутрішню свободу

1. Забий на думку суспільства і на те, що тобі втовкмачували з дитинства. Ти сама у стані зрозуміти, що тобі потрібно.

2. Не засиджуйся в дитинстві. Сепаруйся від батьків, чоловіка, дітей. Перерізуй пуповину. Біжи, як самка опосума...

3. Полюби гроші. Навіть якщо ти банкрут, не опускай планку.

4. Хочеш бути нещасною — вибери роботу, яку ненавидиш.

5. Ламай закони патріархату. Жінка повинна бути незалежною і самодостатньою. А це можливо тільки тоді, коли вона реалізована. І не в родині і дітях, а у своїй кар'єрі.

6. Спали свій паспорт. Нікому немає справи до того, скільки тобі років.

Як бути найкращою мамою без шкоди для свого життя

1. Не ставай жертвою і не чекай жертв від своїх дітей.

2. Забудь твердження «Діти — це головне».

3. Будь егоїсткою.

4. Не народжуй дітей у ранньому віці.

5. Балуй дітей.

6. Критикуй своїх дітей. Це може стати для них стимулом.

7. Якщо є можливість, стеж за акаунтами своїх дітей. Дізнаєшся багато нового. Але це не точно. Це єдиний пункт, по якому я не можу дати однозначної поради.

8. Говори з дітьми про секс.

Як налаштувати свою ментальну антену, щоб Всесвіт тебе чув

1. Забань всіх, хто тобі говорить, що за щастя обов'язково прийде розплата.

2. Нічого не пускай на самоплив — не спрацює. Сподівайся на себе і Всесвіт.

3. Проси у долі чарівний пендель. І будь за нього вдячна.

4. Якщо тобі симпатичний старий Альцгеймер, перестань читати книги, грати на музичних інструментах, вивчати іноземні мови. Припини тренувати пам'ять.

5. Розлюбила чоловіка, набридли стосунки — не бійся їх рвати. Йди.

6. Нікого не треба переробляти. Нічого не вимагай від партнера. Дай йому спокій з його захопленнями, звичками і тарганами в голові.

7. Якщо над стосунками потрібно важко працювати, не потрібні такі стосунки.

8. Не виходь заміж «аби за кого». Якщо ти не впевнена на 100 відсотків, що це твій чоловік, не сподівайся, що з печаткою у паспорті щось зміниться у кращу сторону.