Матеріальні відносини між пацієнтом і лікарем мають припинитися, — каже головний лікар онкоцентру

Сергій Перегончук, головний лікар Подільського онкоцентру

• Майже рік обласний онкологічний центр очолює головний лікар Сергій Перегончук.
• Навколо нього одразу виникла купа діаметрально протилежних чуток і думок, які з часом випливли в конкретне — онкоцентр змінюється.
• Поспілкувались з керівником онкоцентру про зміни, посаду і про роботу.

Кабінет головного лікаря Подільського онкоцентру знаходиться на другому поверсі адмінбудівлі, і по дорозі журналіст підслухала розмову між лікарем закладу і пацієнтами чи, може, відвідувачами: «Тут не ловить мережа, щоб зателефонувати, краще вийдіть з будівлі».

І це було перше запитання, яке довелось озвучити керівнику центру Сергію Перегончуку. Що не так зі зв’язком у онкоцентрі?

— Зі зв’язком у нас важко, в технічному та навіть в технологічному плані, — розповідає керівник закладу. — В нас є звернення в Київстар, Водафон, Лайф, щоб вони змінили налаштування своїх ретрансляторів для покращення зв’язку у нас. Але наразі дійсно, якщо пацієнт або відвідувач хоче зателефонувати, йому потрібно вишукувати місце.

Під час нашої розмови Сергію Перегончуку дзвонять, він вибачається і йде до вікна відповісти, після того додає:

— Це в нас тут така собі точка доступу, «біля вікна», лише там ловить. Але по всьому центру працює вільна для використання мережа вай фай, до якої можна приєднатися і зателефонувати за допомогою месенджера чи будь-якого іншого додатку.

Маніпуляції та міфи

Коли в листопаді 2022 року на посаду керівника онкологічного центру призначили не надто відому в медичних колах людину, навколо цього почалися чутки. Зокрема, говорилось про неадекватні звільнення професіоналів і такі ж самі вимоги до колективу, резюмувалось це відповідним «все напрацьоване роками він знищить». Одним словом, новому керівнику старожили не дуже зраділи. А що зараз?

— Багато в чому то був міф і маніпуляції інформацією, тому, скажімо так, всі спеціалісти, які налаштовані працювати, які готові надавати пацієнтоорієнтовану допомогу — працюють тут і зараз. І вони забезпечені відповідними умовами і засобами роботи, — каже головний лікар. — Ті, хто, на жаль, хотів зберегти хибну систему — тут не працюють.

Все змінюється?

Якщо у вінничан спитати про онкоцентр, то перше, про що вони починають говорити — це найкорумпованіший заклад у місті. Але останнім часом, зокрема серед медиків, говорять інше: що в центрі корупція винищується. Як саме?

— Ми працюємо над тим, щоб взагалі будь-які матеріальні відносини між пацієнтом і лікарем були припинені, — говорить керівник закладу. — Тому постійно доносимо до пацієнта, що всі послуги, які надаються на території онкоцентру, реімбуксуються. Тобто пацієнт не зобов’язаний за них платити. Ми не називаємо ці послуги безкоштовними, а говоримо про безоплатні послуги, просто за них платить НСЗУ (Національна служба здоров'я України - авт.).

І умова, за якої НСЗУ заплатить — пацієнт має прийти з направленням від сімейного лікаря. Якщо є направлення — все, що включено до пакету гарантованої медичної допомоги, пацієнт отримує безоплатно: комп’ютерна томографія, мамографія, рентгенографія, лабораторні аналізи, хірургічна допомога, хіміотерапевтична допомога, радіологічна допомога.

Якщо в пацієнта відсутнє направлення від сімейного лікаря, то згідно прейскуранту, затвердженому обласною радою, пацієнт оплачує в онкоцентрі певні послуги.

— Крім того, ми працюємо з лікарями, в тому числі над створенням умов комфортної роботи, певної стимуляції і співпраці з ними з точки зору нас, як роботодавця, — додає Сергій Перегончук.

Чому обрали онкоцентр?

Якщо загуглити Сергія Перегончука, то інформація про нього вражає. За плечами Вінницький медунівер, робота в Житомирській обласній лікарні. А потім він нуля створює у Вінниці три приватних медичних центри: «Медіскан», «Меділабс», «Меділюкс». Це не кажучи вже про те, що від початку війни Сергій Перегончук працює медичним консультантом благодійного фонду підтримки ССО і співзасновником ГО «Спортивний клуб «Вінницькі вовки». Після цього виникає питання, чому взагалі прийшли в онкоцентр, зламати систему? І як воно, до речі?

— Як прийшов? Був певний процес співбесід з потенційними претендентами, де мою презентацію визнали найбільш адаптивною для умов, які наразі є в закладі, — розповідає Сергій Перегончук. — А чому? Скажімо так, десь там на етапі своєї роботи, а в приватних центрах я працював загалом 12 років, я побачив, що ринок медичних послуг дійшов до того, що приватний і комунальний заклад стали абсолютно рівнозначними гравцями і тепер між ними можлива багатостороння конкуренція.

А насправді, додає лікар і різниці між приватними та комунальними закладами наразі немає. Адже так само залучаються кошти за рахунок проведеної роботи. І так само потрібно ними розпоряджатися. Та у випадку онкологічного центру Сергій Перегончук має більш амбіційні плани.

— Потрібно, щоб ми були не просто пацієнтоорієнтованим, сучасним закладом, а флагманом, — говорить головний лікар. — І щоб ми могли абсолютно чітко конкурувати не тільки кількістю (операцій, опромінень), а і в якості цих послуг. Це можливо зробити, тому мені стало вкрай цікаво і вкрай азартно. Я побачив в цьому щось важливіше, ніж просто створювати гроші для приватного інвестора.

