«Любов до України починається з любові до села» або Як видавництво розповідає історію Вінниччини

«Любов до України починається з любові до села» або Як видавництво розповідає історію Вінниччини
Директор видавничого дому «Моя Вінниччина» Вадим Вітковський
  • З 2013 року видавничий дім «Моя Вінниччина» випускає унікальну серію книг про історію Вінницької області. 
  • За цей час вдалось опублікувати 63 томи про маленькі й не дуже селища й міста нашого краю.
  • Ми поспілкувалися з директором видавничого дому Вадимом Вітковським про важливість таких книг і дізнались, що впливає на публікацію рукописів і які історії вийдуть у світ цього року.

У 2013 році видавничий дім «Моя Вінниччина» почав публікувати однойменну серію книг, у яких розповідається історія різних сіл і міст Вінниччини. Щороку видавництво готує близько 10 томів, а ось 2020-й завдяки карантину виявився більш плідним.

«Любов до України починається з любові до села» або Як видавництво розповідає історію Вінниччини, фото №1 на сайті 20minut.ua

— За вісім років існування серії вийшло вже 63 томи, — розповідає директор видавничого дому «Моя Вінниччина» Вадим Вітковський. — У 2020-му через пандемію ми були менш зайняті презентаціями й поїздками, тому нам вдалось випустити 17 книг.

Відео дня

Тепер читачі можуть дізнатися детальніше про Обідіне, Броницю, Кривохижинці, Березівку, Держанівку, Софіївку, Терешпіль, Українське, Антопіль, Марківку, Сокілець, Теплик та інші. 

— На 2021-й запланували ще 20, але, можливо, нам вдасться дійти й до сотні,— ділиться він планами. — Бо взагалі на обрії стоїть понад 1000 книг, оскільки у Вінницькій області загалом трохи більше як 1300 сіл.

«Любов до України починається з любові до села» або Як видавництво розповідає історію Вінниччини, фото №2 на сайті 20minut.ua

Над книгами працюють наші земляки, які зараз живуть у Києві, Черкасах й інших обласних центрах країни. За словами Вадима Вітковського, серед сіл, про які пишуть книги, конкуренції немає.

— Ми не обираємо село чи місто для книги, а видаємо їх у міру того, як рукописи готові до друку. Тобто, вони мають бути добре написані, відредаговані, відповідати стандартам, а саме історичному принципу (від найдавніших часів і до сучасності), а потім книгу мають зверстати, — пояснює співрозмовник. — Автори, з якими працюємо, знають, що ми завжди готові допомогти. Наприклад, редактором цієї серії є відомий письменник Михайло Каменюк, саме він править рукописи й допомагає довести книги до певного рівня. Ми не обираємо й не надаємо комусь преференцій, немає ніякої черговості, головне — готовність рукопису до видання.

Книги передають до громад

Серія «Моя Вінниччина» створюється не для продажу, тому вінничани можуть познайомитись з книгами лише в бібліотеках.

«Любов до України починається з любові до села» або Як видавництво розповідає історію Вінниччини, фото №3 на сайті 20minut.ua

— Вони не продаються, бо видані коштом обласного бюджету, тобто за громадські гроші, — каже Вадим Вітковський. —  Та з кожного тиражу ми віддаємо автору від 40 до 60 примірників замість гонорару, а він вже має право їх продавати. 

Близько 100 примірників видавничий дім передає до міських або сільських рад, щоб вже на місці їх могли поширити серед мешканців.

— Крім того, вони розподіляють книги по сільських і шкільних бібліотеках, щоб місцеві жителі могли дізнаватися історію свого край вже з дитинства, — додає він. — А решта ж йде в обласну бібліотеку. Там розподіляють примірники по районних бібліотеках, і бажано по регіонах, яких безпосередньо стосується твір.

Загалом тираж становить близько 300 примірників.

«Любов до України починається з любові до села» або Як видавництво розповідає історію Вінниччини, фото №4 на сайті 20minut.ua

З цього починається любов до України

Вадим Вітковський розповідає, що серія книг про історію окремих місцевостей Вінницької області є дуже актуальною і унікальною.

— Ми багато зараз говоримо про те, що потрібно виховувати патріотично-свідомого українця, тобто нового українця: пишуться програми, готуються плани, проводяться різні заходи, але вони не завжди мають результат, — переконаний він. — Тому що ніколи не буде відповідної користі, якщо ми не навчимо людину з дитинства любити свою родину, своє село чи місто, сусідів й односельців… Якщо людина не буде змалечку цього розуміти, тоді вона й Україну не буде любити, їй не можливо буде прищепити любов до нашої країни загалом.

«Любов до України починається з любові до села» або Як видавництво розповідає історію Вінниччини, фото №5 на сайті 20minut.ua

Книги про маленькі й не дуже села можуть дати читачам чимало корисного.

