Справу сексуальних домагань віддали в ДБР, або Чому хтивий полковник забув про честь і гідність

• Полковник Віктор Іванів, звинувачений лайтенанткою у сексуальних домаганнях, програв суд про захист честі і не подав апеляцію.
• Чому не став оскаржувати програш? Запитали у активіста, який допомагав Валерії Сікал добитися справедливості.
• Також дізналися, чи є зрушення в кримінальному провадженні, порушеному колишньою військовою проти свого командира.

Про кінець розгляду цивільного позову полковника Віктора Іваніва в першій інстанції ми розповідали влітку. А зараз дізналися, що захищати свою честь та гідність далі офіцер не став. Він не оскаржив рішення, прийняте не на його користь.

— Іванів не подав апеляцію, чим тільки підтвердив свою заплямовану репутацію, про що свого часу гучно заявила Валерія Сікал і що підтвердили потім під час судового розгляду свідки, — каже голова громадської організації «Ревізія влади» і журналіст RIA/20minut.ua Віталій Павловський.

Він опублікував у Фейсбуці пост-спогад з фотографією з судових слухань та копією скандальної публікації на 20minut.ua, в якій ми першими написали про історію домагань в Цівітоській військовій частині, де служила наша землячка Валерія Сікал. Тоді ця стаття набула резонансу, й надалі про сміливу лейтенантку писали інші, як про першу українку, що відкрито заявила про сексуальні злочини у вітчизняній армії.

Віктор Іванів, нагадаємо, заперечував звинувачення своєї колишньої підлеглої Сікал (дівоче прізвище, тепер Вдовиченко), яка ініціювала порушення кримінального провадження проти нього й тим самим спонукала ще кількох жінок з військової частини А1358 розповісти про хтивого командира. Він подав цивільний позов про захист честі та гідності й спростування інформації до неї, до Віталія Павловського, що поширював інформацію про нього у соціальних мережах, та до свого колишнього заступника Віктора Міщука, який дав розлоге інтерв’ю про порушення в частині.

У липні цього року суд повністю відмовив у позовних вимогах полковнику Іваніву. Апеляції на це рішення, як ми вже сказали, не було. Ось фрагмент з пояснень полковника по суті позовної заяви, переказаної судом:

«Неправдива інформація, яка викладена у стверджувальній формі, носить характер образ, характеризує його з негативної сторони. У подальшому в соціальній мережі Інтернет поширилася неправдива інформація щодо схиляння до сексуальних стосунків полковником. Такі твердження не відповідають дійсності, оскільки будь-яких «домагань сексуального характеру» не вчиняв, нікому пропозицій не робив, ні щодо себе, ні щодо інших осіб. Він психічно здоровий, щорічно проходить диспансеризацію та визнаний придатним до військової служби».

Повний текст рішення за позовом полковника Іваніва, який хотів спростування чималого переліку опублікованих цитат, видалення відео інтерв’ю з ютубу та відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 тисяч гривень, дивіться за цим посиланням. 

Названий полковник більше не очолює частину А1358, його перевели звідти на іншу службу. Як не дивно, але невдовзі після виникнення скандалу, пов’язаного з відкриттям кримінального провадження за заявою Валерії Сікал, Іванів пішов на підвищення.

У серпні 2019 року командира Цвітоської військової частини перевели до Києва. Зараз він працює у Міністерстві оборони, їздить з перевірками по військових частинах країни. Усі звинувачення полковник відкидав та називав звинувачення у домаганнях «фантазіями Сікал».

Ось цей пост, зокрема, вимагав видалити Іванів:

Хід кримінального провадження 

А кримінальне провадження про сексуальні домагання розслідується вже третій рік. Провадження відкрила поліція за заявою Валерії Сікал в тому числі й завдяки розголосу в пресі. Далі матеріали пішли на розслідування у військову прокуратуру, котра, як розповідала нам раніше адвокатка Валерії Ганна Брицька, щосили саботувала оголошення підозри полковнику.

