Привіт мене звати Тетяна, а мого чоловіка Олександр. Наша історія кохання почалась майже 10 років тому.. познайомились ми під час навчання і з того часу не відпускали одне одного. Ми щасливі разом, виховуючи двох прекрасних донечок. Бажаю всім тільки позитивних емоцій, щирих почуттів та лебединого кохання!

Меня зовут Алёна, моего мужа Толя, а нашу маленькую дочурку Ариша. Ещё 4 года назад, я даже не могла поверить в то, что у меня будет любящий и понимающий муж и маленькое чудо...Всё случилось очень быстро и внезапно...Никто не мог подумать, что за такое короткое время можно найти свою вторую половинку, да и честно говоря, я и сама не ожидала. Знакомство было обычным, нас познакомил общий друг. Естественно, я не обратила никакого внимания, ведь у него была девушка. Но через некоторые время мы начали притягиваться друг к другу. И вот не прошло и месяца как мы были вместе. Всё как обычно: цветы, свидания, конфеты ....и неожиданно-приятный сюрприз в виде предложения. Конечно же я не могла отказать, так как на то время я его уже полюбила. У нас была прекрасная свадьба.... И спустя всего лишь год родилась маленькая копия папы. Сейчас мы очень счастливы и любим друг друга!!!!

Доброго дня любі читачі "Вінниця 20 хвилин". Хочемо з вами поділитися нашею історією, яка почалась 9 років тому. Перейшовши в нову школу, я десятикласниця почала зустрічатися з дев'ятикласником Сергієм. Напевно правду кажуть, що такі стосунки написані долею. Познайомились ми завдяки нашим тепер дуже добрим друзям. Але сподобались ми один одному не відразу. Пройшло кілька довгих літніх місяців, як ми зрозуміли, що не можемо один без одного і почали зустрічатись. Як у всіх молодих парах у нас були злети і падіння. Ми провели разом довгих, незабутніх вісім років. Аж раптом, минулої весни, 29 березня, моє коханнячко запрошує мене в чудесний ресторан міста Вінниця - Тифліс. Заздалегіть замовивши там окремий столик на двох. Я ще дуже не хотіла їхати, але...... це ж доля. Приїхавши, почала запідозрювати щось не ладне. Всі працівники дуже дивно посміхались і вітались з Сірьожкою ніби знали його роками, на що він відповів : " Я ж столик замовляв". Замовивши обід він вийшов ніби в туалет, а повернувся з розкішним букетом троянд і коробочкою......Так, то саме те, що ви подумали. Наше весілля було 25 жовтня і зараз ми чекаємо на поповнення нашої сім'ї.

Ми познайомилися на День Перемоги 2014 року як каже мій коханий, що одразу ж закохався у мої очі, з того дня ми стали один для одного невід'ємними частинками у житті. Освідчився Ярослав мені після повернення зі Сходу України запропонувавши руку та серце перед усіма своїми побратимами, рідними, близькими. Промовивши перед строєм такі слова: «У травнi зустрiлись ми вперше, Тодi й я тебе покохав. Нiхто не знав, що навiки Я серце тобi дарував. За рiк в нас всього вистачало Любовi, надii, тепла. Ми гiркої долi не знали, Любов за собою вела. Та ось розлучила нас служба Країна до бою зове. Я їхав на Схiд воювати, А ти чекала мене. І я зрозумiв як приїхав, Ти знов покорила мене. Кохаю тебе, моя рiдна,  тобою на серцi весна…» А 4 жовтня 2015 року у нас було весілля, з того часу ми найщасливіша пара у світі, адже ми так сильно кохаємо один одного.

Я найщасливіша жінка на світі, адже у мене є ти – мій самий улюблений і єдиний чоловік. Тільки з тобою я відчуваю себе спокійно, тільки твоя любов зігріває мене. Мені так пощастило в житті і за все я дякую той щасливий випадок, коли ми познайомилися з тобою. Мій милий, дякую тобі за твою ніжність, за твою ласку, за твоє добре серце, за те, що поруч з тобою я відчуваю себе справжньою жінкою. Я люблю тебе і буду кохати все життя. Кажуть, що кохання творить чудеса, і робить людей щасливими, а нам вона подарувала цілий світ щастя. Наше весілля відбулось 05.09.2015 року!!!

