Хто має доглядати за матір'ю: син чи онука? Як суд вирішив гучний спір про демобілізацію військового

Лариса ОЛІЙНИК

Фото ілюстративне

Адвокатка розповіла про справу, де військова частина безпідставно відмовила військовослужбовцю у звільненні для догляду за матір’ю з І групою інвалідності.
Суд розібрався, хто насправді зобов’язаний дбати про хвору жінку за законом. Правозахисники пояснили, чому онука не завжди замінить у догляді сина.

Чи може наявність онуків стати завадою для звільнення військовослужбовця зі служби, якщо його мати потребує постійного догляду? Військова частина відмовила бійцю у демобілізації, аргументуючи це тим, що у хворої жінки є інші родичі. Проте суд поставив крапку у цій справі, чітко розмежувавши обов'язки різних поколінь родичів та захистивши права військового.

Наявність онуки — не підстава

Нещодавно Верховний Суд у справі № 520/14746/25 сформував важливу правову позицію щодо звільнення військовослужбовців за сімейними обставинами.

Ми поговорили з адвокаткою Наталею Опольською про те, що насправді змінює ця практика для військовослужбовців та їхніх сімей.

Чому ця судова практика є важливою?

— Дійсно, ця справа має важливе практичне значення. Спір виник через те, що військовослужбовець звернувся до військової частини з рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, а саме через необхідність постійного догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю І групи.

Проте військова частина відмовила у його задоволенні, зазначивши, що умовою для застосування підстави звільнення, є відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд, тоді як у матері військового є онука.

Верховний Суд звернув увагу, що сама по собі наявність онуки не може бути достатньою підставою для відмови у звільненні особи з військової служби. У кожній індивідуальній ситуації необхідно перевіряти чи має така особа реальну можливість здійснювати постійний догляд.

Тобто Верховний Суд став на бік військового?

— Не зовсім так. Суди першої та апеляційної інстанцій спочатку стали на бік військової частини і дійсно, Верховний Суд скасував ці рішення і направив справу на новий розгляд.

Верховний Суд у постанові зазначив, що попередні суди не дослідили важливі докази. Адже якщо командування або суд бачить у документах наявність онуки, брата, сестри, іншого родича — то цього недостатньо для автоматичної відмови.

Помилка військової частини

У чому була помилка військової частини?

— Помилка була у тому, що приймаючи рішення про відсутність підстав для звільнення, військова частина дійшла висновку, що оскільки онука є родичем другого ступеня споріднення і сама не потребує догляду, то вона може забезпечити необхідну опіку над матір’ю військового.

Але Верховний Суд зауважив, що у таких справах військова частина та суди не врахували, акт обстеження сімейного стану сім’ї військовослужбовця, в якому вказано, що відсутні інші родичі, які можуть забезпечувати постійний догляд, тобто, щоденно та системно здійснювати догляд за людиною, яка потребує сторонньої допомоги.

Також Верховний Суд зазначив, що поняття «член сім’ї» не має одного універсального значення. У Сімейному кодексі це одне розуміння, у Податковому кодексі — інше, у соціальному законодавстві — ще інше.

Для цілей Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» Верховний Суд запропонував ширше тлумачення: члени сім’ї першого чи другого ступеня споріднення — це особи, пов’язані родинними відносинами відповідного ступеня. Тобто онука може враховуватись, як родич другого ступеня. І це роз’яснення для практиків має важливе значення.

Тобто онука враховується, але не завжди блокує звільнення?

— Саме так. Верховний Суд розмежував дві речі: по-перше, юридична наявність родича. По-друге, реальна можливість цього родича здійснювати догляд.

І ось друга частина є ключовою. Якщо родич формально є, але реально не може доглядати через військову службу, полон, ув’язнення, стан здоров’я, інші об’єктивні обставини — це треба досліджувати в кожному окремому випадку.

Які докази у цій справі суди нижчих інстанцій не оцінили належним чином?

— По-перше, документи, які підтверджують, що мати військовослужбовця проживає одна.

По-друге, акт обстеження сімейного стану військовослужбовця, де було вказано, що мати не має інших осіб, які могли б здійснювати догляд, а сам позивач є єдиною особою, яка може і бажає це робити.

Верховний Суд звернув увагу, що такий акт має доказове значення і його не можна просто ігнорувати.

Новий підхід Верховного суду

Чи означає ця практика суду, що тепер усім військовим із батьками з інвалідністю І або ІІ групи буде легше звільнитися?

— Зовсім ні, але це рішення добавляє ясності. Військовим частинам це роз’яснення чітко слідувати букві закону, якщо є онуки, брати, сестри це підстава для відмови.

Разом з тим, з’явився сильніший правовий аргумент проти формальних відмов, але це можна реалізувати лише в судовому порядку.

Військовий має довести:

що батько або мати є особою з інвалідністю І чи ІІ групи;
що ця особа потребує постійного догляду;
що немає інших членів сім’ї першого чи другого ступеня споріднення;
або що такі особи самі потребують догляду чи об’єктивно не можуть його забезпечити.

Чого не варто робити військовослужбовцю, який подає рапорт на звільнення за такими обставинами?

— Типовою є помилка не вказувати членів сім’ї першого чи другого ступеню споріднення, які є в родині, через те що, немає потреби в постійному догляді. Це ускладнює в подальшому всю процедуру звільнення. А також може слугувати підставою для відмови в суді. Якщо є онука, брат, сестра, інша дитина — їхню ситуацію потрібно пояснювати документально.

Чи можна сказати, що ця постанова змінює практику?

— Верховний Суд не створив нову підставу для звільнення. Він уточнив як правильно застосовувати вже існуючу норму.

Що порадите військовим, які отримали відмову з подібних підстав?

Перше — не сприймати відмову як остаточну.

Друге — уважно читати мотиви відмови. Якщо відмовлено у зв’язку з наявністю іншого родича, треба перевіряти, чи досліджувала військова частина реальну можливість цієї особи здійснювати догляд.

Третє — зібрати доказову базу не тільки про особу з інвалідністю, а й про всіх потенційних родичів, яких військова частина може назвати альтернативними доглядальниками.

І четверте — оскаржувати формальні відмови. З цим вам можуть допомогти фахівці Адвокатського бюро «Наталі Опольської», які мають досвід у подібних спорах.

Читайте також:

Смерть військового від хвороби в окопі: чи виплатять в такому разі рідним 15 мільйонів?

Часи паперових трудових книжок відходять у минуле. Чому до 10 червня треба перейти на електронну?

Подякуй журналістці гривнею