370 днів: вінничанин щодня великої війни пише вірші про боротьбу України

• Вінничанин В’ячеслав Данилюк з початком повномасштабної війни почав писати вірші про жахи воєнного часу та незламність українського народу. 
• Своїми віршами він прагне підтримати людей та хоче зафіксувати у пам'яті важливі події в історії нашої країни.  

В’ячеслав Данилюк родом з Оратівщини, а кілька років тому він переїхав з родиною у Білу Церкву. До початку повномасштабного вторгнення чоловік писав вірші, однак їхня тематика була зовсім іншою: особисті переживання, кохання тощо. А 24 лютого життя кожного українця, за словами чоловіка, незворотно змінилося, і він не виключення. 

— Мене 24 лютого «прорвало», війна стала поштовхом щодня писати вірші, в яких я розповідаю про відважну боротьбу українського народу та про жахіття, які творять росіяни, — розповідає вінничанин. — З 15 квітня мене на виконання службових обов'язків відрядили у Бородянку з метою документування воєнних злочинів вчинених російськими загарбниками. Це були фактично перші дні після деокупації Київщини. Ми проводили бесіди, допити осіб. В тому числі й військових, які перебували в полоні під час окупації. У мене навіть є один вірш про людину, над якою знущалися… Там я багато всього побачив на власні очі: руйнації будинків після авіабомб, переживання людей. Всі свої відчуття від побаченого я переносив у вірші. 

На початку великої війни чоловік вирішив щодня писати вірш і вже 370 днів дотримується свого слова. 

— Я писав щодня, однак Facebook іноді блокує мої твори. Вважаючи, що ними я пропагую насилля. Але ми всі розуміємо, що таке насилля… І я дуже добре побачив, що таке насилля в Бородянці. Звісно, у своїх віршах я не пропагую насильство, — каже він. 

За словами чоловіка, морально найважчі вірші, які йому давалися, — це ті, які він писав після звірського бомбардування Маріуполя, зниження театру, де переховувалися цивільні. Не менш важко було після виявлених масових поховань в Ізюмі. 

— В мене дуже багато рідних, друзів та знайомих захищають Україну, і я інколи їм скидаю повідомленнями свої вірші. Вони читають на фронті та кажуть, що це їх підтримує. Кажуть, що таким чином вони відчувають, що про них пам'ятають та чекають додому, — розповідає поет. 

В'ячеславу говорять, що ці вірші — будуть пам'яттю для майбутніх поколінь. 

— Я знаю, що є цивільні, яким вже набридла війна, і вони б хотіли іншої поезії від мене. Але я ні про що інше писати не буду, зараз лише воєнна тематика. Планую писати щодня до Перемоги і сподіваюся, що цей рік буде переможний. У мене мала бути коротка збірка, а тепер виходить багатотомник, — каже чоловік. — Але ми незламні, навіть у такі темні часи продовжуємо творити. 

Свої вірші вінничанин щодень розміщує на своїй сторінці у Facebook та на сайті «Поезія Вільних». Останній — створений Міністерством культури та інформаційної політики України.

«Кожен вірш, кожен рядок, кожне слово — це вже частина Української історії. Після нашої перемоги, майбутні покоління мають пам’ятати, крізь що ми пройшли, та надихнутись відвагою і героїчною боротьбою. Долучайтеся до культурної спадщини й додавайте свої твори, адже ми точно знаємо, що війни закінчуються, а поезія — ні», — читаємо на сайті Мінкульту. 

Загалом сайт українці поповнили 27036 віршів, з них 370 — вінничанина. Ось, до прикладу, 277-й за рахунком. 

Або, наприклад, ще один поетичний твір чоловіка за 369-й день:

Що не день, то новий вірш
Про війну — Дістало!
Ну невже ж для тебе більш
Інших тем не стало?
"ТАК" зі смутком відповім
Теми інші зникли,
Бо змінилося життя
До якого звикли.
Так з війною зникло все,
Але не назавжди,
Як скінчиться принесе
Вітер рими кращі.
 

Читайте також:

Як розвивалася освіта Вінниці у 2022 році? Кількість учнів, генераторів та укриттів

На Європейській площі встановили фотобокс для миттєвих світлин. Як він працює

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.