— Це вже ніби паспорт села, а всі наші села, можна так сказати, не паспортизовані: десь хтось щось знає, але немає загального життєпису, — говорить директор видавничого дому. — А коли вже створена книжка, людина може по-справжньому пишатися тим, що вона з цього села чи міста. Завдяки книгам вона знатиме, хто з визначних особистостей тут народився, у яких важливих історичних подіях брали колись участь її односельці, дізнається більше про героїв і звичайних людей, якими можна пишатися — знання вже стають предметом гордості.

Також є непоодинокі випадки по Україні, за словами Вадима Вітковського, коли багаті люди замовляють історію своїх сіл.

— Ми єдина область, де все на свої плечі взяв обласний бюджет, — каже він. — Щороку виділяється близько 300 тисяч гривень на те, щоб видавати книжки з історії сіл. 

Неможливо зупинитися

Про кожне з сіл і містечок Вінниччини насправді може вийти далеко не по одному тому. Все залежить від досліджень, які проводять автори.

— Наприклад, про моє село Борівка Чернівецького району вже вийшло чотири томи й у 2021 році готується до виходу п’ятий, — розповідає Вадим Вітковський. —  Це історія, яку закінчити не можна. Якщо ти вже почав шукати, вишуковувати й готувати, то зупинитися не можеш, бо весь час знаходиш все нові й нові цікаві факти. І якщо ти справжній журналіст, письменник або краєзнавець, то не можеш залишити їх не висвітленими. 

«Любов до України починається з любові до села» або Як видавництво розповідає історію Вінниччини, фото №6 на сайті 20minut.ua

Саме тому директор видавничого дому вже розпочав роботу над шостою книгою про своє село. Досліджуючи історію, він підіймає архіви, спілкується з місцевими жителями й щоразу радіє, коли вдається зробити якісь відкриття.

— Лише цього року, вже маючи п’ять томів, я дізнався, що наш борівський поміщик Маньковський привіз сюди батька відомого художника Казимира Малевича, — ділиться видавець. —  Маленький Малевич жив у селі Моївка, поки його батько був директором місцевої цукроварні. Згодом вони, звичайно, переїхали, але ось враження дитинства посприяли подальшій творчості художника й вплинули на створення «Чорного квадрату» й «Червоного квадрату». Він залишив після себе книжку спогадів, де це описує. 

Весь цей матеріал увійде вже у шостий том.

— Неможливо охопити всієї історії, тому що вона постійно відкривається новими гранями, з’являються нові факти й подробиці, — додає він.

Які ще книги серії вийдуть у 2021 році?

Поки що відомо, що до друку готуються наступні книги:

  • Бухта Г., Іжевський В. «Під знаком Шабельні»;
  • Вітковський В. «Борівка (том 5)»;
  • Дорош М. «Воронівці»;
  • Журба Г. «Соболівка, хутір Олександрія. Близький і далекий світ»;
  • Здирко Л., Ліпецький Ю., Пастушенко В. «Івашківці у серці назавжди»;
  • Каменюк М. «Григорівка: народжена на морському дні»;
  • Мельничук О. «Мельниківці крізь сивину століть»;
  • Пентюк Б. «Молитва в дідовому садку»;
  • Піддубняк В. «Червоний Хутір»;
  • Повх Л. «Стара і Нова Прилука»;
  • Поклад Н. «Маньківка»;
  • Скорук П. «Чернівчани»;
  • Химей В., Годований Є. «Зеленянка».

— Видавничий дім «Моя Вінниччина» чекає на нові пропозиції, ми допоможемо, підредагуємо й видамо книги з історії сіл Вінниччини коштом обласного бюджету, — говорить наостанок Вадим Вітковський.

Фото з facebook-сторінки Вадима Вітковського

 

Читайте також:

«Вінничани — дуже читаючі люди»: продавці книжкових магазинів розповіли про читацькі смаки

«Герої не вмирають»! Вінницькі студенти вийшли на акцію вшанування пам’яті Героїв Майдану

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі (3)
  • Vira Melnyk
    Хвала і слава таким людям-краєзнавцям,які,залишать у своїх книгах джерело любові до села,до рідного краю.
  • Pravdorub
    Яка любов до сіл 🤮, ви що обкурилися?, для мене слово "освенцим" звучить мелодичніше, а ніж словосполучення "українське село", більшого жахіття в світі, а ніж українське занедбане село немає 🤮👎🤨
  • Igor Migunov
    Заголовок бредовый, статью читать не стал. Открою тайну: до сел была жизнь на Земле, не все в это верят но все же сельская рубаха была создана не в первые дня творения, поэтому обожествлять это дело не стоит. А еще когда-то люди в пещерах жили и уже тогда у них была речь, почему бы не любить пещеры точно так же?

keyboard_arrow_up