Говорят что настоящая любовь - это любовь с первого взляда.Мы встретились взглядами и тут же поняли, что созданы друг для друга. Это то светлое чувство которое возникает буквально за доли секунды где загорается искра. Сейчас мы сделали первые шаги для создания нашей крепкой, желанной, светлой и любящей семьи. Теперь могу с уверенностю подтвердить те слова, что настоящая любовь рождается именно с первого взгляда. Это как озарение. Видишь человека – и сразу понимаешь, что вы будете вместе. Александр и Алина.

Ми з моїм чоловіком все життя проживали в одному підїзді ..але ніколи не спілкувались, так як у нас 8 років різниця і коли він ішов в армію, я вчилась в третьому класі))) Але прийшов час, і в той момент коли на душі було дуже погано і сумно, він з'явився в моєму житті. Вже через два тижні, на день закоханих зробив мені пропозицію руки та серця. І вже три роки - ми одружені!) Я сама щаслива жінка у світі!! А він - найкращий чоловік! Наші відносини з кожним днем стають тільки кращими... Хтось мені сказав колись, що дуже важко пережити перших два роки і не розсваритися (побут,притирання), але я впевнена що це все не має ніякого значення якщо є сильна та щира любов! В цьому році у нас нарешті з'явилася маленька донечка, наше сонечко!І ми стали ще щасливіші!

Нас познакомили танцы... Танцы же и свели :) 8 лет назад я пришла в уже станцованный коллектив, новенькая и ничего не умеющая. Один парень мне очень не понравился, но по воле случая именно с ним в пару меня и поставили. Спустя буквально месяц я уже не мыслила себе и дня, чтоб не встретиться с Ним... Влюбилась по уши! В чем ему первая и призналась. Но он не поддавался, стоял крепостью. Целый год он практически не обращал на меня внимания, но все-таки на 8 марта мне был сделан самый большой подарок в моей жизни - мы начали встречаться. Отношения развивались бурно и быстро. Уже спустя год 8 марта Он предложил мне выйти за него замуж. Конечно же я согласилась. И все это время мы не прекращали танцевать... Был перерыв только на время рождения двух наших чудесных мальчишек. Танцуем до сих пор, правда теперь наш танец несколько трансформировался...))) Наша жизнь - Танец, наша жизнь - Полет!

Мені тебе навіщували… Детально описали, що познайомлюсь я з тобою у громадському транспорті («фі, хіба порядні дівчата знайомляться у транспорті!»), що ти будеш військовим («та щоб я добровільно влізла у цю муштру!»), і навіть те, що у нас буде хлопчик і дівчинка («у моєму роду одні дівчатка! Який хлопчик?»). Але, як кажуть: «Хочеш розсмішити Бога, розкажи йому свої плани». Той день абсолютно не вирізнявся від тисячі інших. У переповненому трамваї я перечитувала конспект з теорії літератури і незадоволено позирала на підлітків, що поруч галасували на весь салон. Раптом над вухом почула фразу: «Ви вчитель?», підвела очі і….все! Пропала, потонула назавжди у сіро-зелених очах з довгими пухнастими віями. Моя душа тривожно затріпотіла прозорими крильцями і приречено впала до твоїх ніг. Переді мною стояв ТИ. Олександр. Моя доля, моя радість, мій зміст життя. І хоча на той момент я була не зовсім вільна, серцем відчула: все, що було раніше, – несправжнє, неважливе, не варте жодної смішинки у твоїх очах. Ти попросив телефон, а я як порядна дівчина, звісно, тобі його не дала. Проте виходячи з трамвая кусала губи від відчаю і проклинала всі на світі принципи. Увесь день я пригадувала найдрібніші подробиці нашої розмови і ледь не плакала з образи на саму себе. А наступного ранку ти знову зайшов саме у мій трамвай і простягнув волоський горіх: «Це тобі білочка передала!» З того горішка почалася наша з тобою історія. Швидкоплинна, як стрімка ріка, захоплива, сповнена романтики і приємних сюрпризів. До кожної зустрічі я рахувала дні (ти через службу перебував в іншому місті), не випускала з рук телефона, очікуючи твого дзвінка, раз і назавжди викреслила з життя усе, що не було пов’язано з тобою, і ходила очманіла від кохання. Нам вистачило 8 побачень, щоб зрозуміти, що жити одне без одного ми вже просто не зуміємо. Саме тому на 9-му ми вирушили до РАГСу. 17 лютого 2001 року став одним із найщасливіших днів мого життя. І справа не в красивій сукні, не в пишному бенкеті і не в безлічі подарунків. Головне - ти був поруч. Пам’ятаю, як після церемонії одруження ти підхопив мене на руки і прошепотів на вухо: «Тепер я ніколи тебе не відпущу». Зовсім скоро нашій родині виповниться 15 років. Скільки всього нам довелося пережити! Радості та тривоги, народження наших «подарунків» - донечка на твоє день народження і син до Дня сухопутних військ України, кар’єрний ріст і страшні місяці очікування тебе з АТО. Сьогодні я точно можу сказати, ми таки ідеальна пара! Адже нам не потрібні зайві слова, ми давно спілкуємось наче справжні телепати, наші серця видають тотожні кардіограми, а почуття все такі ж яскраві і насичені емоціями. Дякую тобі, коханий, за кожну мить, за кожен подих і порух в унісон, за розуміння і підтримку, за твоє невичерпне почуття гумору, за тепло і ласку, чуйність і піклування, якими ти наповнив моє життя. А наостанок, Сашко, відкрию тобі маленький секрет: кожну молитву я завершую подякою Богу за дорогоцінний і рідкісний дар справжньої любові і за ту доленосну зустріч у вінницькому трамваї.

