Як глинотерапія вчить жити «тут і тепер» і не боятися помилок. Лікування творчістю триває

Арт-терапевтка Наталя Демчук проводить заняття з глинотерапії

У наш час усе більше людей проявляють цікавість до психології, саморозвитку та лайф-коучінгу. Розмови про психоемоційні проблеми, страхи, комплекси, сором і дисгармонію у житті стають все менш табуйованими. Щобільше, звернення до психотерапевта — вже не таємниця, а цілком звична й буденна справа.

Серед великої кількості терапій, арттерапія залишається однією із найвідоміших. А глинотерапія є досить поширеним її видом.

Арт-терапевтка Наталя Демчук розповідає, що для глинотерапії використовують «живу» гончарну глину. Вона виступає артматеріалом, з якого можна створювати різні вироби.

— Особливість та унікальність глини полягає у тому, що це справжній природний матеріал, — каже Наталя Демчук. — Він дуже-дуже давній. Навіть у Біблії йдеться, що Бог створив людину з глини. Тому це, напевно, такий перший матеріал і першооснова, яка допомагає звернутись до нашого підсвідомого.

Коли під час терапії люди працюють з глиною, нерідко проявляється генетична пам’ять. При чому таке проявлення часто абсолютно несвідоме. 

— У сучасних підручниках з географії йдеться, що глина — це гірська осадова порода. Але одна з неофіційних версій утворення глини розповідає, що ще під час мезозою, тобто епохи динозаврів, росли на землі великі дерева із високим вмістом кремнію. І ось говорять, що родовища глини — це ніщо інше, як залишки тих древніх дерев, — розповідає арт-терапевтка. — Саме через давність матеріалу, коли ми створюємо глиняні фігурки берегинь, у жінок часто проявляються спогади про минуле і відбувається єднання зі своїм корінням.

Під час ліплення обличчя фігурок набувають рис інших національностей, а самі учасниці терапії навіть не помічають цього.

— Я неодноразово була свідком, коли жінка несвідомо починає виліплювати з глини якісь елементи, не притаманні її культурі. Наприклад, певну зачіску чи головний убір, — перераховує співрозмовниця. — Ліплення з глини справді «відчиняє двері до прихованого підсвідомого». Але у той самий момент, вироби завжди схожі на своїх власниць. І це відчувається на енергетичному рівні. 

Саме по глиняних виробах можна краще зрозуміти власний характер і темперамент, глибше зануритись у самопізнання. Це допомагає усвідомлювати себе цілісною особистістю, розуміти поведінку та вчинки і, за потреби, змінюватися.

— Ми ліпимо різні предмети, наприклад, янголят, вазочки, дзвіночки, але основний виріб — це все-таки фігурки жінок-берегинь. І вже по цих виробах можна зрозуміти, яка ж насправді людина їх створила, — пояснює Наталя Демчук. — Вироби активних, енергійних і холеричних людей дуже відрізняються від виробів спокійних, сором’язливих або невпевнених у собі. Це все видно навіть по натисках на глину.

Глина допомагає проявити і пропрацювати приховані страхи, невпевненості й комплекси меншовартості.

— Глинотерапія допомагає зняти стрес, напругу, тривогу та вивільнити інші внутрішні негативні моменти. У нас на заняттях діють правила: учениці не мають оцінювати свою роботу і порівнювати себе з іншими, — зазначає арт-терапевтка. — Усі хочуть, щоб все одразу виходило гарно, намагаються встигати за іншими членами групи й дуже засмучуються, коли все виходить не так, як у решти. Але глинотерапія — це не про красу виробів, це не про результат творення. Глинотерапія — це завжди про процес. 

А ще глина вчить не боятися власних помилок і показує, що все можна виправити або почати з початку.

— Під час заняття людина може змінювати свій вибір кілька разів. Якщо їй щось не подобається, то завжди можна почати заново. Це так, як і в житті, — переконана Наталя Демчук. — Ми живемо, весь час рухаємось вперед, працюємо, отримуємо певний життєвий досвід, але зовсім не застраховані від втрати всього в один момент. Ми маємо вміти починати все спочатку. 

Психологи порівнюють роботу з глиною із станом глибокого сну, а учасники терапії розповідають про наповнення енергією.

— Після усіх технічних моментів і обговорень, коли настає момент чистої творчості — виникає справжня взаємодія з глиняним виробом, — каже співрозмовниця. — Люди ніби відключаються, поринають у себе і з’являється стан ресурсного наповнення, відновлення життєвої енергії і сил. Саме під час терапії достатньо часу для того, аби почути і відчути своє внутрішнє. 

Глинотерапія також вчить жити у теперішньому моменті. Враховуючи шалений темп сучасного життя, це, ймовірно, одне з найголовніших її завдань.

