Може торкнутися кожного: що таке емоційне вигорання і як йому запобігти?

Лікарка-психолог Ольга Дяченко

Якщо улюблена робота більше не приносить задоволення, після вихідних здається, що відпочинку не було зовсім, а кожне наступне завдання вдається все гірше — варто звернути увагу на синдром емоційного вигорання. 

Спеціально для «20 хвилин» лікарка-психолог Ольга Дяченко розповідає про передумови виникнення синдрому й дає поради, як швидко перезавантажитися і повернутися до продуктивної діяльності.

— Останнім часом емоційне вигорання є досить популярною темою, — зазначає Ольга Дяченко. — Якщо людина довго живе насиченим або виснажливим життям, то організм може просто не витримати й сказати: «Стоп! Я так більше не можу». Тому емоційне вигорання можна назвати своєрідним кризовим періодом. 

Такий стан, за словами лікарки-психолога, проявляється на трьох рівнях: фізичному, психологічному й ментальному. 

— Людина починає частіше хворіти й тут відразу спрацьовує психосоматика. Погіршується сон, посилюється втома, потім може додатися зниження когнітивних функцій, а саме уваги й пам’яті, а наостанок виникають емоційна нестійкість, дратівливість, тривожність, страх, вразливість, сенситивність (підвищена чутливість до подій) та дуже яскраві емоційні реакції, — пояснює вона. — У декого емоційне вигорання проявляється втратою мотивації, інтересу до роботи й життя, байдужістю, зниженням настрою, а іноді, якщо в людини є специфічні риси особистості, може дійти навіть до депресії чи психозу.

Усі симптоми й послідовність їх виникнення — справа індивідуальна, і в кожного вони можуть проявлятись у тій чи тій мірі.

 — Зазвичай, «там де тонко, там і рветься». Тому якщо в когось є якесь слабке місце, то воно починає страждати в першу чергу, — додає Ольга Дяченко.

Що може спровокувати вигорання на роботі?

Ольга Дяченко розділяє провокуючі фактори на три найвагоміші. 

— Перший фактор обумовлений специфікою професійної діяльності, — розповідає вона. — Бюрократія, яку ніхто не скасовував, зловживання службовими обов’язками, соціальна ізоляція, підвищена відповідальність за свою роботу та фізичні й психологічні перевантаження. Також сюди можна віднести необхідність контактувати по роботі з людьми різних національностей. У кожного є свої ментальні особливості, до яких ми не звикли, тому пристосування вимагає багато додаткових ресурсів. 

Наступним фактором є індивідуальні риси особистості.

— Це особливості характеру, тип темпераменту, високий рівень домагань. Наприклад, коли завищуємо до себе очікування, але нам не вдається їх виправдати — ми впадаємо у фрустрацію, — пояснює лікарка-психолог. — Далі це може бути недостатня професійна підготовка. Якщо людина тільки вийшла на роботу й не знає певних моментів, то досить швидко на цьому «згорає». І навпаки, занадто довгий стаж в одній професії може спричинити внутрішнє вичерпування ресурсів. 

Третім важливим фактором Ольга Дяченко називає соціально-психологічний. До нього належить неадекватний стиль керівництва, несприятливий вплив колег і низька суспільна оцінка.

— Коли людина відчуває, що її недооцінюють, забагато критикують і так далі, то все це може призвести до швидкого емоційного вигорання, — каже співрозмовниця. —  А ще, звичайно, відсутність мотивації на роботі: немає оплати, якої хотілося б, немає кар’єрного росту й тому подібного.

Хто в зоні ризику?

До емоційного вигорання схильні всі, тому за певних обставин статися воно може з будь-ким. Проте також фахівці виокремлюють кілька груп ризику.

— До професій з підвищеним рівнем ризику виникнення синдрому емоційного вигорання належать волонтери, які багато працюють, але часто нічого за свою роботу не отримують, далі йдуть вчителі, лікарі, офісні працівники та соціальні робітники, — перераховує Ольга Дяченко. — Інші професії вже йдуть по спаданню. Додам, що частіше за все синдром  виникає у тих, хто працює з людьми. Але загалом кожен може піддатися емоційному вигоранню, якщо є передумови, названі вище.

Як запобігти емоційному вигоранню?

Щоб емоційне вигорання не застало зненацька й не зіпсувало робочий процес, важливо завчасно подбати про свій внутрішній ресурс. Наповнювати його потрібно постійно, а не лише коли на горизонті майорить сильний стрес.

— Людина подібна до джерела, тому не можна брати більше за відновлювальний ресурс, — переконана Ольга Дяченко. — Кожен має знати свої емоційні, енергетичні й фізичні властивості, щоб вчасно відновлюватися і не брати «в борг», тобто, не брати на себе надто багато. Це можна порівняти з аналізом крові, кожному потрібно періодично перевіряти себе на рівень втоми, можливостей і витривалості. 

Пригадує психологиня відоме прислів’я, що рука, яка дає не збідніє, і наголошує, що справедливе воно лише за певних обставин. А у випадку роботи — точно не працює.

— Якщо віддавати все, то нічого не залишиться для себе самого! Джерело потрібно наповнювати і завжди пам’ятати про найголовнішу людину у своєму житті — про себе, — зазначає вона. — Якби це егоїстично не звучало, лише без самого себе ми ніколи не зможемо дихати. 

Також слід пам’ятати, що емоційне вигорання не стається в одну мить, тому крім самих фахівців про це мають дбати й керівники.

— Важливо не вимагати від себе забагато й помічати позитивні результати своєї роботи, — радить Ольга Дяченко. — А керівникам варто обирати профпридатних працівників,  і пам’ятати, що не всім однаково підходить певна робота. Тому їм не завадить бути трохи психологами, щоб розуміти які напрямки діяльності збагатять кожного з працівників у певних умовах. Щоб попередити емоційне вигорання на роботі я б радила  також двічі на рік проходити спеціальні опитування, вони є у вільному доступі й не вимагають багато вільного часу. 

А якщо емоційне вигорання вже настало?

— У першу чергу потрібно починати робити хороші справи для самого себе. Я б сказала, що це головні ліки проти цієї проблеми, — запевняє лікарка-психолог. — Якщо людина помітила у собі симптоми емоційного вигорання, потрібно взяти тайм-аут: відпочити, дати собі можливість розібратися у причинах вигорання, зрозуміти, чому так трапилось, що було не так і що варто змінити вже сьогодні.

При серйозному емоційному вигоранні не зайвим також буде звернення до лікаря. Психолог може провести додаткову діагностику, деталізувати стан і запропонувати кваліфіковану допомогу

— Важливо пам’ятати, що світ прекрасний, нагадувати про приємні моменти, пишатися своїми досягненнями і, знову ж таки, вчасно відпочивати, перезавантажуватися і створювати собі дні радості, — додає Ольга Дяченко. — Себе потрібно насичувати ресурсами, позитивними емоціями, і тоді не буде такого виснаження від повсякденності. Приємні враження, нові емоції і добрі справи для самого себе — ось що допоможе при синдромі емоційного вигорання. 

У матеріалі використані ілюстративні зображення

Читайте також:

Як полюбити понеділки? Вінницька психологиня поділилася корисними лайфхаками

«Любов до України починається з любові до села» або Як видавництво розповідає історію Вінниччини

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.