Харе Крішна. Як живуть кришнаїти у Вінниці

З їхньої культури прийшло слово аватар, вони танцюють і співають посеред вулиці, привертаючи увагу екзотичним виглядом і протяжними піснями-мантрами. Може здатися, що потрапив в індійське кіно. Тільки от показують «фільм» в самому серці Вінниці і головні герої – кришнаїти

Прихильників Крішни часто сприймають несерйозно: така собі безтурботно - зациклена на співах різношерста групка, що живе своїм життям. А те, що витанцьовують в парку, та ще й на тверезу голову – для нашого менталітету взагалі незрозуміло: 

– Обкурені, мабуть, того й веселяться! – у багатьох вінничан інших пояснень не знаходиться.

Є таке прислів’я: Перш ніж засуджувати когось, візьми його взуття та пройди його шлях. 

Відео дня

Де і як моляться індуїсти?

Вулиця Чкалова неподалік Головпоштамту. Не надто великий, але затишний будинок, зелений дворик. Зсередини будівлі лунає  протяжна, монотонна музика. Можна розчути слова: Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе… Це «храм» кришнаїтів.

При вході полички для взуття - сюди заходять роззувшись. З крихітної кухоньки смачно пахне чимось смаженим і пряним.  Готують чоловіки, жінки їм допомагають.

В холі засклена шафа з книгами, численними приправами і коробочками з ароматичними  паличками. Частина стелі скляна і світло падає якраз на золотаві фігурки богів.

Мене зустрічають привітно.

- Хочете перевдягтися? - запитує Наті матаджи (Наті від нашого Наталія, а матаджи - традиційне звернення до жінок). - Я вам допоможу.

Наті в релігії вже 5 років

- Коли мені було 19 років, мені з моїм другом випадково в руки потрапила книга про цю віру, -  оповідає дівчина про те, як стала кришнаїткою. - Це було для нас як відкриття, прозріння - все написане там знаходило підтвердження в реальному житті і пояснювало його. З нашої подачі стали читати друзі. Сама ж відвідувати храм (тоді я жила в Києві). У Вінницю повернулася, щоб оформляти документи для виїзду за кордон. Проте, потрапивши у вінницьку общину, я наче знайшла другу сім’ю. Ніде я не відчувала стільки підтримки і тепла, як серед цих відданих: ні серед своїх друзів, ні в якихось романтичних стосунках. За кордон я так і не поїхала і не жалкую, хоч зараз постійної роботи не маю – працюю то там, то там.

За розмовами, через кілька хвилин журналіста RIA не відрізнити від більшості – на мені сарі: шматок тканини, завдовжки з п'ять метрів, обгорнутої навкруг тіла, браслети. На лобі тілака - знак, намальований за допомогою глини, привезеної з Індії. Його наносять не тільки на обличчя, а на 12 різних частин тіла. Ще на лобі бінді – значок, що символізує третє око. Це не просто червона крапочка, а гламурного вигляду наліпка з камінчиками. Тепер можна пройти в кімнату для молитви.

На килимках в позі лотоса сидять вайшнави (ще одна назва кришнаїтів). Іноземців серед них немає. Жінки здебільшого в сарі, тільки дехто з чоловіків одягнутий в традиційну одежу індусів. Дайянітхі прабху - таке духовне ім’я відданого, який проводить службу, вдається поєднати дві культури: знизу одягнутий  по-індуїстськи, а зверху в футболку «Адідас». У деяких чоловіків волосся поголене, а  ззаду залишена  невелика косичка. На шиї майже у всіх невеличке намисто, виготовлене з  кущовидного базиліку. Для індуїстів це священна рослина, вони вірять, що якщо в момент смерті на людині є таке намисто, то її не зможуть забрати на пекельні планети. 

Кімната не надто велика: приблизно 5 на 4 метри, тому працює кондиціонер. В повітрі приємно пахне ароматичними куріннями.  В центрі - олтар з фігурками божеств, він прикрашений живими квітами. На стінах фото основоположника вірування, картинки Богів і чималий плазменний телевізор. Роздивляюся картинки.

