«Добре хоч поїсти винесли»: жінці з першою групою інвалідності не дали зустрітися з сином у ВСП

• Чому хворій мамі у Військовій службі правопорядку (ВСП) не дали зустрітися із сином?
• Декілька днів перед тим дружина і двоє дітей бачилися з чоловіком, а мама поїхала додому зі сльозами на очах й образою в серці.
• Про непросту ситуацію розповіла журналісту «20 хвилин» дружина військового.

Вінничанин Ігор Димчин разом з рідним братом Юрієм — на війні з 2023 року. У їхньої мами пані Людмили є ще один син, але він давно проживає за кордоном. Жінка, яка виховала трьох дітей, на старості залишилася з купою болячок і без догляду. Так каже її невістка, пані Алла, на руках у якої двоє дітей: 5,5 і 4 роки.

Вона не приховує, що має складні захворювання. Пообіцяла підтвердити сказане медичними довідками. Через це не в силі доглядати свекруху.

З осені минулого року мама була під опікою сина Ігоря. За словами співрозмовниці, він носив маму на руках у прямому значенні слова. Коли треба було допомогти помитися у ванні, чи винести на вулицю, аби подихала свіжим повітрям.

— Сама вона по сходах може хіба що повзти рачки, — говорить невістка Алла.

Чому син більше не може доглядати маму, жінку з інвалідністю першої групи?

Уже тиждень чоловік у ВСП

Ігор Димчин має низку відзнак за участь у бойових діях. Отримав посвідчення УБД. Декілька разів його відпускали у відпустку. Зокрема, він приїхав додому восени 2025-го.

Його дружина згадує, що під час осінньої відпустки йому зателефонував хтось з побратимів. З їхньої розмови вона зрозуміла, що у свій підрозділ він не зможе повернутися, бо підрозділу уже нема. Куди і до кого потрапить тепер, невідомо.

— Ситуація склалася так, що у той само час нам зателефонували із соціальної служби і сказали, щоб забрали маму з лікарні, — розповідає Алла. — Ще й наголосили, якщо самі не заберемо, її привезе додому поліція.

За словами співрозмовниці, мама Ігоря проживала з чоловіком. Потрапила у лікарню. Довго лікувалася. Повертатися до чоловіка відмовилася, бо той не міг надати необхідного їй догляду. Вона знала, що син вдома і почала просити, аби забрав її до себе. Ігор пояснював, що йому треба повертатися на фронт, а невістка не зможе їй допомогти, бо у неї на руках двоє малих дітьми Але тут зателефонували з лікарні, і вони забрали маму до себе.

— Так Ігор опинився перед непростим вибором: опікуватися мамою, яка його народила і виховала, чи повертатися у підрозділ, якого уже не було, — продовжує розповідати Алла.

Вона не знає, чи повідомляв комусь чоловік про свою ситуацію, чи ні, але він залишився біля мами. Навіть на роботу влаштувався, аби мати за що жити. Працював неофіційно, бо хто його міг взяти з документами, де значилося, що він на війні.

Діти весь час повторювали: Чому тато не йде додому?

— Минулої суботи йому зателефонували з поліції, — говорить співрозмовниця. — Ми з однією дитиною були в той час на прогулянці. Ігор набрав мене по телефону і попросив повернутися додому. Я запитала, чому? Сказав, що йому треба буде вийти. Пізніше дізналася, що його забрали у ВСП. Я повідомила поліцію. Приїхала машина. Розповіла, що сталося, вони зафіксували, що Ігор доглядав маму, жінку з інвалідністю першої групи. Завтра буде тиждень, як Ігор перебуває у ВСП.

У понеділок пані Алла з двома дітками приходила провідати чоловіка. Каже, їм дали можливість побачитися. Діти обіймали тата. Багато разів запитували, чому він не йде додому. Він усміхався, ледве стримуючи сльози, і обіцяв, що обов’язково повернеться. Тільки треба трохи зачекати.

Вдома мама Ігоря запитала, чи бачилися з ним. Їй все розповіли. А вона наступного дня каже: «Я теж хочу побачити сина».

— Ось так вона день три дні повторювала ці слова, — говорить Алла. — Але ж її непросто буде добратися. Вона по хаті не може ходити. Ліфта у будинку нема. Як її по сходах звести? Сьогодні, у п’ятницю, відвела дітей у садок, повернулася додому, сусіди допомогли зійти до низу, викликала таксі, там таксист допоміг вибратися з машини. Але їздили марно: з сином мама так і не зустрілася. Не дали можливості. Приблизно о 16-й годині повернулися додому.

«Чекайте слідчого»

— Спершу нам говорили, що оголошена тривога, тому ні про які зустріч не може йти мова, — розповідає Алла. — Закінчилася тривога, я знов нагадала, що жінка з інвалідністю чекає зустрічі з сином. Почула у відповідь: чекайте. Потім сказали, що настав час обідньої перерви. Нарешті була озвучена третя причина: «Чекайте слідчого».

Літня жінка змушена була сісти на сходи, стояти їй важко. Невістка попросила стілець. Каже, винесли — і за це спасибі. Далі бабуся попросила їсти. А де їй взяти? І саму не залишиш.

Пані Алла звернулася до чергового, аби сказав, що стара жінка, мама військового, який три роки був на війні, голодна.

Вона не вірила, що винесуть їсти. Але помилися. Бабусю нагодували.

Однак зустрітися з сином не дали.

— Краще б я залишилася голодна, але побачилася з сином, — говорила жінка, коли їм сказали, що ніякої зустрічі не буде.

Що каже адвокат

— Ми найняли адвоката, аби той допоміг по закону добитися догляду сина за мамою, — каже далі Алла. — Якщо один син воює, то другий мав би бути з мамою, яка потребує догляду. Знаю, що адвокат зустрічався з Ігорем. Якщо коротко передати, про що говорили, то він пояснив, як правильно діяти у цій ситуації. У першу чергу треба повернутися у військову частину. Там написати рапорт про те, що мама потребує догляду, бо в неї І група інвалідності. Потрібен також документ, що засвідчує перебування на фронті іншого брата Юрія.

До уваги мають взяти перебування Ігоря на фронті, адже він уже боронив країну майже три роки.

— Не знаю, чим все це закінчиться, — додає співрозмовниця. — Але завтра, субота, 4 квітня, буде тиждень, як забрали чоловіка. Справа не просувається. А мені дуже важко розриватися між доглядом за двома маленькими дітьми і старою немічною жінкою.

Від редакції: автор публікації намагався дізнатися точку зору на ситуацію у зональному відділі ВСП, але за телефонами, вказаними на сайті цієї організації, ніхто не відповів. Якщо у керівництва відділу є необхідність висловитися з приводу розповіді дружини військового, готові вислухати їх думку та додати до цієї статті.
 

Читайте також:

«30 років прошу зрізати старі дерева на кладовищі»: жінка викликала поліцію на цвинтар у Калинівці

«Коли зрізала футболку, кров летіла на мене». Історія студентки, яка рятувала людей під час обстрілу

«Навіть на пляжах є укриття»: як вінничанин в Ізраїлі рятується від обстрілів під час війни з Іраном

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.