Я Віка, а це мій коханий хлопець Вася. Ми разом вже 9 місяців. Ми палко і шалено кохаєм один одного і бажаєм це іншим.

7 лет, каждый день я смотрю в влюблённые и прекрасные глаза своего любимого. 7 прекрасных лет я чувствую заботу и поддержку. Познакомились мы банально :) В Интернете, в ВК. Но это знакомство изменило мою жизнь! И уже 3 года счастлива быть любящей женой, для своего супруга Вячеслава.

Чи існує любов на відстані? Ми довели, що існує. Довгі роки нас поєднували залізничні колії, але тепер ми разом та неймовірно щасливі! Доказом нашого кохання є наше дворічне сонечко! Люблю вас, мої найдорожчі!!!!

Мої батьки дуже сильно кохають одне одного!!! Тому ми велика і щаслива сім`я!!! Це фото зробрено в день коли вони повінчались, ставши дружиною і чоловіком перед Богом!!

Всем привет! Меня зовут Наташа моего любимого Назар. Все началось с 2011 года. Познакомились мы случайно и просто общались, даже не задумывались о том, что не сможем друг без друга. И вместе мы уже 5 лет. Для меня он радость, улыбки и счастье, Жизнь всю свою я с ним разделяю ... Сердце мое в его власти. Счастье мое это он. Мы самые счастливые на свете!!! Фото было сделано на Набережной Рошен "Романтический ужин" 21,06,2012г.

Я Юлія, мого коханого звати Андрій, ми разом вже 4 роки. Наше щире кохання розпочалось завдяки спорту та шалено переросло у щасливу історію двох люблячих людей.

Мене звати Яна. Мого коханого чоловіка - Олександр. Ми познайомились як це зараз не дивно в соціальній мережі В Контакті. І 14-го лютого, на День Закоханих, розпочалась наша історія кохання. Наше весілля було також 14-го.....але червня. Цього року буде 7 років як ми разом.....і 2-га річниця нашого весілля.

