Мати купила три квартири за гроші сина, поки той був у полоні: на чиєму боці закон — коментар адвоката

• Колишній начальник розвідки Іван Кухар після 33-х місяців російського полону виявив, що його матір привласнила його бойові виплати.
• Жінка отримала від держави близько чотирьох мільйонів гривень, купила на них нерухомість, а тепер заблокувала сина й не віддає навіть документи, через що військовий змушений звернутися до суду.
• На чиєму боці закон? Коментує адвокат.

«Дякую, що подзвонив, синку. Я молилася за тебе і ще листа тобі навіть написала кілька днів тому», — щемливим голосом казала мама по відеодзвінку, вперше за три роки побачивши змученого, але усміхненого сина. Це був день обміну. Того дня, 6 травня 2025-го, він повернувся з російського полону.

Та минув рік. Настрої змінились. Колишній начальник розвідки батальйону 56-ї бригади Іван Кухар із міста Бар повернувся з російського полону й виявив, що всі його грошові виплати за три роки зникли. Його матір, Нінель Кащенко, отримала від держави близько 4 мільйонів гривень, купила на них три квартири у Вінниці й оформила нерухомість на себе. Поки матір виховує дитину від другого шлюбу й відмовляється переоформлювати майно, звільнений офіцер змушений винаймати житло та шукати справедливості в суді. А мати каже, що «у сина психологічне загострення».

«Зрозуміло, що коли син повернувся з полону, він виявився непотрібним (мʼяко кажучи). Адже дитину вона тепер має нову, а гроші то були його, і він — «невдячний син». Уявіть собі, який нахаба — хоче їх у мами забрати» — поділився у Фейсбуці військовий Іван Кухар. 

Від розвідника до бранця: 33 місяці невідомості

26-річний Іван Кухар народився і виріс у м. Бар Вінницької області. Після 9 класу школи навчався у Барському гуманітарно-педагогічному коледжі ім. М. Грушевського на юриста, а у 2017 році вступив до Військової академії м. Одеса. У 2021 році закінчив Факультет підготовки спеціалістів військової розвідки та Сил спеціальних операцій. Для подальшої служби обрав 56-ту окрему мотопіхотну Маріупольську бригаду.

Іван Кухар мріяв про незалежність, тому ще у 16 років пішов навчатися військової справи, згодом закінчивши факультет військової розвідки. Початок повномасштабного вторгнення застав молодого офіцера на Донеччині. У серпні 2022 року під час запеклих боїв він потрапив у російський полон, де пробув довгі 33 місяці.

«Це сталось по-дурному, інакше назвати не можу, — розповів Іван виданню Risu.UA — 13 серпня 2022 року я поїхав на одну з позицій, де були проблеми. Був черговим по штабу через недостачу офіцерського складу, хоча і був на посаді помічника начальника штабу – начальника розвідки батальйону між Пісками і Красногорівкою. Мені хотілось виїхати кудись, тому погодився на це завдання. На той момент я уже мав поранення, кілька контузій, проблеми з памʼяттю, але повернувся на війну, правда згодом перейшов на більш спокійну посаду, крім основних обовʼязків з розвідки час від часу перевіряв якійсь позиції, спілкувався з людьми».

Поки військовий витримував допити, катування й голод, держава щомісячно нараховувала на його рахунок грошове забезпечення й «бойові» виплати — від 120 до 130 тисяч гривень на місяць, а також щорічну одноразову допомогу. До зміни законодавства у 2025 році ці кошти за законом мала право отримувати його матір. Загалом за час відсутності сина жінці виплатили понад 4 мільйони гривень.

Нерухомість замість підтримки

Мати Івана, вчителька музики з Бара, яка на той час перебувала в декретній відпустці, розпорядилася грошима сина на власний розсуд. Вона придбала щонайменше три квартири в обласному центрі — Вінниці. Проте жоден із цих об'єктів не був оформлений на Івана.