{photo_gallery id=406|}

Аватари на землі

- Це аватари Крішни, - пояснює мені одна з прихожанок. - Саме слово аватара індуїстського походження. Воно означає форму, іпостась, у якій божество може являтися на землю. Зокрема, Крішна з’являється у тому вигляді, яким його бажають бачити. Зовні він надзвичайно гарний, а саме його ім’я перекладається як «всеприваблюючий». При цьому може бути в багатьох місцях одночасно.

Тим часом всі моляться. Мантру повторюють 1728 разів, приспівуючи під акомпанемент фісгармоні, барабана і невеличких ударних інструментів караталів. Це займає близько години.

Наступних 1,5 години лекція. Поступово сходиться все більше прихожан. Колоритно виглядає дівчина у чорній футболці із зображенням Віктора Цоя, вона хихикає і сміється невпопад протягом всієї лекції. На дівчину скоса поглядають, але не надто переймаються.

- Ну от така вона…, - каже одна з відданих.

Після закінчення лекції санкіртан - велика молитва. Вона супроводжується танцями. Добросовісно відтанцьовую (рухи не складні, можна легко підлаштуватися) всю «програму» - це близько години.  Що й казати – фітнес ще той, а  в літню спеку… Віддані, проте, не виглядають втомленими: мабуть, звикли.

Бенкет для всіх бажаючих

Килимки тим часом складають рядами – для бенкету. Всі розсідаються, по черзі підносять частування. Їжа вегетаріанська, щедро приправлена індійськими спеціями. Смачно. 

- Ми не їмо взагалі часнику, цибулі, - розповідає Юля матаджи.  - І ще грибів, адже вони ростуть під землею або в темряві, тобто несуть в собі темну енергетику.

В меню кілька страв, треба все з’їсти, або забрати з собою, щоб зробити це пізніше. Викидати не можна. Адже це прасад – їжа, яку пропонували Богові. Вгощатися і вгощати нею - це благо.

- До нас довгий час приходила попоїсти одна бабуся, - розповідає Анна матаджи. - Часом приносила щось з продуктів. Потім десь пропала. Ми з радістю почастуємо гостей. Звичайно, бомжів у храм не пропустять – тут має бути чисто, але нагодуємо.

Після закінчення бенкету деякий час віддані ще спілкуються між собою, частина з них збирається до парку на Харінаму – так називають співи й танці, що вихваляють Крішну, в людних місцях.

Харінама у парку

В парку розстеляємо килимки і налаштовуємо музичні інструменти – свято починається. Співи і танці привертають увагу людей, до танців приєднуються діти, компанія молоді - підтанцьовують. Навіть експромтом вийшов невеличкий «батл» між хіп-хоперами і кришнаїтами.

На мені роздача прасаду: це величенька корзинка з печивом. Вгощаю перехожих і тих, хто зупиняється послухати і подивитися. Більшість охоче бере, дякуючи. Дехто відмовляється. В основному, це молоді дівчата: мабуть, бережуть фігуру чи соромляться. І ще часто, чомусь, жіночки «за 40», при тому з бридливим виглядом відвертаються.

- Не треба воно тобі, це язичницькі ритуали і їжа! - відтягує вбік дружину чоловік, явно «веселенький».

Книги, що принесли з собою на продаж, мирно лежать, на них мало хто з перехожих звертає увагу, та їх і не пропонують.

Через кілька годин так же приспівуючи і пританцьовуючи, процесія повертається до «храму». Чесно кажучи, я ледь тягну ноги. На відміну від мене, дівчата веселі й усміхнені, здається, не втомилися нітрохи. Танці продовжуються під двором.

Весело не всім

- Я розумію, що вам весело! – виходить на вулицю одна з сусідок. - Але в мене лежить хвора мама. Скільки можна?

Всі тихенько заходять у двір. З будинку виходять перевдягнені віддані. Один з них в байкерському «обладунку». У звичайному житті це і ріелтори, і програмісти, і вчителі - майже всі ведуть звичайний спосіб життя. 