Наша історія дуже довга і романтична. Познайомилися ми як і більша частина сучасної молоді - через світову павутину Інтернету. Проте розділяли нас сотні кілометрів. І зустрілися вперше ми аж через довгих два роки на Новий рік. Службу я проходив в Києві і моя кохана Катруся приїздила до мене коли мала вільний час між навчанням в інституті. Самотніми вечорами моє серце наповняло коханням її чарівні листи. Минулого літа ми одружилися і живемо разом наповнені коханням, щастям та мріями про близняток)

В один прекрасный весений день, на дне рожденя подругия, я познакомилась с очень интересным, красивым молодым человеком, Дмитрием. Вечер был чудным, задорным, веселым. Дима бил очень романтичным и заботливим парнем, но мне показалось, что события развиваются очень быстро и не серйозно. Под конец вечера он спросил меня, встретимся ли мы завтра. Сомневаясь я спросила:" А надо ли?" Парень был очень настойчив... И теперь у нас замечательный сын и вэтом году мы празднуем оловяную свадьбу. Оглядываясь назад, я благодарна судьбе за то, что она подарила мне мужчину моей мечты. Я знаю, что он настоящее сокровище, которым хотели бы владеть многие, но Дима только мой!

Был хороший тёплый день, За окном сбегал апрель. Шли по улице вдвоём, Каждый думал о своём, Слово за слово и вдруг! Интересов общий круг, Каждый любит веселиться, Радостью своей делиться, Но при этом не забыть, Что детей хочет растить, Чтоб крепка была семья, Были верные друзья, Ну а дальше закрутилось, Завертелось , удалось, Свадьба, дети , дом, работа, А в душе теперь забота, Чтоб среди водоворота, Была вечно ТЕПЛОТА. Р.S: придумали сами, с интернета не качали:)))

Комy - то – все..... Кому-то ничего... А мне для счастья многого не надо... Я променяла мир на одного, И буду жить, пока он будет рядом!

Привіт, мене звати Катя мого чоловіка Вова. ​Зараз ми разом, ми щасливі, але для цього нам довелося пережити величезні відстані, ночі спілкувань, незабутні емоції, зустрічі та гіркі розлуки... Ніколи не забуду розлуки, які були на нашому шляху, ці хвилювання ... Кожна нова зустріч, переживалася як перша, а потім знову розлука і сльози ... Як це складно!... Ми впоралися і пройшли все разом! 17.10.2015 був найщасливіший день у нашому житті, наше весілля! Тепер ми розуміємо, що все що ми пережили коштувало того .... Не дарма кажуть, що розлука для любові, що вітер для вогню: слабку він гасить, а велику роздмухує ще сильніше ..;)​

Мене звати Анна, а мого коханого чоловіка Андрій. Познайомилися ми, як це не банально в наш час звучить, у одній із відомих соцмереж. І вже під час перших слів знайомства нашої переписки я зрозуміла що небайдужа до нього, а він до мене, через кілька днів вирішили зустрітись, а зустрівшись зрозуміли що хочемо бути разом не дивлячись ні на що. І цього року у травні виповнюватиметься 6 років як ми разом, 2 роки з яких ми вже одружені, та виховуємо 4-місячну красунечку-донечку Каріночку.

Сьогодні я щаслива мама... Усі буденні клопоти, справи та негаразди ніщо, порівняно із маленьким щастям, яке бігає по будинку та кострубатенько промовляє "ма-ма" і "та-та", "цьомм"))) І цим щастям я завдячую своєму коханому чоловікові, з яким ми разом уже 7 років! Проживши разом такий час можу сказати одне: усі закохані пари рано чи пізно зустрічають на своєму шляку якісь проблеми та незгоди, але коли поряд людина яка готова не просто їх з тобою пережити, а зуміти самостійно їх побороти за двох, тоді насправді розумієш що це кохання і таку людину не просто зустріти і не можна втрачати... Бажаю усім зустріти свою половинку та щастя! А ми... я знаю, що будемо завжди разом, кохати і підтримувати один одного і у нас ще буде як мінімум одна донечка та синочок))

Познайомились ми з моїм коханим, Мельник Русланом, ще 6 років назад. Мені було 14, йому 16. Це дитяче кохання було неперевершеним, насиченим ніжними почуттями, веселими зустрічами та подорожами. Ми прив'язалися один до одного дуже міцно, і навіть думки такої не було щоб замінити одне одного іншими. Всі поважали наш вибір, та чекали продовження цієї палкої історії пристрасті та кохання. Переживши та пройшовши разом вогонь та воду, ми нарешті пів року як побралися, всі наші близькі, знайомі та друзі які були присутні на весіллі , а це майже сто чоловік, в один голос заявили, ніжнішої та емоційнішої церемонії та таких палких почуттів вони ще не зустрічали. Я кохаю свого чоловіка до нестями, і ці почуття я пронесу через усе своє життя!!!

