«Важко бачити, як дружина страждає». Історія вінничанина про післяпологову депресію коханої

У матеріалі використані ілюстративні зображення

Вінничанину Олександру Бєлову трохи за 30, він працює в IT і вже шість років разом із дружиною виховує доньку. Чоловік зізнається, що завжди скептично ставився до розмов про депресію, а про післяпологовий смуток навіть не чув. А коли дружина після народження дитини почала дивно себе поводити, він списував все на втому.

— Я думав, що депресія — це така модна лінь, — каже Олександр Бєлов. — Ну, правда, кого не послухай, у всіх депресія, у всіх хандра, у всіх емоційне вигорання... Мені здавалося, такого раніше не було. Нас з братом довгий час виховувала лише мама, вона працювала бухгалтером, а вдома шила сусідкам якісь плаття. Плюс, готувала їсти, прибирала у квартирі, літом їздила допомагати своїм батькам в село на город... Ні про які депресії вона ніколи навіть не заїкалась, ні на що не жалілась, навпаки часто повторювала, що могла б зробити ще більше.

Чоловік додає, що саме через ті спогади дитинства він вирішив, що коли стане дорослим, буде багато працювати й забезпечувати сім’ю.

— Це було само собою зрозуміло, я мав бути годувальником і ніяк інакше, — говорить він. — Мама часто повторювала, що чоловік має бути сильним, має бути головою сім’ї, заробляти гроші, казала, що жінка має дома сидіти й дітей доглядати, а не так, як вона, над кожною копійкою труситися. І я з нею був повністю згодний.

Олександр закінчив школу у Вінниці, а далі поїхав вчитися в Одесу. Саме там він зустрів майбутню дружину.

— Нас познайомили спільні друзі й ми досить швидко почали жити разом. Коли я був на четвертому курсі, а вона на третьому, ми розписалися. Весілля не робили, так, просто вечірка на пляжі з друзями, — пригадує Олександр і додає, що це було бажання дружини. — У неї не дуже хороші стосунки з батьками були, то вона десь їм на зло відмовилась від гостей і традиційного весілля. А я теж був не проти, хоч зекономили.

Через деякий час, коли дружина Олександра Бєлова завагітніла, він запропонував їй переїхати у Вінницю. Дівчина з легкістю погодилась.

— Вона саме закінчила виш і ще не працювала, та і я подумав, що у Вінниці знайду роботу швидше, ніж в Одесі, все-таки рідне місто, менша конкуренція, — пояснює він. — Крім того, моя мама змогла б допомагати з дитиною. Мені здавалось, що я все спланував ідеально, але по факту тут ми ледь не дійшли до розлучення.

По-різному дивилися на життя

— Я дуже багато працював тоді, бо дитина, як виявилось, дуже дороге задоволення і вагітна жінка, до речі, теж. А ще ж платити за квартиру, комуналку, купувати їжу і ще багато щомісячних незапланованих витрат, — розповідає Олександр. — Це я не жаліюся, якщо що, знаю, що і гірше буває. Але мене те мало заспокоювало. Я майже жив на роботі, весь час брав якісь «халтурки», шукав різні додаткові способи заробітку. У мене тоді була одна ціль — забезпечити жінку й дитину. Я загалом справлявся, тому й не розумів, чому вона весь час незадоволена.

Протягом останніх місяців вагітності Олександр Бєлов багато сварився з дружиною. Вона, за його словами, постійно повторювала, що він її не любить, що дитина йому не потрібна, тому вона збере речі й поїде назад до батьків.

— Я намагався пояснити, що працюю заради неї і дитини, а вона весь час казала, що їй не гроші треба, а чоловік, — називає він головну причину сварок. — Це все зрозуміло, але я що, мав розірватися? Тому ми й сварилися, вона казала, що я забрав її з дому в чуже місто, і тепер вона тут сидить одна, без подруг, без роботи... Зараз знаю, що вона була права, але тоді тільки злився.

Сама вагітність у жінки проходила добре, пологи також пройшли без ускладнень.

— Напевно, мав це з самого початку сказати, але я справді люблю дружину і дуже хотів дитину, — зізнається чоловік. — Просто ми з нею досить по-різному дивилися на життя і ніколи цього не обговорювали. Ми боялися сварок і, виходить, не були до кінця один з одним чесними. Саме після народження доньки ці всі різні поглядати почали вилазити назовні. 

Перші симптоми

Олександр Бєлов розповідає, що після виписки з пологового будинку його дружина змінилася, та він не одразу надав цьому значення.

