«До скроні хлопчика-переселенця приставляли автомат». Шкільний психолог про стан дітей під час війни

Тетяна Решівська, шкільний психолог ліцею №27, розповіла про емоційний стан дітей під час війни

• Під час війни діти потребують особливої уваги з боку батьків. 
• Шкільний психолог Вінницького ліцею №27 розповіла непрості випадки з практики та як підтримати дітей у важкі часи.

Війна і в життя дітей невизначеність, активізує страх та тривогу. Діти втрачають звичну повсякденність та впорядкованість життя. Адже тепер ігри і навчання чергуються з повітряними тривогами, вибухами, сховищем в укриттях. 

Зазвичай відчуття безпеки та захищеності діти шукають у своїх батьків. Коли дорослі не справляються з важкими емоційними станами малечі — звертаються до психолога. Ми поспілкувалися з Тетяною Решівською, шкільним психологом ліцею № 27 та дізналися, як позначився на дітях рік війни.

— Якщо брати початок війни, то діти були дуже тривожними, переживали це, було хвилювання, бо це вперше для них, для їхнього життя, — розповідає фахівець. — У вересні можна було сказати, що діти адаптувалися. Звичайно, спостерігається тривожність, але, на щастя, ми знаходимося на відстані від військових дій, тому діти більш спокійніші. Зараз вони пішли на офлайн навчання, вже адаптувалися до повітряних тривог, зустрілися з однокласниками і стан їх покращився. До цього, наприклад, старшокласники, влаштовували конференції онлайн, щоб поспілкуватися. Першокласникам важко давалося навчання онлайн, а в школі пройшли процес соціалізації і вже адаптувалися.

Щоб діти себе комфортно почували під час війни, психолог на початку повномасштабного вторгнення провела з ними чимало занять.

— Я, як психолог, одразу з ними провела заняття на зниження тривожності, на зниження паніки і стресу. Коли влітку по Вінниці вдарили ракети, діти знали, як справлятися зі своїми страхами. Хтось побіг обійматися до батьків, хтось свої емоції проявляв через малювання, через гру з братиками і сестричками. Старшокласники, звісно, шукають інформацію у соцмережах. Але зараз і вони звикли до війни, адаптувалися до умов. Навіть діти з особливими потребами хоч переживають, але вірять, що все буде добре.

Звикли школярі і до походів в укриття, каже співрозмовниця.

— Стосовно укриттів, то діти теж звикли до цього, — говорить Тетяна Решівська. — Вже знають алгоритм дій, на який вихід йти, які місця у сховищі займати. Під час тривоги там грають в доміно, шахи, вирішують кросворди, розмальовки беруть, співають.

Психолог розповідає, що сучасні батьки та діти не стидаються звертатися до фахівця, коли мають страхи чи проблеми:

— Звертаються батьки з меншими дітьми по адаптації і мотивації до навчання, часто звертаються підлітки з питаннями про кохання, профорієнтації. Звертаються діти-переселенці, які переїхали з зони бойових дій — тривожні були, замикалися в собі. Ми з ними попрацювали, і тепер вони адаптувалися, продовжують жити далі. Звісно, важкі спогади є, але позитивні емоції переважають.

Згадує Тетяна Решівська і найважчий випадок в її практиці за останній рік:

— Найважчий випадок був з хлопчиком п'ятикласником. Під час евакуації з зони бойових дій йому вороги до скроні приставляли автомат. Він дуже важко це пережив: замкнувся в собі, не хотів ні з ким розмовляти, навіть вдома, з рідними. Звісно, я проводила з ним бесіди, заняття, консультації і він відійшов, адаптувався, має в класі товаришів. Сім'я обжилася у Вінниці. Але на все потрібен час, який лікує.

Шкільний психолог дала кілька порад щодо того, як підійти до розмови з дитиною про війну. По-перше, інформацію потрібно надавати відповідно до віку дитини та дбати, щоб вона не травмувала дитину. 

— Діти з найменшого, дошкільного віку, мають право знати, що відбувається у їхній країні, але дорослі також мають відповідальність убезпечити їх від небезпечного контенту, — говорить Тетяна Решівська. — Говоріть з дітьми зрозумілою їм мовою, через казки та історії, де наприклад, козаки боролися проти зла, захищали свою землю («Котигорошко», «Чарівні історії про козаків» тощо). Під час розмови стежте за реакціями дитини та будьте чутливими до її рівня тривоги. Це нормально, якщо ви дуже переживаєте через те, що відбувається, але пам’ятайте, що діти сприймають емоційні сигнали від дорослих, тому говорячи з дитиною, намагайтеся тримати контроль над емоціями. Нагадайте, що багато людей наполегливо працюють не лише в Україні, а й у всьому світі, щоб закінчити війну. 

