«Два дроти» та 40 років стажу: за лаштунками депо, де щодня «лікують» вінницькі тролейбуси

Марія ЛЄХОВА

Для пасажира поїздка починається з дверей, що відчиняються на зупинці. Але для тролейбусного депо Вінницької транспортної компанії — це фінал багатогодинної роботи цілої армії фахівців.
Поки місто спить або лише збирається на роботу, у цехах вирішують долю кожної машини: від гальм до найскладнішої електроніки.

Сьогодні на маршрути Вінниці щодня виходять 85 тролейбусів. Це строкатий парк: від сучасних VinLine та Solaris Trollino до перевірених часом «Богданів» та легендарних ЗіУ-9.

«Щоб кожен із них вийшов справним, у депо виконують величезний обсяг робіт. Це командна гра, де важливий кожен. Наше завдання сьогодні — не просто підтримувати техніку, а залучати молодь, яка готова вчитися у профі», — зазначає директор департаменту транспорту Андрій Сорокін.

Як працює «кухня» депо: від гайок до малярки

У депо діють два основні цехи: технічного обслуговування (ТО-1) та планових ремонтів. Кожен тролейбус має свій графік «здоров’я»:

Щоденний огляд: перевірка дверей, світла, гальм та системи керування.
Ревізійний ремонт: проводиться після кожних 20 тисяч кілометрів пробігу. Це глибока діагностика із заміною зношених вузлів.

Люди, які тримають систему:

Олег Чайковський (слюсар): Працює вже сім років. Його стихія — ходова частина. Там, де не справляється звичайний ключ, у хід іде «м’ясорубка» (спеціальний пристрій для зажатих гайок) та пневматика.
Надія Гордієнко (малярка): Легенда депо з 40-річним стажем. Через її пензлі пройшла вся історія вінницького тролейбуса — від радянських червоних до сучасних брендованих синіх машин. Зараз вона повертає охайний вигляд старожилам ЗіУ-9.

Еволюція «мізків»: від дротів до мікросхем

Сучасний тролейбус — це вже не просто вагон із двигуном, а комп’ютер на колесах. Електромеханік Олександр Горунов пояснює, що в нових машинах кількість дротів суттєво зменшилась.

«Фактично все тримається на двох основних дротах, через які системи «спілкуються» між собою. Двері, освітлення, кнопки зупинки — все пов’язано цифровим сигналом», — каже фахівець.

Відділ із чотирьох людей, серед яких і Микола Василюк, обслуговує всю електроніку парку. Вони — ті самі «айтівці» в замазучених комбінезонах, які знаходять збої в платах ще до того, як водій відчує проблему.

Депо шукає «своїх»

Головний біль підприємства сьогодні — кадри. Техніка складнішає, обсяги робіт зростають, а рук не вистачає. Начальник депо Олександр Коварж відкрито запрошує на роботу:

Хто потрібен громаді:

Водії тролейбусів;
Слюсарі та електромеханіки;
Акумуляторники та вулканізаторники.

«Ми готові навчати. Багато наших майстрів працюють десятиліттями, і зараз той самий момент, коли цей унікальний досвід потрібно передати молодим рукам», — підсумовує начальник депо.