Анастасія+Олександр♥ З 25 липня 2015 року і назавжди ми стали щасливою сім'єю! Я дуже кохаю та ціную свого чоловіка, він в мене найкращий! Я пишаюсь тим, що серед мільйони дівчат, жінок саме я стала його єдиною, коханою дружиною, з кожним днем все більше відчуваю себе бажаною, і як ми потрібні один одному! "one live one love"

Щастя бути коханою і кохати самого найкращого в світі....Наше знайомство відбулось під час репетиції випускного вальсу, як це не банально але це було кохання з першого погляду...ми 5 років навчались у одному навчальному закладі, але ніколи за всі 5 років не бачились і ось в один прекрасний день нас звела репетиція випускного вальсу...після того ми зрозуміли що не можемо один без одного...ми вже разом 4роки...Я дякую Богу, що подарував мені частинку мого серця ,промінчик сонечка, він самий дорогий і коханий для мене...люблю свого чоловіка безмежно...

Сергій та Вікторія*)Дуже щасливі, що в один зимовий вечір наші погляди зустрілись і кохання об'єднало наші серця* Він найрідніша людина на цій землі! Я кохаю його до нестями*)

Меня зовут Леша, мне 20 лет, а мою девушку – Таня, ей 18. Наша история началась 12 ноября 2014 года. В тот день мы познакомились на сайте знакомств, случайно поставив друг другу лайк. Среди тысяч других пользователей мы выбрали друг друга. И вот уже прошло больше года, и мы ни разу не ссорились с тех пор! Я никогда не любил говорить лишнего, поэтому мое признание в любви было только спустя полгода. Я сначала хотел действительно понять, что это мой человек, что я люблю ее по-настоящему. В первый раз встретились только 15 числа, а встречаться начали еще позже, дату начала отношений мы приняли именно 12 ноября. Спустя некоторое время я понял, что вижу перед собой девочку, которая ни с кем даже не целовалась, я уже не говорю про отношения более серьезного характера. И в тот момент я понял, какая ответственность на мне лежит, я не мог «испортить» ее и бросить просто так. Позже оказалось, что у нас много общего, аж 13 совпадений. Чем дальше шло время, тем больше было любви и понимания между нами, - понимания того, сможем ли мы выдерживать друг друга на протяжении всей жизни. Недавно наши отношения подверглись небольшой проверке, я уехал в Польшу на 3 месяца. Вроде бы не долгий период, но для отношений это целая вечность. Годовщину наших отношений мы отметили в Праге. Спустя 2 месяца тяжелой жизни в Польше, провести 7 дней со своей девушкой в Праге было просто чудесно. Перед своей поездкой мы договорились, что она будет жить у меня, так как ей приходилось снимать жилье. Через 3 месяца я сделал подарок, позвонив в родные двери. Она стояла минуты 2 на месте с большими глазами. И не могла понять, что это правда - мой внезапный приезд вызвал очень много эмоций. Выселять ее было не совсем красиво, поэтому мы до сих пор живем вместе.

Я любила его с первого класса, мой любимый Муж старший брат моего однокласника.Я живу ним, его каждим дыханием, каждим взгядом ....пускай многие (как говорят что мы должны сориться) и не верят но мы роботаем на одной роботе уже 3 года ..... и всё равно возращяемся за ручьку друг с другом с любовью в глазах и сердцах)

Привет! Мы Инна и Юрий, встретились случайно, но остались вместе навсегда. В нашем понимании, любовь не начинается с одного взгляда, она выстраивается по одному кирпичику, который мы закладываем ежедневно. Мы благодарны судьбе, что имеем возможность так сильно любить и быть любимыми!

Повстречав его однажды, сердце сжалось от любви, хотелось чтобы был счастлив каждый, такой же счастлив как и мы! @ О. Приходченко Коротко о главном: "Мы - молодая супружеская пара, очень счастливы в браке...мужа зовут Сергей, ему в феврале исполнится 25 лет".