«Чи відома вам історія про «просту» вчительку музики школи №3 міста Бар Нінель Кащенко (широковідому в нашій громаді артистичним образом бідної-нещасної «матєрі-гєраіні»), яка, пропрацювавши більшу частину життя в сільських школах, спромоглася наразі володіти таким майном...» — написав Іван у Фейсбуці.

Поки колишній полонений за власні кошти орендує квартиру у Львові, за його словами мама на сьогодні має таку нерухомість:

1. Квартира в місті Вінниця на вулиці Князів Коріатовичів.
2. Квартира в місті Вінниця на вулиці Запорожця.
3.  Квартира в місті Вінниця (новобудова на вʼїзді в місто).
4. Гараж в місті Вінниця.
5. Дача в місті Жмеринка (станом на пів року тому документи ще не оформила).
6. Квартира в місті Жмеринка... але її збережені 2500 євро вже давно «інвестувала».
7. Квартира в місті Бар.
8. Гараж в місті Бар. 

Дізнавшись про це після довгоочікуваного обміну у травні 2025 року, офіцер спробував врегулювати питання мирно. Спочатку матір обіцяла вирішити ситуацію, але згодом почала затягувати процес під різними приводами. Конфлікт швидко переріс у глухий кут: жінка заблокувала сина в месенджерах, перестала відповідати на дзвінки й навіть не віддає його особисті документи.

«Мама видалила свій допис після мого коментаря. Тому я написав власний. Адже мама навіть не піднімає слухавки і заблокувала мене в месенджерах І я не маю змоги навіть свої документи в неї забрати» — розповів військовий. 

Квартирний тупик: аргументи сторін

Публічний скандал набув розголосу на всій Вінниччині, розставивши родичів по різні боки барикад. Позиції сторін виглядають радикально протилежними:

• Позиція Івана: військовий наголошує, що ці гроші він «відбідував» власним здоров'ям у кайданах. Він вважає дії матері фінансовим обманом. Оскільки матір не хоче добровільно переоформлювати майно, Іван підготував судовий позов і зараз змушений орендувати житло у Львові.
• Позиція матері: Нінель Кащенко публічно заявила: «Я не вкрала, мені платили за законом». Вона стверджує, що готова віддати квартири, але водночас маніпулює заявами про те, що у сина після полону «щось не те з головою». Жінка жаліється у соцмережах, що через «нерви від Івана» у неї пропадає грудне молоко для молодшої дитини.

Нині ця справа готується до судового розгляду. Юристи зазначають, що цей випадок може створити важливий прецедент в Україні, адже подібні фінансові конфлікти між колишніми бранцями та їхніми родичами, на жаль, стають непоодинокими.

«Поки вся країна дивується, як такий жах може відбуватися у вищих кулуарах влади, та ще й під час війни, я вам розкажу, що це взагалі не дивно. Адже в нашій громаді теж є приклади дивовижної жадібності та небаченої хитрості. Та більше, навіть у наших родинах відбувається подібне» — зауважує Іван Кухар.

Коментар адвоката

Чому історій, коли звільнені з полону судяться з рідними, усе більшає та на чиєму боці в таких справах суди — розповідає адвокатка Мар'яна Слізяк.

— Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, які перебувають в полоні, умовно можна розділити на «до» та «після».

До змін, які відбулись з 1 лютого 2025 року 100% грошового забезпечення такого військовослужбовця виплачувалось в рівних частках: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності  повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства — незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

В такому випадку, члени сім’ї військовополоненого отримували кошти в сумі приблизно 1 440 000 грн./за рік.

Відповідно, повертаючись з полону, складалась ситуація, коли все належне такому військовослужбовцю грошове забезпечення, а також інші одноразові виплати перебували в повному розпорядженні члена(ів) сім’ї.

З  1 лютого 2025 року  правове регулювання змінилось. 50%  або 20% грошового забезпечення військовослужбовця (в залежності від ситуації), який перебуває в полоні, виплачується членам його сім’ї, решта — 50 % (або 80%) військова частина залишає за військовослужбовцем на депонованому рахунку.