Втомлена, але усміхнена повертаюся додому. Навіть коли засинаю, в голові звучить мотив: «Харе Крішна, Харе Рама…». Не так-то просто бути вайшнавом…

Схвалюються заняття йогою

Часто стримуючим фактором для молоді, що хотіла б долучитися до релігії, стає ставлення до сексу. Дошлюбні взаємини, фрілав не визнаються взагалі, будь-які сексуальні стосунки обмежуються до мінімуму: бажано не частіше разу на місяць. 

- Важливим кроком може стати вибір духовного вчителя. – каже Нітьянанда Райя прабху - брахмачарі.- Він дає нове ім’я, покладає на себе відповідальність за учня, навіть бере на себе його карму. Духовний вчитель  допомагає пізнати себе і світ, навчає і підтримує учня до кінця днів.

Я сповідую кришнаїзм вже майже 20 років. На сьогодні послушник при храмі в Києві. Коли в кінці 80-х  вінницький храм тільки був заснований, жив при ньому, як і ще близько 25 послушників. Потім розсіялися, тепер тут ніхто не живе постійно. Я брахмачарі, це напівмонах: від мирського життя  вже відійшов і твердо став на духовний путь, але не живу як повний відлюдник. Моє мирське ім’я Микола. Колись закінчив педучилище, трохи працював у школі. Шукав себе в цьому світі, читав книги з різних релігій, філософій – все було не те. Під час служби в армії, в Дніпропетровську мені на вулиці дали книгу про ведичну філософію. Прочитав і зрозумів - це моє! Знайшов тих людей, що роздавали книги, з ними розпочав вивчати кришнаїзм, згодом це стало моїм життям.

Про основні принципи релігії 

- Крішнаіти представляють “Міжнародне товариство свідомості Крішни” (ISKCON), - розповідає Нітьянанда Райя прабху - брахмачарі, викладач духовної академії в Києві.- Це течія орієнталіського спрямування. А якщо коротше – неоіндуїзму. В Україні нараховується близько 45-50 тисяч прихильників. Віддані не тільки служать Крішні, а ще й сповідують ведичну філософію. Потрібно читати, вивчати, і розуміти священні тексти «Бгагавад-Гіта» (пісня Бога в перекладі). Цю книгу іноді називають" Біблією кришнаїзму». Це збірних вед – священних переказів, що дійшли до людей з моменту створення світу. 

- Коли людина усвідомила своє бажання і досягла певного ступеня в служінні і усвідомленні віри, вона проходить ритуал посвячення,- каже відданий.- Потім вона дає обітницю сповідувати чотири основні принципи:

- стати вегітаріанцем

- відмовитися від вживання спиртних напоїв, кави і навіть чаю

- відмовитися від азартних ігор

- не вступати в статеві стосунки поза шлюбом, а в шлюбі — лише для зачаття дитини.

Взяти шлюб у Вінниці не можна

Вінницька ятра (община, громада) не надто багаточисельна. По неділях і святах молитовний дім відвідує близько 50 прихильників, по великих святах збирається більше 100. 

«На храм» приймаються добровільні пожертви, вони хоч і очікувані, але не вимагаються, надаються в міру можливостей. Проте той, хто досягає певних рівнів в релігійній «ієрархії», платить вже не традиційну для багатьох релігій десятину, а „п’ятдесятину”. Якщо місце релігії в житті людини й може вимірюватися кількістю матеріальних благ, якими жертвуєш "на віру", вайшнави явно попереду багатьох.

В общині яскраво проходять свята. Наприклад, у свято явлення господа проводять дуже колоритний ритуал: абхішека - омовіння божеств. Їх фігурки всі присутні по черзі поливають медом, молоком і йогуртом. А от взяти шлюб за всіма традиціями у Вінниці змоги немає. Треба або їхати в Київ, де є «повноцінний» храм, або на щорічний фестиваль, що проходить в Криму. 

При молитовному домі функціонує жіночий клуб, проводяться заняття для дітей.

Аліна СЛОБОДЯНЮК   

(097)1217932

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.