Наша історія кохання така: мене звати Яна мені 19 років, а мого хлопця Ігор 18 років. Познайомились ми ще у школі, знайомі 3,5 роки з яких 3 роки зустрічаємось і з кожним днем закохуємось один в одного ще більше! Він для мені мій ідеал кохання, ми довіряємо та підтримуємо один одного у всіх своїх починаннях, кожна наша зустріч для нас це як щасливі години проводити разом та говорити про свої почуття, насолоджуватись моментами які не передати словами. Люблю його.

Мого чоловіка звати Вадим, а мене Олександра. Історія нашого кохання почалася три роки тому і продовжується до сьогоднішнього дня!!! Познайомилися ми в магазині, але не все так просто) Одного ранку коли я прийшла на роботу, а працюю я в супермаркеті продавцем, мені розказали одну історію. Коли я була вихідна, якийсь хлопець(стажер) пив чай з моєї чашки, а чашка була не проста, а з ім"ям-Саша, тобто він знав, що це кружка якоїсь дівчини чи хлопця) Мені стало цікаво, що ж це за хлопець і я підійшла познайомитися зі словами :" Привіт, це ти той Вадим, що пив з моєї чашки??, на що отримала відповідь: "А це ти та Саша?)))" Між нами зразу щось виникло. Ми гуляли тиждні два, але потім все так закрутилось-завертілося, що ми перестали бачитися...так і закінчилася б ця історія, проте це ще не кінець...Пройшов рік. І до мене в магазин зайшов знайомий хлопець. Це був він. Так, як він вже потім мені розповів він вагався підійти чи може не треба. Але він все ж підійшов. Я була дуже рада його бачити , а він мене. Він сказав, що на вулиці іде дощ і запитав чи в мене немає парасольки. В мене її не було, тому він запропонував її придбати. Я була не проти і ми домовилися зустрітися після роботи. Я вийшла на вулицю і дощ вже припинився,але він все одно мене чекав і тут вийшло побачення. Через півтора роки Вадим зробив пропозицію і ми одружилися. Я щасива! Головне бути коханим і кохати! Всім цього бажаю!!!

Ми з мою половинкою познайомилися в гуртожитку. Мою кохану дружину звати Валентина, ми разом вже 27 років разом. Я тебе кохаю моя дорога, та кохана всім серцем Валентина.

Первый раз мы "встретились" на сайте "Одноклассники")))))))А в реале первый раз в жизни я к нему пришла в больницу, а он потом пришел ко мне)) Вот теперь и заботимся друг о друге уже 3 года, что бы потом не ходить в больницу уже вместе)))

Наше знайомство відбулося в кінотеатрі ім. Коцюбинського я пішов у кіно і дивлячись фільм до мене підсіла дівчина. Ми познайомилися і разом сміялися над фільмом. Я відчув, що моє серце почало швидше битися, і я зрозумів що це моя, та довгоочікувана половинка мого серця. Наше знайомство продовжилося після фільму і досі триває. І зараз ми вже 3 роки разом і маємо чудову донечку Дашеньку 5 місяців. Мою тепер уже дружину звати Людмила йї 21 . Я не вмію зізнаватися в кохання, але хочу сказати, що справді щиро кохаю свою дружину.

Кохання-це найкраще що може статись з людиною, а взаємне кохання-це щастя!

Ми з моїм коханим чоловіком Юрієм познайомились у 2002 році у двоюрідного брата на проводах до армії. Мій коханий розповів мені, що побачивши мене у перше, одразу подумав: ВОНА буде моєю на завжди! Після нашої першої і в той час останньої зустрічі минуло 6 років! Жодного разу за цей довгий період ми не бачились, але написали один одному по 3 листа, які зберегли до сьогодні. Однак 26 січня 2008 року пролунав телефонний дзвінок… і я почула "Привіт, це Сивак Юра"! Мій коханий Юрочка приїхавши до м.Вінниці, зателефонував до мене і призначив зустріч. Ця зустріч була надзвичайна! На перше наше побачення я запізнилась на 40 хв., але враховуючи те, що він чекав на цю зустріч 6 років,  для нього моє запізнення було просто митттю. Але... в ту мить коли ми зустрілись він подарував мені великий букет, гарних червоних троянд і сором'язливий перший поцілунок у щічку! Тоді все стало ясно, що ми чекали такий довгий час тільки ОДИН ОДНОГО! Ми прозустрічались із моїм коханим лише 20 днів. І 14 лютого 2008 року сталося те, чого на що я очікувала, але не так швидко, ВІН запропонував мені, вийти за нього заміж і звичайно я ПОГОДИЛАСЬ! 4 жовтня 2008 року ми одружились! Плодами нашого кохання є дві наших чарівних донечки Інуська і Катруська!