Відповідно, повертаючись з полону, військовослужбовець може самостійно розпоряджатись коштами, що зберігаються на депонованому рахунку у розмірі приблизно 720 000 грн. за рік.

В свою чергу, як бути в ситуації, коли військовослужбовця, який повернувся з полону «не чекають», а отримане грошове забезпечення  використано недобросовісно?

На мою думку, такі кошти можливо повернути, але спосіб повернення залежить від правового зв’язку особи, яка отримувала грошове забезпечення, з військовополоненим.

Розглянемо резонансний випадок на Рівненщині. Суд став на сторону військовослужбовця, який повернувся з полону та звернувся з позовом до матері про стягнення отриманого грошового забезпечення. Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 26.04.2026 р. стягнуто з матері військовослужбовця 3 894 338 (три мільйони вісімсот дев`яносто чотири тисячі триста тридцять вісім) грн. 92 коп. — грошові кошти, отримані від військової частини в якості грошового забезпечення її сина під час його перебування у полоні.

Як підставу для стягнення коштів суд застосував ст. 1212 ЦК України та вказав, що грошове забезпечення, за загальним правилом, виплачується за рахунок асигнувань військової частини саме військовослужбовцю, який проходить військову службу. ОСОБА_2 отримала спірні грошові кошти у якості грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 . Підстав для подальшого утримання після звільнення позивача з полону його грошового забезпечення, або підстав розпорядження отриманими грошовими коштами відповідачка не довела.

Якщо ж ми говоримо про дружину, яка отримувала грошове забезпечення свого полоненого чоловіка, то Верховний Суд наголосив на тому, що стягнути такі кошти з дружини неможливо, але військовослужбовець не позбавлений права звернутись до суду з позовом про поділ майна подружжя, яке наявне у них і належить їм на праві власності, зокрема придбане відповідачкою за спірні грошові кошти. Тобто, ст. 1212 ЦК України не підлягає до застосування.

Якщо ж колишня дружина отримувала грошове забезпечення, як законний представник дитини військовополоненого, то Верховний Суд наголосив, що колишня дружина не довела необхідність витрат на дитину у розмірі отриманого грошового забезпечення батька дитини, тому стягнення з неї отриманого грошового забезпечення у розмірі 1 447 087,00 грн. (з вирахуванням аліментів) на користь колишнього чоловіка , відповідає засадам цивільного законодавства.

Вважаю дані рішення абсолютно справедливими. 

Кожна ситуація є індивідуальною, в кожній конкретній ситуації потрібно окремо детально розбиратися. В ситуації, яка сталась на Вінниччині — не виключення. Тому з певною вірогідністю можна спрогнозувати, що суд стане на захист прав Івана Кухаря. 

Так, правова природа отриманого членами сім’ї грошового забезпечення чітко не визначена, порядок розпорядження такими коштами для членів сім’ї не встановлений. Однак, проаналізувавши норми цивільного та військового законодавства можна дійти висновку, що вказані кошти є власністю військовослужбовця. Виплата таких коштів членам сім’ї, на період перебування військовослужбовця в полоні, є соціальною гарантією таких осіб, спрямованою на підтримку життєвого рівня не нижче, аніж той, який існував до потрапляння військовослужбовця в полон. Однак, вказана виплата не може слугувати джерелом для збагачення члена сім’ї за рахунок постраждалої сторони. 

На мою думку,  способи (підходи) захисту прав звільнених з полону військовослужбовців ще будуть змінюватись, адже судова практика в такому напрямку лише формується, однак вже зараз можна виділити базові алгоритми дій.

 

Читайте також:

Кредитні пільги під час війни: як закон захищає гаманці українців та військових

Хто має доглядати за матір'ю: син чи онука? Як суд вирішив гучний спір про демобілізацію військового

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.