Два года назад мы ехали с женой с Киева домой, сделали остоновку возле леса жена пошла в кустики а вернулась уже с 🐈"Бусей", на ней было очень много блох 🐜, глисты и два глаза гноились но мы решили спасти её и спустя месяц она очухалась, а через год она 5 раз по 3 котёнка нам привела но мы уже её стерелизовали и всё в порядке 👍😘😻

Одного разу, йдучи додому, я побачив котика, який вибіг посеред дороги. Перебігти не наваджувався, бігав від однієї проїзжаючої машини до іншої. Як його ніхто не збив досі диву даюсь. Не без значних зусиль вдалось забрати його з дороги, кошеня побігло за мною. В дворі виніс йому молочка та сосику і пішов по нагальним справам. Повернувся за півгодини, а котика немає. Аж біля вхідних дверей дверей дивлюсь сидить нявкає:)) Відкриваю двері, а мої рідні сидять і ледве не плачуть, що до нас котик прийшов, але ж ми не раз всі разом обговорювали і доходили загального рішення, що ніяк не можемо взяти котика навіть породистого, а тут вуличний. Якщо чесно, в кішках ми до цього нічого не розуміли, було страшно. Звернутись не було до кого. Однак по дорозі, недалеко від того місця, де я зустрів котиків я бачив зоомагазин, куди й пішов проконсультуватись:) В магазині мене радісно зустріли, подивились котика, сказали классний - забирайте такий скарб!, нагодували, порадили гарного ветеринара, надарували купу дрібних подарунків котику, показали як обстригати кігті, як привчити до лотка та кігтедралки. Рішення було прийнято. Вже другий місяць живе з нами котик - Леон Маркович (Леон - як улюблений персонаж сина з гри Бравлстарс, а Маркович - бо дідусь хотів щоб його звали Марко)))

Наша красуня Нюся. Декілька років тому підкинули у двір ,ми підібрали у жахливому стані,відразу підлікували ,і вона стала нашим членом сімї.

Це кіт Мотя. Його спіткала тяжка доля. Коли він був маленький його викинули на вулицю за містом. Ми їхали з чоловіком в село і зупинились біля зупинки аби викинути сміття. З коробки біля смітника почувся тонкий мявкіт, ми зазирнули у неї і побачили Мотю. Він був наляканий, худий і голодний. Довго не вагалися, забрали з собою і довго виводили бліх. Не розумію, як люди можуть так вчиняти з тваринами. Зараз Мотя живе чудовим, щасливим життям і дякує нам щодня за спасіння❤️

Вже майже рік минув,як ми прийняли у свою сім'ю це щастя і досі не перестаємо дивуватися його енергійності.Минулої осені ми переїхали в новий будинок і була у мене мрія про власного пса, пропозицій було безліч,як породисті так і дворняжки,але зачепило одне оголошення в якому було вказано що віддають у добрі руки сім цуценят двор-терєра, якщо до кінця місяця їм не знайдуть дім,їх викинуть на вулицю,так як хазяїн покидає місто,ми без роздумів сіли в машину і вже через годину були на місці,де побачили на дворі сім комочків позитиву.Вони були усі блохасті і забруднені,так як на дворі пройшов дощ,усі мерщій побігли до ніг і весело запищали,але в куточку сидів один чорнявий песик, який одразу грізно почав на мене гавкотіти,захищаючи себе,я зрозуміла одразу цей складний характер обов'язково підійде нам,тому без жодних вагань обрала його.Хазяїн пообіцяв що пес буде не великий так як його мати не вище кішки,тай саме цуценя було більше схоже на мишеня,але чим більше проходило часу тим більше ми почали розуміти що наше мишеня переростає у велику, близько 20 кг,мишу.Ця миша полябляє ласощі такі як фрукти і горіхи,а ще просто не може щоб не заснути закутаним в тепле одіяло,радіє кожному новому знайомому і просто не може щоб не запропонувати пограти з його улюбленою іграшкою.Ось так не очікувано для себе ми шукали маленьку собачку,а отримали велике щастя.