А в чому конкретно полягає азарт?

— Те, що раніше вважалося максимально корумпованим і систематизованим, можна змінити. І створити провідну, давайте назвемо це клінікою, яка буде в нерівній боротьбі в різних умовах вигравати в приватного закладу. Де якість надання послуг буде краща, ніж в приватному закладі, — каже керівник.

До речі, про пацієнтоорієнтованість. Ще донедавна пацієнти центру нарікали на те, що для того, аби здати аналізи, потрібно підніматися на поверхи, і нікого не хвилював той факт, що деякі пацієнти просто не могли ходити. А що сьогодні?

— Ми працюємо над тим, щоб взагалі лабораторію перенести в окрему будівлю, але пункти забору матеріалу (в стаціонарі вони, відповідно, збираються в будь-який палаті або маніпуляційній), в поліклініці ми робимо все для того, щоб кожен поверх мав оглядову і маніпуляційну, і пацієнт не відходячи від свого спеціаліста і на будь-якому поверсі міг здавати аналізи, — розповідає лікар. — Крім того в нас є затверджений проект, який зараз перебуває на стадії корекції по вартості, на встановлення підйомника. Якщо вдасться, то вже цього року він буде приєднаний з торця поліклініки. Єдине, що він буде розрахований на пацієнта з супроводом або на крісло-каталку з супроводом. Але ті пацієнти, які обмежені в своїй моливості дістатись другого чи третього поверху, зможуть ним користуватись.

Реалізація лікарів

Здорова конкуренція — це добре, але пацієнтів інколи вражає практика, коли лікар абияк консультує пацієнта в комунальному закладі, щоб потім доопрацювати його в закладі приватному. Чи співпрацюють ваші лікарі з приватними клініками?

— Таке ще існує і поки що, мабуть, так і буде. І це добре, тому що дає можливість лікарю реалізуватись, — говорить Сергій Перегончук. — Але це було добре за умови роботи старої системи, коли лікар шукав приватну клініку для того, щоб мати обладнання, засоби, пацієнтів. Як тільки ми створимо тут відповідні умови, все зміниться. Наприклад, коли лікар матиме лапароскопічну стійку, яку наразі в нашому закладі він має з червня місяця 2023 року (до речі, такої стійки немає більше ніде у Вінницькій області), такий лікар не буде шукати приватний заклад. Або маючи лінійний прискорювач, який запустився в нашому центрі в квітні, який сенс його створювати в приватному центрі, враховуючи, що тут безоплатно для пацієнта, і лікар тут так само може реалізуватись. Звісно, мова і про оплату праці лікаря.

Статистика виживаності пацієнта

Нещодавно була презентація «Школи пацієнта» на базі онкоцентру, де Сергій Перегончук анонсував систему статистичних даних онкохворих пацієнтів, зокрема мова йшла про виживаність. Як саме це буде вестися?

— Це все ще формується і питання це складне, — розповідає лікар. — Моє бачення, що онкологія не має зводитись до операцій, хіміотерапії, радіології. Онкологія має зводитись до того, що пацієнт після того, як в нього виявили рак, має жити з ним якнайдовше. Він має пройти іноді хірургію, іноді радіологію, іноді все разом, і результат цього це 3,5-річна чи 10-річна виживаність. Моя думка, що рак — це спосіб життя. Так, можливо потрібно буде постійно приймати хімію, час від часу проходити опромінення, консультації хірурга, а найчастіше це так звана мультидисциплінарна комісія, але ці лікарі мають привести до того, щоб пацієнт як найдовше прожив з цим захворюванням.

Мета і в пацієнта, і в спеціалістів одна — одужання. На жаль, рак така хвороба, що дуже рідко настає повне одужання, найчастіше це якісь певний термін виживаності. Ось ми і хочемо цю виживаність збільшити максимально.

Наостанок про блекаут

Скоро настане чергова військова зима. Чи готовий онкоцентр до зустрічі з нею? До можливих відключень електроенергії, до проблем з теплом?

— В нас є три генератора, які працюють в напіватоматоматичному режимі. Вони окремо розділені між собою. Один працює на хірургічний корпус, — відділення реанімації, інтенсивної терапії і оперблок. Другий працює на хіміотерапевтичне відділення, третій — на поліклініку і на радіологічне відділення, — розповідає Сергій Перегончук. — Тобто ті структурні підрозділи закладу, які мають працювати без зупинки, забезпечені стовідсотково, а поліклініка може підключатися на години прийому. Теплом же ми заживлені він теплокомуненерго і також від котельні медмістечка.

З іншого боку

Сергій Перегончук сьогодні є співзасновником ГО Спортивного клубу «Вінницькі вовки», і це за його словами — соціальна частина життя. Так само як і благодійний фонд сприяння ССО, де він є медичним консультантом. І так само ГО «Рух заради життя», де він також медичний консультант і член правління.

— У «Вінницьких вовках» я з 1997-го року, грав постійно до 2021-го, був капітаном і тренером, і хлопці, яких я набирав в 99-му та 2000-му роках, вже тренують дітей, які зараз приходять у секцію, — розповідає Сергій Перегончук. — З року 2022-го року, повноцінний, контактний сезон не проходить, але як тільки розпочнеться, буду знову грати. Адже в душі я завжди з ними, спілкуюсь регулярно, чим можу допомагаю, на жаль, часу не вистачає, щоб допомагати повноцінно.

Читайте також:

«Перемога України — це також перемога Грузії»: велике інтерв'ю з Герою Луїдзе

Щоранку у Вінниці мають вшановувати пам'ять загиблих на війні. Чи роблять це містяни?

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.