«Є у нас Джавеліни і Байрактари також». Три сотні тварин зібралося в приватному собачому притулку
- Не всі собаки притулку були безхатченками до того, як потрапили у «Планету». Деякі мали дах над головою, сім'ю і навіть «роботу». Вони служили людям, охороняючи їх.
- Але потім набридли господарям і тепер шукають добрі руки. Людей, котрі їх більше не покинуть!
- Кореспондент «20 хвилин» відвідав притулок для собак «Планета» і дізнався, як живуть його жителі.
Собаки тут самі різні: менші і більші, кудлаті і не сильно, темні і світлі. Одні кидаються з боку в бік вольерами, інші стрибають на задніх лапах на прив'язі. І ті, й інші частенько гавкають — не зі зла, звичайно, а від радості, що їм приділили увагу.
Вихованці притулку не мерзнуть і не голодують, у них грайливий настрій. Але все одно в очах повно болю та смутку. Дбають про колишніх бродяг лише сім людей. Наша екскурсовод — Лідія Лук’янцева. Одна зі співзасновниць притулку, який знаходиться на Сабарівському шосе, 7.
— Дуже зворушлива історія сталася в нас вісім років тому, — розповідає Лідія Лук’янцева.
Жінка згадує, як о пізній порі підкинули до «Планети» сенбернара. Люди хутко втекли за поворот, коли побачили, що ми його підібрали.
Всіх собак фотографують та викладають в інтернет — раптом хтось зажадає забрати собі. Але тут відізвався сам господар. Він пояснив, що два роки тому продав батьківський будинок і поступився купцям у ціні в кілька тисяч доларів аби ті доглядали за собакою, що жила з батьками. Ну а сам чоловік повернувся до місця свого проживання у Білій Церкві.
Врешті пес, якогось мали б доглядали нові власники, опинився в притулку. Підкинули. За два роки тут собака сильно втратив зір і схуд, але коли відчув, що по нього прийшла рідна людина, то сльози градом покотилися з його очей, з очей чоловіка та й всіх, хто був у притулку і бачив їхню зустріч.
— Сенбернар та господар дуже зворушливо обіймалися і трималися один за одного, — розповідає Лідія Лук’янцева.
Загалом «Планета» існує вже 16 років. Її заснували та самотужки створили семеро жінок-волонтерок. Від початку тут прихистили 20 собак, а сьогодні їх вже близько трьох сотень.
Жінки власним коштом забезпечували проживання чотирилапих, їхнє лікування, стерилізацію, харчування та догляд. Щоправда згодом надійшла фінансова підтримка від мерії. Перед війною вона складала близько 450 тисяч гривень на рік на всіх тварин.
— Однак від початку війни наше фінансування припинилося, — пояснює Лідія Лук’янцева.
Жінка каже, що «Планета» не є муніципальним притулком, а відтак не може в умовах воєнного стану розраховувати на бюджетну підтримку. А підкидьків продовжують зносити як до стін самого притулку, так і до помешкань його доглядачів.
Декілька тижнів тому під дверима Лідії Лук’янцевої опинилися дев’ятеро цуценят двіртер’єрчиків.
— Зараз називаємо наших підопічних іменами та позивними наших захисників на фронті. Є у нас Джавеліни і Байрахтари також, — говорить наша співрозмовниця.
У «Планеті» звертаються до небайдужих містян із проханням допомогти фінансово. Кошти можна переказати на картку Лідіі Лук'янцевої: 5168 7422 2331 4703
Читайте також:
Коли спорт сильніший війни. Вінницькі ДЮСШ запрошують на безкоштовні тренування
Озброєний і у шоломі: вінницька майстриня Наталя Дремлюга створила бойового гусака