Ми вважаємо, що є щасливою ідеальною парою!!!

Мого чоловіка звати Вадим,а мене Тетяна. Ми разом уже 5 років, виховуємо синочка Тимурчика. У мене найкращий чоловік, і я його дуже кохаю!!!

Ми разом, і це найголовніше у нашому житті. Вже багато років ми є опорою і підтримкою один для одного, живемо у коханні і намагаємося бути чудовим прикладом для нашої донечки! З чоловіком Сергієм познайомились влітку 2008 і з тих пір щодня кохаю його все більше й більше! Нехай всі знайдуть свою єдину половинку))))

Моего любимого мужа зовут Вадим, ми вместе уже три чудесних года. Я никогда не думала, что можно знать кого-то так хорошо и в тоже время чувствовать, что в этом человеке еще столько не разгаданного. Никогда не встречала человека, с которым часы пролетали бы как минуты, и с которым мне ни когда не хотелось бы расставаться ... Роднее, чем твой милый взгляд, для меня в этом мире не может быть ничего. Милый я люблю тебя.

Здрастуйте! Мене звати Наталія мого коханого чоловіка звати Діма.Разом ми уже 3 роки,виховуєм донечку 10 міс. Познайомились ми в інтернеті, романтичними поступками чоловік завоював моє серце. і через 10 місяців ми святкували наше весілля)))))

З давніх-давен відомо, що у ніч на Івана Купала в житті кожного може трапитись диво. Зазвичай тоді, коли цього не чекаєш… З Колею ми познайомилися в ніч, коли зійшлись магічні три сімки — 07.07.2007 року. Все почалося із випадкової зустрічі й продовжилось телефонними дзвінками, смс-повідомленнями та дружніми зустрічами. Та дні минали, дружба і спілкування з часом переростали в міцне кохання. Я розуміла, що закінчується літо, ми навчаємось у різних містах і бачитись будемо рідко. Досі пригадую, як з нетерпінням чекали зустрічі, будучи далеко один від одного. Але доля є доля. Вона об’єднала нас у єдине ціле, невдовзі ми одружилися. Я стала дружиною військового. На нашому шляху були переїзди, зміна житла, але, ні на хвилинку не задумуючись, я збирала валізи і їхала за ним... А восени цього року нам довелося розлучитись через війну. Коханий поїхав на Схід. … Яким ж був нестерпним й невблаганно жорстоким цей час розлуки, що забирав його у мене… Хвилини без нього здавались вічністю. Молилася, щоб швидше повертався. Чекала на нього, як на диво… І він повернувся… Протягом усіх років, що ми разом, я не втомлююсь повторювати: «Коханий, поруч з тобою завжди тепло і затишно. Поруч з тобою легко та надійно. Ти для мене все на цьому світі... Я обожнюю тебе! Кожна мить мого життя наповнена тобою. І я хочу зробити тебе найщасливішим чоловіком на цій землі! Насолоджуватися тобою кожну хвилину, віддати всю ніжність, тепло, турботу, ласку... Щомиті прошу в Бога, аби наше щастя тривало вічно... Щастя просто бути поряд, огортатися теплом твоїх поцілунків, ховатися в солодкому полоні ніжних обіймів... Просто кохати тебе».

Олег та Олександра - ідеальна пара, віднедавна сімейна пара та щасливі батьки. Це наше найулюбленіше фото, воно передає усю ніжність та щирість наших почуттів. Кохайте, будьте коханими та бережіть один одного.

Ми - Людмила та Коля, вважаємо, що стали по-справжньому щасливі, коли зустріли одне одного і тепер для нас не має нічого більшого і важливішого ніж бути поруч і кохати до безтями.

