Добрі справи та ініціативи вінничан, які вони втілили в життя впродовж 2022 року

Михайло КУРДЮКОВ

Рік, що минає, був насиченим на події. На жаль, негативних цьогоріч було аж занадто багато. Втім, серед усього страшного та неприємного, ми змогли відшукати чимало добрих справ, які зробили вінничани впродовж останніх місяців. Це і збори грошей для ЗСУ, і корисні винаходи, і створення волонтерських штабів, і закупи медичного обладнання…

Гастробатальйон

Вінницька волонтерка Оксана Крилова створила гастрономічний батальйон. До його складу увійшло декілька жінок. На кухні однієї з них вони ліпили вареники, пельмені, готували голубці та пекли пиріжки для переселенців та українських захисників, передавали продукцію людям у звільнені населені пункти. За кілька місяців вінничанки зробили півтора мільйона вареників, близько 50 кілограмів голубців, пиріжків не рахували, а пельменів вийшло близько трьох мільйонів штук.

Відео дня

Діти-волонтери

Кілька юних вінничан та вінничанок організували на Європейській площі продаж патріотичних браслетів, жовто-блакитних подушок та ляльок-мотанок. Усе це впродовж не одного дня виготовляли двадцятеро маленьких волонтерів нашого міста. Під час імпровізованого ярмарку, діти змогли вторгувати 18126 гривень, які потім передали на потреби Збройних сил України.

Благодійні концерти

Вінницький музикант та звукорежисер Микола Коміссаренко після початку повномасштабної війни також долучився до волонтерського руху. Чоловік почав організовувати онлайн-концерти. Микола співав сам та запрошував на трансляції інших колег по цеху. Глядачі його ефірів могли дякувати за концерти пожертвами на будь-яку суму. За декілька концертів музикантові вдалося таким чином зібрати понад 100 тисяч гривень, що їх він витратив на придбання дрона для ЗСУ.

Маячки для пошуку людей

Студент технічного університету Владислав Присяжний разом з одногрупниками розробив маячок, за допомогою якого можна шукати людей під завалами. Це невеликий пристрій з кнопкою, натиснувши яку, з нього видається довготривалий звук на високих частотах. Такий звук добре чутно на великій відстані, що допомагатиме рятувальникам швидше знаходити людей, які опинилися, наприклад, в зруйнованій снарядом будівлі.

«Машина допомоги»

Вінничанин Кирило Дружков вивозив людей з прифронтових міст та сіл до безпечних областей України. Волонтерський проєкт «Машина допомоги» вони разом із дружиною заснували ще на початку пандемії. Але війна внесла корективи, з’явилися нові потреби, і чоловік почав допомагати людям рятуватися від війни.

Шили розгрузки та плитоноски

Після початку великої війни особливо популярними спеціальностями стали кравчині. Ось і вінничанка Леся Зіанурова переробила свою майстерню-ательє на пункт пошиття розгрузок та плитоносок для військових. На її невеликому підприємстві чи не щодня збиралося понад двадцять жінок, які шили ці речі.

Маскувальні сітки

З одним вихідним на тиждень, у спортивній залі будівельного коледжу, з перших днів війни працювали волонтери. Там вони перебирали старі речі, розкроювали їх на стрічки, які потім вплітали у сітки. За перші два місяці війни цим людям вдалося сплести понад 200 маскувальних сіток. Серед них є й спецзамовлення військових — сітка, розміром зі шкільний спортзал — яку відвезли нашим захисникам на Київщину.

Волонтерський центр «Шахіна»

Один із найбільших волонтерських штабів Вінниці відкрила в перший же день широкомасштабного наступу рф на базі свого центру розвитку містянка Діана Подолянчук. Основні напрямки роботи штабу Діани: допомога ЗСУ, в пріоритеті передова; підтримка переселенців; допомога людям у заблокованих містах та селах, а також поміч містам, які перебувають на межі гуманітарної катастрофи; поміч лікарням, де лікують поранених. Штаб має кілька окремих відділів, зокрема, медичний, IT-відділ, є юристи та військові

ГО «Загартовані серця»

«Загартовані серця» — громадська організація, яка від першого дня війни робить усе від них залежне, щоб хлопцям та дівчатам із ЗСУ було простіше боротися з російськими окупантами на фронті. Засновниця штабу Тетяна Власюк, допомогою армії вона займається з далекого 2014-го. Навколо себе вона зібрала однодумців, серед яких вінницький велоактивіст Олександр Царевський. Працюють, кажуть вони, переважно в східному напрямку, і лише на «нульові» позиції або деокуповані населені пункти. У мирних містах, вважають волонтери, є кому піклуватися про населення та військових. Закуповують автівки, спецобладнання, відправляють на фронт їжу, одяг, взуття, медикаменти тощо.

