Три кулі, які вбили Максима Шимка, випущені з автомата екс-беркутівця Зінченка

Три кулі, які вбили Максима Шимка, випущені з автомата екс-беркутівця Зінченка
«Яке ти мав право не дати моїй дитині шанс на життя?», — казала вбивці свого сина Зоя Кузьменко
  • Сьогодні, 20 лютого, роковини трагічної загибелі Героя України Максима Шимка.
  • На вулиці Інститутській в першу годину розстрілів у 2014 році вбили майданівця з Вінниці. У тілі жертви залишились кулі.
  • Журналісти розповідають, чиї це були кулі.

«Кулі» — це продовження циклу розслідувань hromadske «Слідами революції». У цьому фільмі три історії — одного пораненого та двох вбитих майданівців на вулиці Інститутській в першу годину розстрілів 20 лютого 2014. В усіх цих випадках в тілах жертв залишились кулі. Журналісти розповідають, чиї це були кулі.

Історія третя: шульга

Зоя Кузьменко зустрічає журналістців hromadske у своїй квартирі у Вінниці. Стіл у вітальні заставлений фото її сина — Максима Шимка, і чоловіка — Миколи Шимка.

«Він був і на мовному Майдані, і на податковому — на різних. Максима вразило те 30 число (30 листопада 2013 року — ред.), коли побили студентів, а Максим сказав, що дітей не можна бити. Він одразу поїхав на Майдан, записався в 4 сотню, бо він був козаком. Дзвонить мені і каже: “Ти би бачила мама, які там люди, там пані в норкових шубах розбивають бруківку, то люди вийшли, бо не можна терпіти брехні”», — пояснює Зоя.

Мама убитого на Інститутській 20 лютого 2014 року Максима Шимка Зоя Кузьменко в себе вдома у Вінниці, 21 січня 2020 року. На столі портрет загиблого Максима та його батька Миколи, який не зміг впоратися з депресією після смерті сина
Мама убитого на Інститутській 20 лютого 2014 року Максима Шимка Зоя Кузьменко в себе вдома у Вінниці, 21 січня 2020 року. На столі портрет загиблого Максима та його батька Миколи, який не зміг впоратися з депресією після смерті сина
Фото: Олександр Кохан/hromadske
Орденом за мужність Максима Шимка нагородили посмертно у 2016 році
Орденом за мужність Максима Шимка нагородили посмертно у 2016 році
Фото: Олександр Кохан/hromadske

18 лютого 2014-го у Миколи Шимка було день народження. Максим був вдома, і мав повернутись на чергування на Майдан аж 22 лютого. Але поки сім’я сиділа за святковою вечерею у Вінниці, на Майдані розганяли протестувальників. Максим поїхав цього вечора до Києва. «Ми просто в другій кімнаті були, а Павлик (молодший син Зої Кузьменко — ред.) сидів перед комп'ютером, і чую: так кричить, що ледь будинок не зірвався».

Максим Шимко помер о 9 годині 7 хвилин 20 лютого 2014-го. В його тілі було три вогнепальних поранення — усі в шию.

«Батько пішов на опізнання, і коли вийшов замовчав, і мовчав півроку. Якщо йому щось потрібно було — він просто показував мені. І його ця депресія з'їла, він не міг вийти з неї».

Максим Шимко зі списом з червоним вістрієм разом з іншими протестувальниками на вулиці Інститутській незадовго до своєї смерті 20 лютого 2014 року
Максим Шимко зі списом з червоним вістрієм разом з іншими протестувальниками на вулиці Інститутській незадовго до своєї смерті 20 лютого 2014 року
Фото: надане hromadske

Одна з трьох куль залишилась в тілі Максима Шимка. Її вдалось ідентифікувати. За висновками експертів, вона була ідентичною до випущеної з автомата під номером ГУ3557.

Цей автомат був закріплений за Сергієм Зінченком — снайпером-водієм київського спецпідрозділу «Беркут».