— Я все списував не стрес і сильну втому, — говорить він. — Намагався їй допомагати як міг, вночі перший вставав, вранці перед роботою слідкував, щоб вона поснідала, протягом дня телефонував дізнатися, як вона себе почуває. Це все дрібниці порівняно з тим, що вона робила протягом дня, але я ж заробляв гроші... Ми часто сварилися за все підряд, за не там поставлену тарілку, за не таку куплену воду, за наших батьків, за переїзд.

Сварки тривали кілька тижнів і завершувалися сльозами дружини Олександра.

— Всі її сльози я, зрозуміло, приписував гормонам і перший йшов миритися, навіть коли вона зачіпала мене за живе, — пригадує чоловік. — Я на неї не зривався, намагався підтримувати, а вона лише повторювала, що я зруйнував її життя.

Олександр Бєлов додає, що дружина стала ревнивою, перевіряла його телефон і часто запитувала, чи досі він її любить або чи покине, якщо вона не схудне.

— А потім вона навпаки стала дуже тихою, плаксивою, почала мене соромитися, про секс мова навіть не йшла. Вона боялася, що вона погана мама, повторювала, що недостатньо для цього розумна, у неї немає досвіду, вона не встигла пожити й не знає, як виховувати доньку правильно, — переповідає він. — З дня в день повторювала одне й те ж, що все це неправильно, що вона не готова, що вона боїться. Вона дуже боялася перетворитися на жінку, для якої материнство — єдине досягнення. Казала, що її ніколи не візьмуть на роботу, а бути домогосподаркою вона нізащо не хоче, тому нам треба було почекати й не заводити дитину так рано. Вона майже не спала, а через неї і я не висипався, коли робив їй зауваження чи давав поради — ще більше в собі закривалася. 

У той час з сім’єю Бєлових жила мама дружини.

— Але і це не допомагало. Дружина не реагувала на наші заспокоювання і переконання, вона нам не вірила і казала, що ми її не розуміємо. І це насправді дуже важко, бачити, як дружина страждає і не розуміти ні причину цих страждань, ні як їй допомогти. Я багато гуглив і зрозумів, що не вона одна щось таке відчуває, виявляється, післяпологова депресія існує і може мати страшні наслідки.

Зрештою саме теща Олександра запропонувала звернутися до психолога, бо чоловік продовжував вагатися й думав, що зможе впоратися самостійно. 

«Що ти вигадуєш?»

— Я був дуже скептично налаштований. Мені здавалось, що якщо я розповім комусь про проблеми дружити, то зраджу її. Ніби визнаю, що з нею щось не так, — каже Олександр Бєлов. — Я ще й колезі своєму розповів, у якого на той момент вже було двоє дітей, так він почав сміятися. Каже: «Що ти вигадуєш, то вона так твоєї уваги добивається і маніпулює. Не реагуй і вона перестане викаблучуватися»... Мені стало гидко, бо зрозумів, що на його місці я б сказав щось подібне, теж би не повірив.

Його дружина почала ходити до психотерапевта і поступово стан покращився. Чоловік також кілька разів зустрічався з лікарем, аби знати, як допомагати жінці вдома.

— Уже коли донці був майже рік, я зрозумів, що мала на увазі дружина, коли казала, що їй треба чоловік, — говорить Олександр. — Я так хотів бути годувальником, що в якийсь момент перестав бути чоловіком. Здавалося, я робив достатньо, навіть більше, ніж інші чоловіки, але все одно виходило щось не те. Ми записалися до сімейного психотерапевта, відвідали кілька сеансів і нарешті почали слухати один одного. Я зрозумів, що дружина пішла на велику жертву, поїхавши зі мною у Вінницю, а я сприйняв це як належне. Вона теж зрозуміла свої помилки…

Олександр Бєлов додає, що хоч спочатку їм було важко, та вони впорались, і саме післяпологова депресія дружини відкрила йому очі.

— Зараз досі багато чоловіків, які не вірять, що після народження дитини, жінці може бути настільки важко, що вона не може встати з ліжка і з’їсти тарілку супу, але це правда. Я раніше про таке навіть не думав, але в мене росте донька, і мені не хочеться, щоб колись якийсь чоловік на її скарги сказав, що вона викаблучується.
 

Читайте також:

«Я ніколи не зможу полюбити сина». Про післяпологову депресію розповіла мама з Немирова

У Вінниці відкривають клуб для справжніх татусів «ТатоHUB»: що це таке, навіщо і коли?

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.