«А тато може загинути на війні?». Як відповідати на питання дітей, чиї батьки на фронті

«А тато може загинути на війні?». Як відповідати на питання дітей, чиї батьки на фронті
  • Повітряні тривоги, прямування у бомбосховища, вибухи, розмови про війну та тривожні настрої всіх навколо — все це лякає дітей, та може травмувати їхню психіку. 
  • А коли ще й хтось з батьків дитини на війні — це величезне випробування для малечі.
  • Ми поговорили з дитячою психологинею про те, як підтримати дитину в такій ситуації. 

Зараз кожен з українців переживає складні часи, і діти в тому числі. Попри те, що через вік малеча може не до кінця все усвідомлювати, але діти відчувають загальну тривожність навколо. В складний час дитина шукає підтримки та розуміння від найближчих — батьків. А, коли один з батьків має безпосередній стосунок до війни, то спілкування з дитиною потребує ще більш особливої та трепетної уваги. 

Корисні поради про спілкування з дітьми, чиї батьки на фронті, нам розповіла психологиня обласного дитячого центру психічного здоров’я КНП ім. акад. Ющенка Аліна Хранітель. Далі — пряма мова. 

Відео дня

Як сказати дитині, що батько/мати збирається на війну?

— Через повномасштабну війну та загальну мобілізацію в Україні тисячі чоловіків/жінок  залишили свої сім'ї та пішли захищати Батьківщину. Всім рідним важко переживати таку розлуку, але найважче доводиться дітям. 

Ситуацію, коли батько/мати збирається на війну, не слід замовчувати чи спотворювати,  а необхідно повідомити у форматі, відповідному до віку дитини. Дітям до шести-семи років не можна деталізувати небезпеку події, бо дитяча психіка може з цим не  впоратися. Як наслідок, можуть спостерігатись різноманітні невротичні прояви: нетримання сечі, тики, заїкання тощо.

Відповідати на уточнюючі дитячі питання варто коротко, без подробиць, не підіймаючи тих питань, про які дитина не запитує. Варто у дитини сформувати впевненість у тому, що дорослий, який збирається на війну — герой, сильний, мужній, сміливий і має багато знань, щоб допомогти нашій країні перемогти! 

Зрозуміло, що підлітку вже не потрібно пояснювати все, що відбувається і заради чого його рідні йдуть на війну. Проте, тривога та страх за життя батька/матері будуть присутніми, попри усвідомлення і розуміння. Це природні емоційні реакції на можливу небезпеку життя рідної людини. Важливо, щоб підліток мав можливість їх проговорити і бути почутим.   

Слід зауважити, що рідним слід бути готовими до будь-яких емоцій дитини, незалежно   від її віку. Це може бути: страх, тривога, істерика, крик, благання не йти. Не варто нехтувати, знецінювати емоції дитини. Слід  реагувати на них, не залишаючи її наодинці зі світом. Дитина має розуміти та відчувати, що вона не самотня у своїх переживаннях.

Як підтримати дитину, яка хвилюється за рідних на фронті? Як заспокоювати?

— Перш за все слід дотримуватись інформаційної гігієни, пильнувати за тим, що дитина бачить в новинах, що шукає в  інтернеті. Варто пам’ятати, що те, чого ми  боїмось — у нас викликає інтерес. Дитина, задовольняючи власний інтерес, має право знати, що відбувається на війні, але їй важливо коментувати, пояснювати.

Слід дозувати новини про воєнні дії, втрати. Дитина не має бути переобтяженою інформацією про війну та мати доступ до контенту, що є не для дитячої психіки.

Тривога, смуток, страх — емоції, які супроводжуватимуть усю родину до повернення  матері/батька з зони бойових дій. Ці почуття природні, тож важливо їх розділяти разом: «Ми теж сумуємо, що тато/мама зараз не з нами. Ми теж усі тривожимось». Водночас слід давати дитині надію: «Ми віримо в нашу перемогу і чекаємо всіх з війни».

Фото зі сторінки @libkos

Найкращий спосіб долати тривогу, залучати дитину до будь-якої діяльності. Це може  бути звичайна допомога вдома, чи волонтерство. 