Також фахівець рекомендує батькам дбати про медіагігієну та медіаграмотність дитини в умовах війни. 

— Будьте уважними до того, яку інформацію отримують діти, прислухайтеся до їхніх розмов, аналізуйте їхні запитання до вас. Діти можуть отримувати інформацію з різних джерел, тому важливо уточнювати у вашої дитини,  звідки вона дізналася ту чи іншу інформацію і якщо вона неточна або неправдива — виправити це. Можна почати з таких запитань: «Це цікава думка. Розкажи, чому ти так думаєш?», «Мені важливо почути твою думку про це…», «Як ти думаєш, де ми можемо отримати більше інформації про це?». Навчіть дитину тому, що таке медіаграмотність та критичне мислення, розкажіть про те, як і для чого можуть поширюватися фейки. Саме тоді, коли дитина запитує, висуває гіпотези, шукає причини — вона мислить, важливо скеровувати дитину та вчити перевіряти знайдену інформацію у різних джерелах, які вважаються достовірними. Нагадайте дитині, що вона може поговорити з вами чи іншим значимим дорослим, коли захоче. 

Також варто обмежити потік новин. Дитяча психіка важко сприймає такий болючий контент.

— Подумайте про те, щоб вимикати новини при дітях дошкільного або молодшого шкільного віку, — радить психолог. — Новинний контент наразі є травмуючим для них, може викликати багато занепокоєння та підсилювати тривогу і страх. З дітьми середнього шкільного віку та підлітками ви можете використовувати перегляд новин як можливість обговорити, що відбувається в країні та у вашій громаді зокрема з використанням вищезазначених порад. Також подумайте, як і що ви говорите про ситуацію з іншими дорослими, особливо коли дитина може це чути або бути присутньою під час розмови. Намагайтеся, наскільки це можливо, ввечері, замість перегляду новин з дітьми, робити з ними релаксаційні вправи, грати в ігри, дивитися мультфільми або читати казки разом.

Зосередьте увагу на допомозі, рекомендує психолог. Дітям важливо знати, що люди допомагають одне одному.

— Розкажіть, до прикладу, про роботу волонтерів, які надають підтримку всім, хто її потребує, або про те, що робить територіальна оборона. Якщо дошкільня або дитина молодшого шкільного віку захоче підтримати тих, хто допомагає, намалювавши малюнок, плакат або написавши вірш — підтримайте її у цьому, — каже Тетяна Решківська. — Підлітки можуть виявити бажання приєднатися до роботи у гуманітарному штабі чи іншій діяльності. Розкажіть їм, як це зробити, і пам'ятайте, що безпека вашого підлітка — понад усе. Відчуття того, що ми всі робимо щось для наближення перемоги, надає відчуття єдності та приносить психологічний комфорт.

Слідкуйте за станом дитини, каже Тетяна Решівська. У важкі часи не давайте їм переживати проблеми наодинці з собою.

— Батьки — найбільш значимі люди та орієнтир для своєї дитини, а їй вкрай важливо, щоб ви цікавилися й новинами із її життя, — говорить психологиня. — Продовжуйте  спостерігати за станом дитини, запитуйте час від часу: «Як у тебе справи?», «Як ти почуваєшся?», «Що в тебе нового? Чи ти знаєш, як справи у …(ім’я друга/подруги дитини?», «Чи є у тебе питання, які б ти хотіла/хотів обговорити?».

Але, щоб допомогти дитині, потрібно спочатку дати раду собі.

— Обмежте своє перебування в мережі та читання новин, наскільки це можливо, — говорить психолог ліцею №27. — Натомість зосередьтеся на якомусь важливому завданні або робіть те, що допомагає розслабитися та відновитися. Діти зрозуміють реакцію дорослих на новини, тому якщо ви справляєтеся з ситуацією — це допомагає і дітям.  

Читайте також:

Як функціонують школи без укриттів і чи потрібно батькам скидатися на їх облаштування? Ми дізналися

Розбили 15 мільйонів на частини. Про новий порядок виплати компенсації родині загиблого воїна

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.