— Унікальність глини полягає і в тому, що коли ми занурюємо в неї руки, то вже не можемо на щось відволікатись. Навіть на той самий телефон, — впевнена жінка. — Хоча б через брудні руки, але ми максимально поринаємо в процес. Коли людина знаходиться у моменті «тут і тепер», то вона по-справжньому його проживає. Ми не рідко чуємо, як люди говорять, що живуть у минулому або майбутньому, у своїх емоціях або проблемах... Люди живуть у чомусь, але не у теперішньому моменті. Глина ж дарує глибоке занурення у цю конкретну мить життя.

Крім того робота з глиною дуже добре впливає на утворення нових нейронних зв’язків, тобто через руки — до серця і голови. Тому глинотерапія може бути корисною для людей, які пережили травми або різні серцево-судинні напади. 

Взагалі, за словами Наталі Демчук, глинотерапія підходить усім, але чоловіки до неї майже не звертаються.

— Чоловіки значно рідше звертаються до психотерапії. Мені здається, вони більш практичні, тому глина для них — це більше про гончарне мистецтво й засіб для заробітку, — розмірковує вона. — А от жінкам завжди потрібне внутрішнє наповнення. Вони бачать у груповій терапії коло для спілкування, простір для обміну енергією і можливість розвантажитись. 

На глинотерапію дуже добре реагують діти. Їм цікаво вивчати все нове, пробувати щось незвичайне і вчитися за допомогою ігор. 

— Я проводжу глинотерапію і для школярів. Пропоную зробити їм з глини джгутик, таку «качалочку» — так можна перевіряти внутрішній баланс, — пояснює Наталя. — Тут важливо все робити рівномірно, поступово, від центру і до країв. Дітки, частіше за все, холеричні, вони надто активні, тому часто перетискають ці джгутики, випадково рвуть або надають їм якоїсь ребристої форми. А ще для того, щоб працювати з глиною, потрібно мати терпіння, розуміння і певне відчуття процесу. 

Дітям подобається працювати з глиною, бо можна багато всього створити, нафантазувати, використовувати при цьому різні інструменти й пізнавати навколишній світ. 

Курс глинотерапії, який проводить Наталя Демчук, складається зазвичай із 10-ти занять тривалістю дві години для дорослих і півтори години для дітей.

— Після 10 занять, ми пропонуємо ще 10. Але хто відчуває, що йому продовження терапії не потрібно — ці заняття, відповідно, припиняє. Ефект може бути навіть після однієї артзустрічі, — запевняє вона. — Іноді ефект від чогось вражаючого може прийти до нас через роки, але вже з певним усвідомленням. Крім того, під час занять з глинотерапії я використовую інші засоби. Це можуть бути, наприклад, метафоричні асоціативні карти чи певні психологічні практики на пропрацювання окремих питань.

Арт-терапевтка переконана, що при виборі терапії, важливо звертати увагу саме на терапевта, який буде допомагати з лікуванням.

— Під час глинотерапії, як і будь-якої іншої, головним інструментом є людина, тобто терапевт. Ми обираємо собі терапевтів, які нам близькі і зрозумілі, — каже Наталя. — Тому до мене на глинотерапію потрапляють завжди «мої» люди, навіть якщо ми не знайомі, все одно вони «мої».

Особистий досвід арт-терапевтки

— У мене є фахова вища освіта, я практичний психолог, університет закінчила ще у 2005 році. І вже 11 років я є організатором фестивалю психологічних практик, зараз це Вінницький фестиваль розвитку свідомості «Живи». Загалом моя сфера діяльності завжди була пов’язана з дітками, з альтернативною освітою і зі всіма можливими й неможливими методиками розвитку, — розповідає Наталя Демчук. — З глиною ж я випадково познайомилась на одному сімейному фестивалі, там був майстер-клас.

Психологиня зізнається, що ніколи не позиціювала себе майстринею, тому рукоділля завжди було для неї чимось далеким.

— Я більше комунікаторка, організаторка, я просто не належу до людей із золотими ручками. Це взагалі не моє, — говорить, сміючись Наталя. — Але коли я взяла в руки глину та зліпила свою першу берегиню, то відразу відчула, як сильно мені сподобався той стан, у якому я перебувала під час створення фігурки. Я відчула бажання знову у нього повернутися. Це справді глибокий стан спокою, та при цьому ти можеш постійно змінювати картинку. Ось у тебе є шматок глини, і ти можеш постійно вдосконалювати свою роботу. Відбувається справжня внутрішня трансформація. 

Фото надала Наталя Демчук

Читайте також:

Вертеп, родина Санти й ведмедики Тедді: вінничан запрошують на різдвяну виставку ляльок

У Вінниці відкривають клуб для справжніх татусів «ТатоHUB»: що це таке, навіщо і коли?

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.