Якщо емоції дитини надмірні та заважають її життєдіяльності (впливають на сон, апетит), варто не зволікати зі зверненням до психолога. Консультацію психолога можна отримати у КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. Ющенка», обласному дитячому центрі психічного здоров’я, відділення №16; телефон реєстратури: (068) 4744517, (0432) 507937. 

Чи важливо підтримувати контакт з батьком/мамою, яка на фронті?

— Дитині будь-якого віку важлива регулярність контакту з рідним, який перебуває в  зоні бойових дій. Регулярність — це про надійність, впевненість та відчуття певної безпеки. Якщо є можливість — телефонуйте рідним на фронт, давайте дитині можливість поговорити з батьками.

Якщо це неможливо терпеливо пояснюйте, що рідні в певні дні можуть не мати доступу до зв’язку, запитуйте, про що дитина хотіла розповісти татові/матері? Прекрасна ідея для дошкільнят  та молодших школярів — записати короткі відеоповідомлення, які можливо показувати дитині, якщо немає зв'язку. Чи щоб тато/мати записав/ла аудіоказку, яку можна слухати.

Під час розмови з дитиною рідним, які на війні, слід проявляти підтримку та розуміння почуттів дитини: «Я теж так сумую, мені так складно прощатись із тобою». Намагатись перемикнути її увагу на майбутнє: «А що ти будеш робити після нашої розмови?».

На фото військовий Павло Вишебаба з дочкою. Джерело: @vyshebaba

Важливо, аби той, хто служить, не критикував дитину за погану поведінку. Навпаки — потрібно казати: «Я в тебе вірю, зараз ти поруч біля рідних, допомагай їм». Водночас не можна, щоб дитина повністю переймала на себе роль дорослого.

Що робити, коли ви помічаєте, що дитину тема війни пригнічує, наприклад, вона малює все в темних тонах?

— Малюнки в темних тонах — це не завжди про певний негативний стан психіки дитини. Наприклад, діти дошкільного віку частенько полюбляють малювати темними кольорами, оскільки вони створюють контраст з білим папером. Варто приділяти більше уваги змісту малюнка.

Слід пам’ятати, що діти, які проживають війну, перебувають в інформаційному просторі вибухів, загибелі. Тому вони мають відтворювати власні емоції хоча б через творчість, оскільки не завжди вміють це зробити вербально.

«А мама/тато може загинути на війні?», — як відповісти на таке питання?

— Не потрібно знецінювати небезпеку, говорити дитині, що батько/матір не може бути пораненим чи загинути, але варто допомагати дитині жити з цим. Треба вселяти віру та надію на краще: «На війні так буває, що хтось гине чи отримує поранення. Ми теж переживаємо за тата/матір та побратимів, але віримо, що все буде добре».

Ресурсними для всіх будуть також спільні мрії про перемогу та плани на майбутнє. Варто самим дорослим зрозуміти та допомогти усвідомити дитині, що ми не можемо змінити минуле, проте стовідсотково можемо змінювати теперішнє та майбутнє.

Як сказати дитині, що батько/мати загинув/ла на війні?

Розповісти дитині про смерть одного з батьків на війні має близька людина. Повідомляти травматичну новину потрібно вранці, щоб дитина мала час пережити емоційну реакцію.

Важливо сказати причину смерті, як це сталося, не вдаючись в деталі та можливі моторошні подробиці. Не варто вигадувати історії про далеке відрядження або політ у космос.

Слід сказати правду. Факт смерті рідної людини буде важче перенести, якщо дитина з часом дізнається, що їй брехали; вона втратить довіру до оточуючих. Варто розуміти, що оберігаючи дитину брехнею, ви не знімете емоційне напруження у родині, яке дитина може протрактувати по-своєму.

Слід зауважити, що у дітей, як правило, з'являється додатковий страх за того з батьків, хто залишився живий. Втративши тата, дитина буде переживати за маму. Тому рідним треба створити відчуття, що все буде добре. Я б радила одразу після повідомлення звістки звертатися з дитиною до психолога, щоб стабілізувати її стан. Кожному члену родини треба дати можливість прожити цю втрату.

Читайте також:

«Мам, мені страшно»: поради психолога, як боротися з типовими дитячими страхами

«Не бреши мені», або ТОП-5 причин дитячого обману. Розповідає психолог Олег Следь

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі

keyboard_arrow_up