Переможниця народознавчого конкурсу збирає чудодійні рослини і обереги для ЗСУ

Серед учнів 9-10 класів перемогла Вікторія Штойко. Вона 9-класницею Бирлівської гімназії Бершадської міської ради. Досліджувала вербу, яка є символом України.

• На базі Вінницької станції юних натуралістів провели обласний тиждень народознавства «Любіть Україну вишневу свою».
• Під час нього у заочному форматі пройшов конкурс-захист пошуково-дослідницьких робіт  з народознавства «Рослини в традиціях та побуті українського народу».

Багатовіковий уклад життя українців ,починаючи з сивої давнини, був пов’язаний зі світом природи, шануванням рослин. Оскільки наші пращури спокон віку були землеробами, то й за допомогою вони зверталися до всього, що родить матінка-земля.

За словами методиста Вінницької станції юннатів Ірини Чупринко, у конкурсі взяли участь 52 учні. Це були вихованці 35-и закладів освіти з 21 територіальної громади. Переможців було визначено у трьох категоріях.  

Символ України

Серед учнів 9-10 класів перемогла Вікторія Штойко. Вона 9-класницею Бирлівської гімназії Бершадської міської ради. Досліджувала вербу, яка є символом України.

— Українці вважають вербу святим деревом і шанують його. Українське село важко уявити без верб. Їх висаджували на городах, біля ставу, річки, в кінці греблі, на левадах, на дорогах, що вели в село, на пагорбах, на видолинках, на болоті. Отож, верба росте в кожному регіоні України. Вона невибаглива до кліматичних умов. Верба — це символ весни, пробудження природи: «Зацвіла верба, прийшла весна», — розповіла дівчина.

Верба дарує нам багато корисного, лікує. Вона — ніби позначка води на землі. Тому й криницю копають завжди під вербою. На сухому місці це дерево не росте ніколи. «Де срібліє водиця, там росте вербиця», — говорить народне прислів'я.

Верба широко використовувалась у господарстві. З неї будували хати, робили ясла для худоби, кошари, клітки для свійських птахів, корита, човни, музичні інструменти. А майстри плели та й нині плетуть коші, козубки, кошики, меблі, декоративні прикраси, хлібнички. Адже в Україні й досі у багатьох місцевостях процвітає народний промисел — лозоплетіння. З лози плетуть огорожі, тини, перелази, живоплоти.

Верба також вважається чудовим лікарським засобом: відварами вербового гілля знахарі лікували поранених. Недарма в народі говорять: «Без верби та калини немає України».

Чудодійні рослини для бійців

У категорії учнів 7-8 класів не було рівних Каріні Гопаца. Вона є ученицею восьмого класу ліцею №1 Могилева-Подільського. У своїй роботі дівчина зібрала матеріал про рослини-обереги, а також легенди, приказки, спогади старожилів рідного міста про походження рослин та їх застосування.

В ході дослідження попросила поради та допомоги в прабабусі Анісії Маілівської, яка народилася 14 жовтня 1941 року в звичайній сільській родині. Її мати – Палагна (1900 року народження) займалася знахарством, зналася на цілющих рослинах. До неї приносили діточок, щоб вилікувати безсоння, коклюш. Допомагала бабця і своїм односельцям у Білянах позбутися задухи, пропасниці, туберкульозу та інших захворювань. Залучала Палагна Іванівна до роботи і своїх доньок Ганну та Анісію (прабабусю).

Збирали трави та рослини тільки в певні дні. Перед цим потрібно було бути чистим не тільки тілом, а й помислами. Вставали ще вдосвіта, одягали чистий одяг, закручували хустину, складали кошик. Перед тим, як вийти з хати, читали молитви до Господа нашого, щоб допоміг у зборі рослин, потім проговорювався спеціальний оберіг. Вирушали в дорогу і намагалися не розмовляти зайвий раз. От тоді рослини ставали дійсно корисними та лікувальними.

Прабабуся Анісія каже, що одні рослинки збирають рано-вранці, а інші — після заходу сонця, деякі — (бруньки або кору) навесні і тільки зі зрізаних молодих гілочок. Квітки — найніжніша частина, тому їх завжди складали тонким шаром, краще в плетену корзину, прагнучи не зім’яти і захистити від сонячних променів.

Цікава розповідь прабабусі та її добірні лікувальні трави наштовхнули Каріну та її друзів на думку —підготувати збір чудодійних лікарських рослин для покращення здоров’я нашим оборонцям і передати їм. А також рослини-обереги: вербу та калину напередодні Великодня.

—Ми віримо в чудодійність цих рослин і бажаємо захисникам берегти себе, піклуватися про здоров’я та свій душевний спокій. Впевнені, що ці трави нагадають їм цінність родинного тепла і зігріють душі,  нададуть силу і міць у боротьбі з ворогом, — каже Каріна Гопаца.

Які квіти впліталися у віночок

Наймолодшою переможницею (у категорії 5-6 класи)  стала Тетяна Корчевська. Вона є шестикласницею ліцею № 2 Мурованих Курилівців.  

Кожен народ має свої символи. Через віки пронесли українці любов до різних речей, тварин, а особливо рослин, тому що з давніх-давен вважали їх святинями свого роду. Калина, верба, дуб, вишня, барвінок, чорнобривці, любисток, соняшник, мальва здавна уособлюють красу нашої України, духовну міць народу, засвідчують любов до рідної землі.

Українці відтворюють ці символи у вишивці, у розписі посуду, в кованих виробах, у різьбленні,  у розписах печі в хатах, гончарних виробах, у гравюрі, в писанках, а також  в дівочому віночку — оберегові, який зроду-віку був неодмінною ознакою національного українського одягу.

— Це і стало  головною метою моєї дослідницької  роботи: дізнатися, які квіти впліталися у віночок, що вони символізують і коли одягався віночок, — наголошує Тетяна Корчевська.

Виявляється, впліталося до віночка багато квітів: вишні, мальви, калини, безсмертника, деревію, незабудки, чорнобривців, любистку, волошки, ромашки, яблуні, хмелю. Всього в українському віночку  — 12 квіточок. І кожна —  лікар, оберіг.

Читайте також:

На батьківських зборах на станції юннатів фасували фіточаї і вітамінні мікси для ЗСУ

Юннати влаштували «бавовняне» шоу і розписали подільськими візерунками «бандеропіч»

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.