Судова експертиза
Фото: надане hromadske

«Я спочатку думала, що то Садовник вбив мою дитину, бо в нього немає кисті руки (Дмитро Садовник — колишній командр роти київського спецпідрозділу “Беркут”, у нього є дефект правої руки — ред.) Зясувалось, що шульгою — а Зінченко є шульга. Спочатку він казав, що водій, що не стріляв. Але стріляв, при чому стріляв дуже влучно, тому що шансу на життя в моєї дитини не було. І я його питала: “Яке ти мав право не дати моїй дитині шанс на життя?”. Він мовчав». 

Зінченка разом із Аброськіним затримали у квітні 2014 на базі «Беркуту». Він також відсидів в СІЗО п'ять з половиною років. Жодних свідчень так і не дав. У грудні 2019-го його також обміняли на полонених в «ДНР» та «ЛНР» українців.

Ексбійці спецпідрозділу «Беркут» Павло Аброськін (ліворуч) та Сергій Зінченко під час засідання Святошинського райсуду у справі про розстріли на вулиці Інститутській 20 лютого 2014 року, Київ, 30 березня 2016 року
Ексбійці спецпідрозділу «Беркут» Павло Аброськін (ліворуч) та Сергій Зінченко під час засідання Святошинського райсуду у справі про розстріли на вулиці Інститутській 20 лютого 2014 року, Київ, 30 березня 2016 року
Фото: Нужненко Сергій/УНІАН

«Для мене важливо побачити вбивцю моєї дитини, і важливо подивитись йому у вічі. Ми приїхали вперше з чоловіком на суд свідчити, і я побачила, що вони не покаялись. І їм було байдуже, що перед ними батьки вбитих. Вони мовчали до останнього дня, поки їх не відпустили».

Адвокат Зінченка Ігор Варфоломєєв на питання про дані експертиз і про збіг куль сказав hromadske чекати. «Ми ще не вийшли на ту стадію судового розгляду, коли можна і потрібно висвітлювати такі дуже складні, суперечливі, але вкрай важливі питання. В суді ви і всі, кому це цікаво, все обов'язково почуєте, і вже достатньо скоро. Зінченко непричетний до смерті Шимка. І як раз щодо цього ми наведемо свої докази, які є в матеріалах справи і вже досліджувались в суді»

З пані Зоєю та її молодшим сином Павлом ми їдемо на кладовище. Поруч з могилою Максима Шимка — могила його батька Миколи. Він так і не вийшов з депресії після вбивства сина і помер в листопаді 2018 року. 

Павло підкурює цигарку і кладе її в спеціальну тарілочку на могилі брата. «Павлик не курить, а Макс курив, то ми йому завжди цигарку тут запалюємо», — говорить Зоя.

Зоя Кузьменко біля могили сина на кладовищі у Вінниці, 21 січня 2020 року
Зоя Кузьменко біля могили сина на кладовищі у Вінниці, 21 січня 2020 року
Фото: Олександр Кохан/hromadske

P.S. Експерти харківського дослідного інституту загалом змогли ідентифікувати 29 куль в тілах убитих та поранених 20 лютого 2014 року на Інститутській. Ці кулі за висновками експертів-балістів були випущені з автоматів 14 «беркутівців» київського спецпідрозділу. Інші кулі або пройшли на виліт, або були занадто сильно пошкоджені, щоб їх можна було ідентифікувати. 

Восьмого лютого цього року двоє колишніх беркутівців Олександр Маринченко та Сергій Тамтура повернулись після обміну до Києва. Обвинувачені в розстрілах на Інститутській вважають себе невинними і хочуть добитись справедливості в суді. Доказів того, що хтось із них двох вбив або поранив когось в той день на Інститутській — немає.

 

Читайте також:

«Герої не вмирають»! Вінницькі студенти вийшли на акцію вшанування пам’яті Героїв Майдану

Три школи у Вінниці на карантині: для кого припиняється навчання з понеділка?

В Андрія виявили рак та лікарі дають шанс. Для життя треба 210 тисяч гривень

Коментарі (9)
  • Лідія Рочняк

    Вічна світла пам'ять
  • Lyudmila Kostenko

    Вічна пам'ять 🙏
  • Vik Vet

    вы з чего высосали эту инфу у вас 1000 випущених слов 9999.9 лохь
  • Tetyana Humenna

    Вічна пам'ять!

keyboard_arrow_up