Прихисток для переселенців

Під час війни навчальні заклади Вінниці стали таборами для переселенців, де тисячі українців із гарячих точок знайшли тут прихисток. Демократична «Боже, вільна школа» також почала приймати переселенців. Дарина Горобець та Олексій Шитов, засновники цієї школи, з дитиною на руках приймали, годували та морально підтримували всіх, хто до них приїжджав. За весь час вони прийняли близько двох тисяч людей із різних куточків України. Паралельно засновники школи займаються закупівлею машин та техніки для ЗСУ.

Продавали солодощі заради ЗСУ

Три подружки-школярки зі Жмеринки впродовж усього літа пекли та продавали печиво. Не соромилися дівчата стукати у кабінети до посадовців. І в електричці ходили по вагонах зі скринькою з написом «На автомобіль для ЗСУ». Аріна Каспрук, Анна Буєвська та Маргарита Байдецька, а також їхні батьки таки зібрали потрібну для придбання автівки суму. З кінця літа автівка служить нашим Збройним силам.

БФ «Кур’єр-волонтер»

Втративши через велику війну роботу, декілька кур’єрів із Вінниці почали допомагати волонтерам, розвозячи необхідне у різні точки міста: співпрацювали з волонтерськими організаціями, фондами, штабами, й допомагали їм оперативно доставляти необхідне у точки призначення: гарячі обіди військовим на блокпости, ліки пенсіонерам, засоби гігієни та харчі переселенцям тощо. Зрештою роботи стало так багато, що вони створили власну благодійну організацію. Тепер закуповують автівки для ЗСУ та дітей з інвалідністю. Останнім їхнім великим придбанням став мікроавтобус для вінницького навчально-реабілітаційного центру «Гніздечко».

Продавала ляльки-мотанки

Маленька вінничанка Кіра зробила ляльки-мотанки і хотіла передати їх пораненим бійцям, які лікуються у Вінниці. У військовий госпіталь дівчинку не пустили, але її вдалось потрапити до Пироговки. Коли Кіра вийшла з лікарні, то сильно плакала, адже зустріч пройшла дуже емоційною. Після цього дівчина вирішила збирати гроші для БФ «Сергія Притули». За три тижні дівчинка продала зроблених власноруч мотанок на понад 21 тисячу гривень. Усі кошти передала Сергію під час їхньої особистої зустрічі.

«Вінницькі павучки»

Працюють «Вінницькі павучки» не з 24 лютого 2022-го, а з 2014 року. Але з початком повномасштабної війни їхня діяльність вийшла на промислові масштаби. Бо якщо раніше одну сітку плели тиждень, то тепер за день можуть сплести 5-6 одиниць. Зараз, крім сіток, вони також роблять килимки для сидіння, подушки.

Відклав пошив костюмів

Вінницький дизайнер одягу Дмитро Чернега на початку повномасштабної війни переформатував свою діяльність. В лютому він відклав пошив брендових чоловічих костюмів і почав шити амуніцію для українських військових. З часом до пошиття плитоносок додалися підсумки, відділи під гранати, аптечки, можливо в майбутньому відшиватимуть форму.

Робить буржуйки

Виготовляти буржуйки та турбопечі Олег Поважнюк почав, втративши на фронті рідного брата та двох товаришів. Кожен такий пристрій, розповідав Олег, він робить таким, щоб на ньому можна було готувати їжу та сушити речі і взуття. Крім буржуйок Олег робить турбопечі. По собівартості вони виходять дорожчими, проте гріють набагато краще, й мають менший розхід дров.

Дитячі наліпки

Родина Крилових не перший рік займається волонтерством. Допомагали іншим як до активної фази війни, так і після неї. Наразі останнім їхнім проєктом стали саморобні наліпки, яких вони змогли продати на 400 тисяч гривень. На ці кошти вінничанки придбали кардіо датчик до дитячої лікарні та зарядну станцію на передову.

Бліндажні ліхтарі

Вінничанин Руслан Мельник виготовляє бліндажні ліхтарі для ЗСУ. Корпуси для них винахідник друкує на 3D принтері. У роботі також використовує деякі деталі з перегорілих LED-лампочок. У кожному такому «Світлячку» по чотири світлодіоди, що живляться від акумулятора. Заряджається пристрій за допомогою USB: від розетки, повербанка тощо. За словами Руслана, пристрій може безперебійно працювати близько семи годин, а заряджається він близько двох. Кожен ліхтар вінничанина має магніт, щоб його можна було чіпляти до будь-якої металевої поверхні.