Коли несила мовчати: яким буває домашнє насильство і як себе захистити

Домашнє насильство буває фізичним, економічним, сексуальним і психологічним

Кожна четверта жінка в Україні потерпає від різних видів домашнього насильства. Одну з двох померлих жінок вбив її постійний партнер або родич. Аби вкотре привернути увагу до проблеми домашнього насильства, активісти з громадських організацій «ФРІ Вінниця» та «Джерело надії» спільно з патрульною поліцією провели захід «Якщо мовчати вже не в силу».

Член координаційної ради з протидії домашньому насильству при ВМР і ОДА Олена Вотякова розповідає, що за час роботи у патрульній поліції їй довелось зіткнутися з багатьма випадками домашнього насильства.

— По статистиці жінка звертається по допомогу до батьків, подруг, друзів або поліції лише на восьмий випадок домашнього насильства, — каже Олена Вотякова. — Тобто, сім разів, коли таке насильство стається, жінка мовчить і не наважується комусь про нього розповісти. І коли ми говоримо про насильство в сім’ї, то маємо на увазі не тільки побиття, але й погрози, образи і так далі.

Потерпілі часто не звертаються по допомогу після першого випадку, бо думають, що такого більше не повториться. Кривдником найчастіше є дуже близька людина, якій довіряють, яку поважають і зовсім не очікують від неї жорстокості. Багатьом потрібен час, щоб усвідомити сам факт насилля. А потім може знадобитися ще трохи часу, аби повірити, що боляче зробила знайома людина. 

— Кожен вірить у зміни на краще, що стосунки знову повернуться на той етап, коли були букети-поцілунки-зізнання. Але це не так, — переконана Олена Вотякова. — Домашнє насильство — це хвороба нашого суспільства, і вона потребує втручання.

За її словами, вже кілька років статистика залишається стабільною: кожна четверта сім’я переживає домашнє насильство.

— Ця статистика стосується саме звернень, тому реальний відсоток жертв насилля залишається невідомим. У нашому суспільстві досі багато тих, хто взагалі не просить допомоги, — каже старша лейтенантка. — Найчастіше повідомлення про домашнє насильство ми отримуємо з 20.00 до 00.00 у п’ятницю, суботу та неділю. Це саме той час, коли, повернувшись ввечері з роботи, пара починає з’ясовувати стосунки.

Вона додає, що саме ввечері на вихідних люди вживають трохи більше алкоголю, ніж зазвичай. Міцні напої не є  безпосередньою причиною насильства, але забувати про їхній вплив на психоемоційний стан все ж не варто.

— Коли люди зловживають алкоголем, вони стають більш імпульсивними й агресивними, — зазначає Олена Вотякова. — Їм стає важче стримувати свої емоції, контролювати слова і вчинки. Все це може призвести до насилля.

Насилля — це коли вже вдарив?

Домашнє насильство традиційно поділяють на чотири види: фізичне, економічне, психологічне й сексуальне. Законодавство передбачає покарання за кожне з них. За різні прояви домашнього насильства є адміністративна та кримінальна відповідальність. 

Коли говорять про насилля в сім’ї, то першим на думку спадає саме фізичне. 

— Багато хто думає, що фізичне насильство — це лише побої, коли накинулись з кулаками, коли на тілі залишились синці. Але насправді фізичним домашнім насильством є ще й ляпаси, коли притискають до стінки, хапають за руки, дають навіть одного стусана, — пояснює Олена Вотякова. — Якщо було побиття, якщо після конфлікту є синець, то за такі дії передбачена кримінальна відповідальність. У решті випадків можемо говорити про адміністративну відповідальність, це можуть бути громадські роботи або позбавлення волі до 15 діб. 

Фізичним домашнім насильством є також випадки, коли одна людина перешкоджає іншій вільно пересуватися, обмежує її мобільність, знерухомлює, користується різними предметами, щоб завдати більшої шкоди. 