Познайомилися ми на сайті знайомств 3,10роки назад 2 квітня. Все починалося дуже не звично, не думала ніколи що можливо знайомство в інтернеті. Але все таки можливо ми зустрілися і сподобалися один одному, багато часу проводили разом, але і були чорні і білі полоси, ми все подолали незабаром. І одного прекрасно літнього дня мій коханий запрошує мене в прекрасний ресторан Фазенда, дуже все дивно для мене, але я все таки щось запідозрила, офіціанти привітні, окремий столик і кімната, ми удвох, романтика, і ось мій коханий Віталій робить мені пропозицію руки і серця. Красиві троянди і коробочка з обручкою все це прекрасно. І ось настає день який чекає кожна дівчина день весілля. І прекрасним осіннім днем ​​29 вересня 2013 року ми одружуємося. На даний час ми чекаємо поповнення. Кохаю свого коханого і неповторного чоловіка Віталія.Ось така не звична історія кохання нашої пари!

Привіт усім, мене звуть Інна, а мого коханого чоловіка Вася. Наша історія кохання розпочалася, несподівано, для мене, ми були просто друзями, але в якийсь момент Вася запропонував мені зустрічатися, я була здивована адже ніколи не помічала того що подобаюся йому, адже я старша за нього на два роки, мені 24 а Васі 22. прозустрічавшись майже 2 роки, Вася зробив мені пропозицію, і ось уже 7 червня буде рік як ми щасливо живемо у подружньому житті, і чекаємо на поповнення в родині..

Ecть мoмeнты, кoтopыe xoчeтcя pacтянуть нa вcю жизнь, и ecть люди, кoтopыx xoчетcя видeть вceгдa.

Найщасливіший момент в житті ...

Кохаю її більше життя...

Всім привіт, мене звати Аліна мого чоловіка Марк. Сьогодні 28.01.2016р. виповнилося чотири роки відколи ми почали зустрічатися, і покохали один одного, і вже два роки ми щаслива сімейна пара....Дуже сильно кохаю свого чоловіка (свою половинку) і бажаю вам знайти своє кохання!!!

Всім привіт!!! Мене звати Діана, а мого коханого чоловіка Олександр. Разом ми вже 5 років. Познайомилися ми в гуртожитку, коли були студентами. За ці роки ми стали щасливим подружжям, в майбутньому мріємо стати щасливими батьками.

Підніс сумки на вулиці і залишився поруч. Сьогодні 13 річниця нашого шлюбу. З кожним днем, який ми проводимо разом, любов стає тільки сильнішою.

Люблю свою Наталю і пишаюсь нею!

Моє ім*я Олена, чоловіка звуть Андрій, ми разом 3 роки, виховуємо донечку Еліну і дуже любимо один-одного) Бажаю всім знайти свою другу половинку і бути щасливими!

Иногда кажется. что ты обречён на вечное одиночество...если тебе 27.если за плечами годы учёбы, никому не нужный красный диплом... , куча одиноких подруг, не желающих ходить на тусовки...И тогда на помощь приходит интернет... Нашла его в Америке. Вернее, он меня в Виннице. Приезжал сюда несколько раз .И.. подарил обручальное кольцо.. Но сначала - проверил. Подговорил друга , чтобы тоже написал мне письмо и тот пообещал золотые горы, руку и сердце. Но сердце моё было занято. Так и сказала и наотрез отказалась от переписки с новоиспечённым женихом. А со своим любимым мы вместе уже 5 лет и всегда доверяем друг другу.

У нас с мужем "служебный роман". Познакомились мы на работе (это была ЛЮБОВЬ С ПЕРВОГО ВЗГЛЯДА) возле кабинета нашего начальника. Он пригласил меня на третий день после знакомства на кофе (которое было не кофем, а шампанским), а через три недели мы уже жили вместе. А еще через полгода мы сыграли свадьбу. Вот мы уже восемь лет вместе, и у нас двое замечательных сыновей.

Моего любимого зовут Ярослав, вместе ми уже 10 лет 3 из которых женаты.В прошлом году ми стали родителями и теперь у нас есть красавица дочь.

Нас звати Людмила та Роман, ми зустрілися 4 роки тому на сонячному морському березі, де рівно через два роки після знайомства ми одружилися. Люблю тебе мій котик!