Що змінилося з часу нашої останньої публікації? Запитали про це у адвокатки сьогодні. І Ганна Брицька каже, що наприкінці літа (після програшу Іваніва в цивільному суді) матеріали передали з військової прокуратури до ДБР, перед тим порушивши ще одне провадження за новою статтею відповідальності. Це добре чи погано?

— Фактично військова прокуратура з себе зняла відповідальність, передавши справу до Територіального управління ДБР в Хмельницькому, — каже Ганна Брицька. — Вона порушила ще одне кримінальне провадження з кваліфікацією за частиною четвертою статті 426/1 про перевищення службових повноважень і потім вирішила, що це не їхня парафія, тож хай далі розслідує ДБР. А в ДБР — поки тихо. Я планую туди поїхати, щоб з’ясувати питання, на які мені не дали відповіді. Зокрема, по якому епізоду це перевищення службових повноважень. Чи по тому ж, що наша 154-та стаття — примушування до вступу в статевий зв'язок, чи по якомусь іншому? На мій запит слідчий мені не відповів. Тому планую поїздку в Хмельницький.

За словами Ганни Брицької, матеріали порушеної її клієнткою справи проти Іваніва знаходяться в ДБР з кінця літа. У вересні Валерія приїздила в країну (звільнилася з армії, живе й працює за кордоном), й адвоката просила слідчого провести її допит.

— Але нікому це не цікаво, виходячи зі всього, — констатує адвокатка. — Валерію не допитали, і вона поїхала. Мої клопотання про допит нових свідків, які брали участь в цивільному розгляді, поки що залишаються без відповіді. Тобто іде процесуальна тяганина, й робота слідством не ведеться. Тому ми зараз на стадії підготовки скарги в Європейський суд з прав людини.

Розвиток скандальної справи

Розслідування проводиться, нагадаємо, з початку 2019 року. Саме тоді лейтенант Валерія Сікал звернулась до військової прокуратури із заявою та вказала, що під час проходження служби у військовій частині А1358, керівник частини, використовуючи своє службове становище, неодноразово намагався змусити її до сексу. 

Головне управління Нацполіції у Вінницькій області порушило справу про примушування до вступу в статевий зв’язок. Згодом матеріали провадження під контролем військової прокуратури передали за підслідністю до Нацполіції Хмельницької області.

Рік тому стало відомо, що прокуратура вкотре відмовилася підписувати підозру керівнику військової частини. Натомість дала вказівки слідству про необхідність здійснити додаткові процесуальні дії. Ці дії, як каже адвокат Валерії, здебільшого, або не стосуються подій злочину, або були вже виконані слідством. Термін досудового розслідування закінчувався, його продовжували. Й так тривало доти, доки провадження врешті не передали слідчим ДБРу.

Попри те, що за три роки Іваніву так і не винесли підозру, колишня військовослужбовиця Валерія Вдовиченко сподівається на встановлення справедливості. Вона, нагадаємо, вийшла заміж, спершу перевелася в іншу частину, а потім узагалі звільнилася з армії, за станом здоров’я. Тепер мешкає та працює з чоловіком у Польші та каже, що руки не опускатиме.

— Я розуміла, що буде важка боротьба. Але я була готова до цього. Для мене найголовніше, щоб ця людина понесла за свої дії відповідальність, — каже Валерія. — Інакше цю систему не побороти. Я йтиму до кінця. Тим і більше, що не одна, після мене про домагання сказали інші. 

Ми публікували витяги з протоколів, які здобули з матеріалів слідства. В цих копіях документів — свідчення інших жінок, яким довелося служити під командуванням Іваніва. Дивіться матеріал за цим посиланням.
 

Читайте також:

Валерія Сікал розповіла суду про хтивого полковника, який тепер захищає честь і гідність

Сексдомагання під сумнівом? В суді про наклеп підтверджують оприлюднені раніше свідчення

Ще шість жінок розповіли про домагання. Таємниці зі справи лейтенантки проти полковника

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.