— Сексуальним насильством крім зґвалтування є примус до сексу, домагання, непристойні жарти сексуального характеру, показ порнографічних матеріалів без згоди іншої людини, — перераховує Олена Вотякова. — Часто трапляються випадки, коли до сексу змушують через шантаж певними економічними або емоційними важелями.

Психологічне насильство нерідко переплітається із сексуальним та економічним. Проявами психологічного тиску можуть бути образи, маніпуляції, постійна критика, приниження, ігнорування, яке використовують для покарання за щось, засудження і присоромлення. Кривдник може обмежувати коло друзів, контролювати знайомих, читати повідомлення. Вчинки, які спочатку схожі на піклування, перетворюються на тотальний контроль, людині доводиться весь час за все вибачатися, пояснювати, виправдовуватися і просити дозволу, аби щось зробити чи кудись піти. Через психологічне насильство, людина перестає відчувати себе повноцінною, починає шукати у собі причини й недоліки та вірить словам аб’юзера, що «крім мене тебе ніхто такою не полюбить».

— До психологічного насильства також належать залякування і погрози, — каже Олена Вотякова. — Це все те, що може спричинити психологічний дискомфорт, завдати шкоди психічному здоров’ю і вплинути на емоційне самопочуття.  

Економічне домашнє насильство досить поширене у нашому суспільстві. Часто чоловіки отримують більше грошей, від так починають контролювати, знецінювати і маніпулювати жінками.

— Економічне насильство в сім’ї — це коли хтось один із подружжя забороняє іншому працювати, обмежує доступ до фінансів і не виділяє кошти на необхідні речі, — каже працівниця патрульної поліції. — Якщо одяг не відповідає сезону, якщо немає нормального харчування і можливості доглядати за собою — це все економічне домашнє насильство.

Крім того, економічне насильство у сім’ї часто проявляється у стосунках батьків і дітей.

— З 14 років дитина має право володіти і розпоряджатися своїми грошима. Це й аліменти, й пенсійні картки з інвалідності, й гроші за роботу (з 14 років людина може почати працювати), — зауважила Олена Вотякова. — У моїй практиці був випадок, коли в лікарню потрапив 15-річний хлопчик з онкозахворюванням. Він мав інвалідність, тому у нього була пенсія, яку йому нараховували на картку. Проте його мама забрала картку, і коли хлопчик потрапив до лікарні, не хотіла витрачати з неї гроші. 

Розповідає Олена й інший випадок домашнього економічного насильства.

— Мало хто знає, але діти повинні доглядати своїх батьків з інвалідністю, якщо вони не можуть самостійно жити, пересуватися чи забезпечувати себе. Пам’ятаю, була сім’я, батьки розлучилися, тато платив аліменти, але потім так сталось, що він отримав інвалідність, — пригадує вона. — Чоловік подав тоді у суд на свого сина за те, що він не достатньо добре забезпечував його потреби, не найняв доглядальницю і подібне. 

Чому виникає домашнє насильство

Насправді причин і пояснень домашнього насильства є досить багато. Олена Вотякова звертає увагу серед іншого на дитячий досвід.

— Якщо брати нашу реальність, то домашнє насильство часто виринає ще у ранньому дитинстві, на жаль. Фізичні методи покарання були звичайною справою для багатьох, — розмірковує вона. — Коли дитину із самого малечку вчать вирішувати конфлікти силою, вона звикає до цього, для неї це стає нормою поведінки. І ось ці ролі жертви або насильника дитина переносить вже у своє доросле життя, будує токсичні стосунки або не наважується з них піти. 

У поширенні домашнього насильства також відіграє роль погана поінформованість. Досі багато людей не знають, що це таке, як воно проявляється, які є маркери домашнього насильства і, головне, що робити й куди звертатись по допомогу.

