Палац Чацького у Серебринцях: історія маєтку, який отримав шанс на відродження

• Палац Чацького у Серебринцях — одна з найцінніших пам’яток палацової архітектури Поділля та об’єкт національного значення.
• Маєток кінця XVIII століття пережив зміну власників, історичні потрясіння й десятиліття занепаду, а нині отримав шанс на відродження.
• Хто і для чого збудував цей палац, чим він унікальний та що чекає на нього далі — розповідаємо.

Палац Чацького, це пам’ятка архітектури національного значення, яка розташована в селі Серебринці Могилів-Подільського району.

Маєток кінця XVIII століття є одним із найцінніших зразків палацової архітектури Поділля, однак упродовж десятиліть перебував у занедбаному стані.

Хто побудував палац?

До його появи, у XVI столітті серебринецькі волості належали магнатам Язловецьким. Згодом землі перейшли до роду Чурилів. Останнім власником з цього роду був ксьондз Станіслав Чурило. До 1700 року маєток залишався без пана, після чого за спадковістю перейшов до родини Дідушицьких.

А вже палац у Серебринцях, як пишуть на сайті Могилів-Подільської районної військової адміністрації, звів Михайло Чацький — шляхтич, учасник повстання Тадеуша Костюшка. Його брат, Тадеуш Чацький, увійшов в історію як відомий просвітитель, громадський діяч і реформатор освіти.

Після 1793 року, внаслідок політичних змін, імператриця Катерина ІІ передала маєток фельдмаршалу П. Задунайському. Втім, уже за три роки палац знову повернувся у власність Чацьких. Пізніше тут мешкав генерал-лейтенант Іван Бережников — учасник оборони Севастополя під час Кримської війни.

Колони, арки, балкон…

Палац споруджували у 1770–1780 роках у стилі класицизму. Як йдеться у Вікіпедії, то будівля має прямокутний план, є двоповерховою та зведена з цегли. Колони, капітелі та плити балкона витесані з піщанику.

Розташований на схилі, палац зі сторони фасаду має високий цокольний поверх. Його прикрасою є балкон на стовпах, який простягається вздовж усього одинадцятивіконного фронтону. Із боку парку будівля стоїть на ще вищому цоколі з аркадною галереєю.

Центральну частину палацу акцентують портики з чотирма колонами коринфського ордеру, увінчані трикутними фронтонами.

Всередині палацу збереглося централістичне планування — із залою та парадними приміщеннями на першому поверсі. Особливою окрасою інтер’єрів є автентична ліпнина, яка дійшла до наших днів майже без змін.

Мармурова зала — перлина маєтку

Найвражаючим приміщенням палацу вважають мармурову залу. Хоча мармуровий камін, який був її центральним елементом, не зберігся, більшість декору залишилася практично недоторканою. Унікальний візерунок із грифонів, рослинних мотивів і геометричних сплетінь робить цю залу справжнім витвором мистецтва, гідним навіть імператорських резиденцій.

Сучасний стан: роки занепаду

Попри свою історичну та архітектурну цінність, палац тривалий час перебував у критичному стані. Через відсутність офіційного власника будівля поступово руйнувалася. Частину приміщень займали селищна рада та бібліотека, одне крило було засклене, встановлено кілька пластикових вікон, тоді як решта палацу залишалася без вікон і дверей.

Місцеві мешканці та громадські активісти неодноразово звертали увагу на проблему, намагаючись привернути увагу до руйнації пам’ятки національного значення.

Палац отримав шанс на відродження

У 2025 році ситуація зрушила з місця. Могилів-Подільська окружна прокуратура ініціювала судовий процес щодо передачі палацу у комунальну власність, оскільки об’єкт площею майже 1,3 тисячі квадратних метрів та вартістю понад 63 мільйони гривень не мав власника.

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області задовольнив вимогу прокуратури. Після набуття рішенням законної сили палац офіційно перейшов у власність Вендичанської селищної ради. Відповідні дані внесли до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

 

Читайте також:

Як Вінниця замерзла у крижаному полоні 2000 року: спогади очевидців і наслідки катастрофи

Цікаві факти про музей-садибу Пирогова. Вони вас точно здивують!

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.