Як я стала мамою 7 дітей одночасно🌝 Це сталось після мого випуску з медичного. Я саме влаштувалась працювати на «швидку». Моя кішка народила 4 чудових кошенят. Коли їм було приблизно 2-3 тижні, вона зникла таємничим чином. Я коли подумала, що буде з котенятами, то аж заплакала, так жалко їх стало. А потім говорила по телефону з другом, розповіла про цю ситуацію. Він сказав, що в його бабусі чужа кішка народила 3 кошенят) І мене осяяло! Виникла ідея, щоб він передав мені ту кішку з котенятами автобусом з іншої області. Дорога займає 3 години. Наступного дня він передав. Тільки водій додумався живу «передачку» поставити... в багажник😏 І кішка, коли в одному селі Вінницької області, забирали люди речі з багажника, благополучно чкурнула в невідомому напрямку. І... бінго - було в мене 4 котеня, а тепер в 7 і без жодної мами. І всі такі красиві! Спочатку я їх годувала з піпетки, потім з шприца, зрозуміла, що таким чином пошкоджую слизову. І мама дала мені дитячу пляшечку з соскою) І я їх так кормила кілька разів на день. Через кілька днів вони вже реагували на мій голос і сприймали мене за свою рідну маму🥺 Тільки я заговорю, вони починають голосно мявкати - всі разом. Я подібні емоції відчувала вперше. І коли в них були коліки від коров‘ячого молока, я переживала за їхні животики, купувала таблетки, і все нормалізувалось. А потім з‘явилась вона - моя кішка. Вона приповзла додому з переломаним тазом. І першим ділом, коли занесли до хати, вона намагалась залізти в ящик до котенят. І першим вилизала чуже котеня. І я зрозуміла, що вона їх прийме, як своїх) Уявіть її розпач, коли вона підійшла до дітей, а вони без будь-яких емоцій, бо не пам‘ятали її. А мамою вважали мене. Потім завезла її до лікаря, діагноз підтвердився. Були уколи і навіть клізми (І з нашою вірою і підтримкою вона видужала і вигодувала 7 котів і свою дочку, яка родилась за місяців 5 до цього. Так, вона родила 2 покоління дітей в один рік, тому кістки тазу були і так ослаблені, а ще травма. Швидше за все, падіння з висоти. Після ефективного лікування вона знову почала ловити мишей, пташок і приносити своїм діткам) Згодом, коли я вчилась півроку на психолога, нам розповідали про імпринтинг. Імпринтинг – це унікальний психофізіологічний механізм мозку, здійснює фіксацію моментів, який відкрив етолог з Австрії по імені Конрад Лоренц. Він отримав за це відкриття Нобелівську премію. Виявити цей механізм йому допомогли каченята. Після появи на світ вони шукали мати і наткнулися поглядом на етолога. Внаслідок цього після перших хвилин свого життя вони почали скрізь слідувати за ним, абсолютно не звертаючи уваги на качку, яка їх висиджувала. Цей випадок допоміг Конраду зрозуміти, що пташенята зорово запам'ятовують перший побачений ними рухомий об'єкт і починають сприймати його як мати. Так і вийшло в моїй історії) На жаль, з тих котів нікого не залишилось. Частину пороздавали, інші загуляли і не повернулись, одного збив автомобіль( Їх мама через рік зникла( Залишилась тільки руда кішка, яка народилась раніше. І світла пам‘ять і приємні спогади)

Котик без глазок, спасен с улицы, перенес уже операцию

Кот Тимоша был найден на улице с простреленой лапой, прооперирован, удалена лапка, кот много переживший бед, в итоге с клиники забран в семью и теперь домашний любимчик

Милые котята🐱🐱🐱🐱 Прекрасная история со счастливым концом. В канун 2019 года к нам в квартиру попросилась Белоснежка или Снегурочка,а лучше сказать - очень милая и красивая белая кошечка 😍😍😍. Но приютить эту красотку мы не могли, потому что уезжали на неделю с Винницы, кто кошечку кормить будет 🤔 И вот, на Рождество, когда я вернулась домой, ещё во дворе она вскочила мне на сумку. А друзья, подвозившие меня, сказали: "Точно твоя, забирай!" Вот так у нас в доме появилась Маська. Очень воспитанная и аккуратная кошечка 🐈 А спустя два месяца, 10 марта она родила нам 4 котенка 🐱🐱🐱🐱. Лёгкий шок, но мы справимся! 🎉🎉🎉 Рыженькому уже повезло 😊, осталось три кошечки. Котята похожи на свою воспитанную маму - уже ходят в лоток и пьют молоко. PS: пристроели!!!