— Є ще також момент недовіри до поліції і таке явище як віктимізація, — каже Олена. — Якщо людина протягом довгого часу перебуває у статусі жертви, то вийти з цього замкненого кола самостійно вона вже не може. Зовсім непоодинокі випадки, коли після розірвання токсичних стосунків, з яких жінці довелось тікати у кризові центри, вона згодом розпочинала нові відносини з такою самою людиною. Це проблема психологічна, тому потрібно звертатися до психолога. Потрібно змінити ту внутрішню мотивацію. 

Куди звертатись по допомогу?

Найперше куди слід звернутись у разі домашнього насильства — це до поліції.

— Якщо ви знаєте про такий випадок, стали свідком насильства або це стосується вас, то перш за все потрібно телефонувати 102, — закликає Олена Вотякова. — У нас є мобільна група швидкого реагування «Поліна». Ця група працює виключно з випадками домашнього насильства, вони знають як правильно поводити себе у таких ситуаціях, як спілкуватися з обома сторонами конфлікту. І до всіх випадків група підходить індивідуально.

Середній час, за який патрульні приїжджають на серйозні виклики, становить 10-15 хвилин. Після з’ясування усіх обставин, вони вирішують як діяти далі. Одним із варіантів розвитку подій, може бути  оформлення тимчасового заборонного припису.

— Коли патрульні бачать, що ситуація небезпечна, коли є дійсно велика ймовірність нанесення у майбутньому постраждалій шкоди, вони можуть оформити такий заборонний припис, — пояснює патрульна. — Одна з важливих функцій цього тимчасового заборонного припису полягає в тому, що кривдник повинен залишити помешкання, в якому перебуває потерпіла на 10 діб. У наших реаліях часто стається так, що квартира записана на чоловіка, а жінці з дітьми нема куди тікати. Навіть у такій ситуації, навіть якщо квартира записана на чоловіка, який вчинив домашнє насильство, він все одно на 10 діб позбавляється права перебувати у цьому приміщенні.

Крім поліції потерпілим від домашнього насильства можуть допомогти у соціальній службі. Зателефонувати можна до відділу оперативного реагування «Цілодобова варта» (15-60), дзвінок перенаправлять. 

— Соціальні служби працюють з 9.00 до 18.00, там є мобільна бригада психологів ,— пояснює Олена. — Якщо трапляється така ситуація і люди хочуть про це поговорити, вони можуть зателефонувати в службу, психологи під’їдуть на місце і будуть розмовляти абсолютно на рівних як із кривдником, так і з потерпілим. За допомогою психологів можна вирішити ситуацію на якомусь емоційному рівні, розібратися і знайти правильний вихід.

На Вінниччині також є притулки тимчасового проживання для жертв домашнього насилля. Туди можна потрапити через направлення поліції, соціальних служб і волонтерів.

— Максимальний термін перебування там становить пів року. Протягом цього часу жінкам з дітьми не потрібно переживати за проживання, не потрібно платити за харчування, а можна просто пройти реабілітацію, вийти з тієї ситуації, в якій вона опинилась і почати заново будувати життя, — каже Олена Вотякова. — На Вишеньці є денна кризова кімната, де мами з дітками можуть бути до 10 днів. Ще одна кімната має відкритись у березні. 

Новий кризовий центр «Ми поруч» у Вінницьких Хуторах, нагадаємо, має відкрити двері вже в січні.

Також у Вінниці потерпілим від домашнього насильства  можуть допомогти у громадських організаціях «Джерело надії» і «Вісь».

Для протидії домашньому насиллю і зменшенню кількості жертв, є проєкти «Сусідська варта» та «Шкільний офіцер поліції». 

— «Сусідська варта» — один із провідних проєктів протидії домашньому насильству. Люди завжди чують, що відбувається у їхніх сусідів вдома і можуть вчасно відреагувати, — впевнена Олена Вотякова. — Був такий випадок із реального патрулювання, вночі до нас надійшов виклик про шум у дворі. Коли патрульні приїхали, виявилось, що чоловік кулаками вбив жінку, а потім трусив її і казав підвестися. Якби люди звернулися раніше, жінку вдалося б урятувати.

