Лікарі з Вінниці та Ізраїлю навчать справлятися з хронічним болем і подолати його
- Кожен знайомий з болем, але частина з нас живуть із постійними больовими відчуттями.
- Згідно зі статистикою, кожна п’ята людина страждає від хронічного болю, що не минає місяцями, роками, щодня забираючи сили та погіршуючи життя.
- Ці лікарі знають, як з цим болем впоратись, і знають, як навчити цьому пацієнта.
У Вінниці і в країні загалом утворюється дуже великий прошарок людей із болем. Він і до цього був немаленький, але зараз, враховуючи війну, людей із наслідками травм, поранень, ампутацій — врази більше.
Тому лікарі з Вінниці та лікарі з Ізраїлю розробили спільний проект роботи з хронічним болем. В ньому можуть прийняти участь як лікарі, так і пацієнти. Це буде вісім онлайн зустрічей з фахівцями, де лікарі розкажуть про біль, про те як з цим болем впоратись. Кожен бажаючий зможе отримати відповідну консультацію і за бажанням лікування, допомогу. І все це безкоштовно.
Навіщо говорити про біль
Кожен день наші хлопці на фронті отримують поранення, кожен день мирні мешканці тилових міст можуть отримати такі ж самі поранення. Всі травми можна вилікувати, але з болем треба «погратися». Тому що поранення і травми отримані, наприклад, унаслідок аварій чи побутові травми, не кажучи вже про суто людські хвороби, які болять, — дуже сильно різняться.
— Військові травми відрізняються енергією враження, тому що побутова травма це — впав, порізався, поламався, а тут має місце високоенергетична масивна травма, коли невеликий уламок призводить до контузії великого шару тканин і нервів, — говорить професор, лікар-альголог Дмитро Дмітрієв. — Не можна говорити, що всі поранення у майбутньому призводять до хронічного болю. Все залежить від того, як проводиться оперативне втручання, як знеболювався цей пацієнт. Якщо було гарне знеболення, то вірогідність хронічного болю десь 20-30 %. Якщо робили все не так, як мало би бути (з різних причин), то вірогідність появи в майбутньому хронічного болю зростає до 50 %. Втім, мова тут може бути не лише про травму, наприклад, кінцівки, а про ампутацію. Тут вірогідність хронічного, фантомного болю дуже висока.
Що робити пацієнтам
За словами Дмитра Дмітрієва, в лікуванні таких пацієнтів потрібно використовувати регіональні методи лікування, локальні анестетики й так далі. А для лікарень та шпиталів це дуже ресурсоємна справа, тому що потрібно мати апаратуру й навчений персонал. А цього немає.
— Хронічний біль — це біль, який виникає через три місяці після травми, — говорить лікар. — Якщо мова про біль до трьох місяців — це гострий біль. Якщо в пацієнта немає бажання, щоби його біль переріс у хронічний, і він хоче адекватно знеболитись, варто не затягувати.
Командна робота фахівців буде направлена на те, щоб зрозуміти, як лікувати біль, походження цього болю, для того, щоб підібрати адекватну знеболюючу, психологічну та іншу терапію. Крім того лікарі будуть надавати консультативний висновок, на основі якого можна буде в сімейного лікаря взяти, наприклад, «червоний рецепт» (рецепт на опіоїдні анальгетики).
— А за допомогою технік психотерапії, пацієнтів можна буде навчити цей біль зменшувати, — розповідає психолог Валерій Андросов. — А ще розвинути здатність терпіти біль — це теж навичка.
Як? Є таке поняття: поріг слуху. От зараз тихо, відносно, звісно, але якщо ми зараз різко увімкнемо звук, як на аеродромі, наші вуха розірве. А якщо поступово до цього підійти, поступово збільшувати гучність, з вухами все буде ок. Це приклад про поріг терпимості.
Якщо говорити про пацієнтів із болем, то розповідати їм про те, що можна прибрати біль і ніколи його не відчувати — неможливо. Але підвищити цей поріг чутливості, за допомогою якого пацієнт може максимально комфортно з цим болем жити — можна.
Проект для лікарів і пацієнтів «Розумій біль»
- Системний підхід до болю. (Введення в фундаментальні знання про біль: фізіологія та зміни на рівні мозку).
- Робота зі страхом. (Про важливість контролю основного фактора хроніфікації болю: тілесно-орієнтовані практики, керування увагою).
- Діагностуємо нейропластичний біль. (Зв’язок болю та емоцій, самоперевірка та практика розрізнення сигналів небезпеки).
- Плацебо і ноцебо ефекти. (Фізіологія, використання в науці і практиці, практика роботи з очікуваннями).
- Керування нейропластичним болем. (Алгоритм роботи, практика керування увагою, створення правильно настрою та внутрішня мотивація до змін).
- Внутрішній стан як основа боротьби. (Керування внутрішніми станами, профілактика сигналів небезпеки та практика безпечних сигналів).
- Практика соматичного відслідковування (СВ). (Ключі фактори СВ, практика при слабких та сильних больових сигналах).
- Найчастіші помилки в практиці керування болем. (Цикл навчання мозку керування болем. Поєднання практик в системному підході).
Читайте також:
«Люди перестануть звертатися — значить ми свою місію виконали». Про п’ять місяців волонтерства
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