Ця історія змінила моє життя, усі плани змінились в ту мить, як лютою зимою їхали через ліс-та побачили жахливу картину. Серед лісу лежала виснажена собака, а під нею цуценята. Ми повернулись в місто за їжою та водою, а коли почали давати їсти-побачили , що у неі на шиї великий ланцюг, який вже був під шкірою. Як після операціі вияснилось, ланцюг вже вріс в м’язи. Собака була виснажена, худа та ледве трималась на ногах. Єдиний вихід був-забирати їх з лісу. Так як я живу в квартирі-прийшлось терміново шукати куди їх забрати. Ми забрали їх в село, на подвір’я (де ніхто не живе) . Була довга підготовка, та лікування перед операцією. Весною, Мася (так назвали Собачку) поправилась та окрепла- зробили операцію. Зараз все добре. Мася та іі молодша дочка досі живуть в селі на природі 🤗Щодня на протязі 3-х років їжджу в село, годувати та бавити своіх врятованих малеч. Зараз в селі ще є кіт та 3 кицьки  і їжак Гріша приходить поїсти до тваринок))) Фото до та після 😘

Одного дня моя бабуся поверталась додому з дачі і побачила маленьке кошенятко, яке тримтіло від холоду бо вже була пізня осінь. Бабуся не змогла пройти повз і забрала його до себе. Називали кошеня всією сім'єю. Пропонували різні варіанти імен і Зефірка і Мармеладка, право вибору дали найменьшому і котика назвали Мармеладка. Тепер Мармеладка вже підросла і тішить і внуків і бабусю.

Брат и сестра Еши и Мика в возрасте 1.5 месяца остались без маски в подвале многоэтажки теперь они три года как живут у меня

Недавно она была замухрышкой, больной с облезлой шерстью, хозяева отказались и выбросили, шесть облезла от болезни, глаза залипли от грязи и гноя, ветеринары обнаружили проблемы с почками, два года кропотливой работы и ежедневный уход сделал своё дело, все таки любовь к животным победит все невзгоды! Мы живем! Нас зовут Василиса!

Рік тому, чиясь ''добра рука'' викинула в ліс в районі ,, лісопарку''.Мабуть, в комочка був шок, біг на проїжджу частину дороги Хм.шосе.Зватила, звичайно звичайно, намагалась прилаштувати, адже пару днів назад в добрі руки віддали кицю Нору, яка не зраділа прибульцю.Але...Доля розпорядилась по своєму.Вібгукнувся на ім'я Гриціян, важить 4,5 кг,любить розмовляти! Зустрічає мене з роботи, ,,жаліється'' на Нору, що не хоче бути комунікабельною! Ось так і живемо!

Це Міккуся, ми її забрали в вет клініці, після того, як від неї відмовились власники, тому що лікування виявилось надто дороге. А тепер вона наша улюблениця. А ще а нас є такса Лінда

На первом фото разница в один день и 1 год. Глухой, лишайный и орал как резанный. Не могли пройти мимо. На другом- все трое с улицы, всех пришлось оперировать. Теперь втроём переворачивают квартиру верх дном

Добрий день. Мене звуть Аня, мені 13. Я дуже люблю тварин. Особливо тих, яким важко живеться. Насправді я врятувала не одну тваринку.У мене є чудова, гарна, любима собака. Її ім'я Джесі. До того часу як вона почала жити у мене, я не знаю як її звали. Історія така: я приїзджала в село до бабусі на канікули. В селі жили люди(вони і досі там живуть) , у яких була собака. Вона завжди була голодна , худенька. Жила вона в великому колесі від трактора. Мені було дуже її шкода і я попросила у батьків, щоб забрати її додому. Бабуся мені допомогла вмовити батьків прийняти Джесічку. Колишні господарі не були проти. Тепер вона живе з нами. У неї є паспорт, всі щеплення і регулярно відвідує грумера. А ще у мене є хом'ячок, якого я принесла додому так, щоб ніхто не знав(бо мені теж не дозволяли). Коли я із подружками прогулювалась у парку, там стояв дідусь і сказав :"дівчатка, заберіть хом'ячка, бо мені доведеться випустити його в поле, а мені його шкода". Я його забрала, і переховувала у себе в кімнаті у клітці (у нас була клітка від кролика) аж цілих 1,5 місяці. А потім він втік і Джесічка почала за ним ганятися по всій хаті і батьки побачили хом'ячка. Тепер у нього є клітка спеціальна, для хом'ячка, щоб не тікав. А ще у мене є шиншилка, але її я не рятувала, а просто придбала. І всіх їх я дууууууже люблю.

Цю маленьку красуню звати Софія)) будучи маленькою вона була дуже хвора ,і слабка .Вона не набирала вагу ,і дуже сильно була слабка.Ми з донечкою її випоювали з соски молоком, промивали очки, і вигрівали її. Зараз її 3,5 місяців і вона незважаючи на усе дуже хробра ,та ловить мишки)))