«Одним можна бігати, а іншим — зась». Чому для групових занять на стадіоні треба заключати договір?

• Вінничанка Наталія Расторгуєва понад рік тренує учасників спільноти  NBR на стадіоні в Центральному парку імені Леонтовича. Вчить їх техніці бігу та інтервальним біговим навантаженням.
• Однак останнім часом керівництво ДЮСШ№1 забороняє їй проводити там групові заняття, поки бігуни не заключать спеціальний договір про оренду бігових доріжок.
• Чому виник конфлікт та як пояснює це директор ДЮСШ№1 — читайте в матеріалі.

Вінничанка Наталія Расторгуєва — професійна легкоатлетка. Понад рік тому жінка стала учасницею вінницької спільноти NBR (англ. noboring runners — ненудні бігуни). В клубі любителів спорту понад 300 учасників, вінничани займаються не лише бігом, а й ходьбою, велоспортом, плаванням тощо.

— Серед всіх учасників я була єдиною професійною атлеткою, яка має досвід і знає техніку бігу. До нас долучалися люди, які не вміють бігати, трохи позаймалися і вже в них коліна болять. Тоді постало питання про те, хто зможе навчати бажаючих. Я погодилася тренувати і ділитися своїми знаннями, ставити різні підводні вправи, — починає розповідь Наталія. — Ще до карантину, взимку ми раз на тиждень почали збиратися групками і тренували техніку бігу. Пізніше вирішили збиратися частіше –  понеділок, середа, п’ятниця. Хто бажає – той приходить, тренується, робить інтервальні бігові навантаження.

Бігуни займалися саме на стадіоні в центральному парку ім. М.Леонтовича. Заздалегідь дізналися розклад і підлаштували під нього свої тренування.

—Ми спершу приходили на 18.30, бігунів у цей час вже немає і ми нікому не заважаємо. Але потім нам сказали приходити на сьому, ну ок. Там хто тільки не займається, і йога, і пілатес, сім’ями люди приходять, — зазначає тренерка. — Спершу ні в кого питань не виникало, але потім почав підходити до нас сторож, запитував, хто ми такі, чого ходимо сюди. Він сказав, що так просто займатися не можна, треба просити дозволу. На паркані в них, до речі, є графік, коли можуть займатися як спортсмени, так і пересічні вінничани — абсолютно безкоштовно.

Після зауважень сторожа Наталія поспілкувалася з директором ДЮСШ№ 1, якій і підпорядкований цей стадіон. Однак розмова, за її словами, вийшла не найприємнішого характеру.

— Їх не влаштовує, що нас дуже багато людей приходить на тренування, хоча на занятті лише від чотирьох до десяти осіб. Директор сказав, що треба заключати договір і оплачувати оренду бігових доріжок. Година на біговій доріжці, за його словами, коштує 80 грн. Якщо потіснитися, то ми займаємо на стадіоні три-чотири доріжки, а займаємся трохи більше години, — розповідає Наталія Расторгуєва.  — Але справа в тому, що я фізична особа, а спільнота — неприбуткова, офіційно не зареєстрована. Відтак можливості заключити договір в нас немає. Це якась заплутана історія, ми до консенсусу так і не прийшли, директор запропонував приходити на стадіон по двоє людей. Але який тоді сенс з нашого ком’юніті, якщо займатися доводиться фактично індивідуально?

Тренерка зазначає, що офіційно створювати громадську організацію не вважає доцільним, бо ініціатива створення клубу була радше ідейною і просто для того, щоб у місті зростала бігова спільнота.

— Більше таких клубів у Вінниці немає, — підкреслює Наталія Расторгуєва. — Я дивилася різні постанови і не бачила жодної, де було б вказано, що міські стадіони платні, ну немає такого поняття, як абонплата. Виходить, що один може бігати безкоштовно, а якщо людей більше – платіть.  

Наталія говорить, що з підопічними  розглядала й інші місця для занять, але туди незручно добиратися.

— Ми займалися кілька разів на «Олімпі» біля Політехнічного університету, але не всім зручно туди добиратися, бо є люди з Київської, є з Тяжилова. Тому ми й прив’язалися до стадіону в парку, — каже вона.

Інша сторона медалі

 Директор ДЮСШ№1 Сергій Таранчук розповідає, що окрім професійних спортсменів на стадіоні й справді можуть займатися всі бажаючі вінничани. Але не масово і не одночасно.

— Одна-дві людини можуть займатися з 5-6 до 10-ї години ранку, а потім після 19.00 до 22.00. А спортсмени ж тренуються в нас протягом робочого дня, — пояснює він.

За його словами, обмеження в кількості людей пояснюється просто. Вся відповідальність за будь-які травми ляже одразу на нього, як на директора спортивної школи, на балансі якої і перебуває цей стадіон.  

—Я банально попросив, щоб вони заключали договір, оплатили оренду бігової доріжки і тоді не буде ніякої перешкоди для тренувань. Справа в тому, що обмеження в кількості людей справді є, бо за перебування на території хтось має нести відповідальність. Якщо, не дай боже, хтось впаде чи травмується, питання будуть безпосередньо до мене – на підставі чого ця людина була на стадіоні? Окрім того, є клуби і ФОПи, які приходять, платять оренду, щоб займатися, — каже він.

За словами Сергія Таранчука, стадіон побудований перш за все для професійних спортсменів, однак з дозволу міської ради там  можуть займатися спортом всі охочі.

— В Одесі, наприклад, взагалі нікого не пускають на стадіони, — каже він. —А в цій ситуації ми не можемо дійти консенсусу, бо вони не зареєстровані офіційно для того, щоб заключити договір. Але ж ця жінка, вона їх тренує, бере на себе таку відповідальність. Ця жінка — не мій тренер, я не можу ручитися за неї, як за професіонала, я ж не знаю, чи є в неї спеціалізована освіта. Найчастіше, люди не розбираються, наскільки професійний тренер і думають, що йдуть на стадіон займатися, бо цей тренер — від нашої школи. Тому ми й ставимо певні обмеження в кількості людей. Втім, я не заперечую, щоб вони займалися, просто щоб не так багато людей за один раз.  

Вартість оренди на стадіоні залежить від кількості доріжок.

—В нас є три договори: оренда, відшкодування енергоносіїв тощо. Це все треба сумувати, щоб визначити загальну вартість оплати за оренду. Відповідно до законодавства, ми маємо право заключати договори для погодинної оренди. Цілісна оренда, в свою чергу, заключається з комунальним майном. Погодинна оренда доріжки приблизно коштуватиме до 60 грн, — сказав Сергій Таранчук.

Читайте  також:

Гастрономічні меморіали: де шукати пам’ятники картоплі, томату, солоним огіркам чи галушці

Чи безпечні ліфти у Вінниці? За рік у місті провели капремонт лише у десятьох підйомниках

 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.