Патрульна каже, що багато випадків насильства можна було попередити, якби люди не були байдужими і не боялися зателефонувати до поліції.

— Якщо ви чуєте як сваряться ваші сусіди, найкращий вихід — телефонувати 102. І це не тому, що сусіди шумлять і заважають, а тому, що може статися така ситуація, коли комусь знадобиться термінова допомога, — пояснює вона. — Не можна залишатися байдужими, немає бути цього «моя хата скраю», не потрібно хвилюватися, що про вас подумають інші або як вам потім після дзвінка дивитися в очі сусідам. Пам’ятайте, що за статистикою, 73% вбивств відбуваються саме на побутовому ґрунті.

Проєкт «Шкільний офіцер поліції» спрямований на роботу з дітьми.

— Через розмови з дітками можна зрозуміти, що у їхніх сім’ях є насилля. Тому ми приходимо в школу, спілкуємось, читаємо корисні лекції, — каже поліцейська. — Бувають дуже емоційні моменти, коли, наприклад, після лекції підходить дитина і каже, що тепер розуміє, що вітчим вчиняє проти неї насильство...

«Перше правило — тікай»: основи самозахисту від патрульної поліції

Командир взводу тактико-оперативного реагування патрульної поліції у Вінницькій області Юрій закликає тікати від нападника і не вступати у жодну комунікацію, якщо є така можливість. Особливо не слід довіряти фільмам, де герой б’ється голими руками із противником з ножем. 

Володіти прийомами рукопашного бою корисно, але щоб скористатися ними під час стресової ситуації, потрібно до цього багато тренуватись і не розгубитись у відповідний момент. Слід об’єктивно оцінювати свої сили, загалом ситуацію і емоційний стан кривдника.

— Якщо втекти немає жодного шансу і ви вирішили себе захистити, то треба пам’ятати кілька важливих моментів, — каже Юрій. — Намагайтеся збільшити відстань між собою і нападником. Будьте рішучими, але не показуйте агресію, дійте раптово, щоб він не зрозумів вашої готовності до самозахисту. Спробуйте відволікти нападника, можна використовувати підручні засоби: кинути йому в обличчя, наприклад, рукавицю, ручку, якийсь дріб’язок, можна неочікувано плеснути в долоні перед його очима. Також пам’ятайте про «болючі» місця: очі, вуха, ключиці, пах…

Пропонуємо вашій увазі кілька простих прийомів самооборони:

Варто звернути увагу, що із самозахистом слід бути обережними, щоб не перевищити межі необхідної самооборони. 

Координаторка заходу Олена Матько наостанок додає, що проблема насильства є важливою для кожного і говорити про неї потрібно доти, доки не буде відчутних змін.

— Ми планували провести такий захід ще давно, — зізнається Олена. — Особливо, коли з’явилась інформація від «Ла Страда Україна», що кількість випадків домашнього насильства виросла вдвічі за період карантину в порівнянні з аналогічним період минулого року. Саме під час весняного локдауну критично збільшилась кількість випадків насильства і смертей від нього, а у нас зараз є дуже велика ймовірність повторного жорсткого карантину.

Координаторка переконана, що переломним моментом також є майбутні свята.

— Потрібно зважати на те, що під час новорічних свят багато сімей надовго залишаються разом вдома. Може виникати багато побутових сварок, які під дією алкоголю можуть перерости у щось серйозніше, — розмірковує дівчина. — Кожен має знати, як діяти у ситуації домашнього насильства. Дуже добре, якщо це не стосується вас особисто. Але з такою проблемою можуть зіткнутися ваші сусіди, знайомі чи рідні, тому всі мають знати, як допомогти.

Фото та відео надані громадською організацією «ФРІ Вінниця»

Читайте також:

Як глинотерапія вчить жити «тут і тепер» і не боятися помилок. Лікування творчістю триває

Затягнув за магазин та познущався. Затримали підозрюваного у зґвалтуванні вінничанки

Слідкуйте за новинами Вінниці у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.