«Батьки обрізають сімейний бюджет, щоб дитина поїхала на змагання». Спортивний клуб шукає фінансування

У соцмережі Facebook керівниця клубу тхеквондо «Сенсей» Аліна Новинюк написала пост про те, що вже два роки, не дивлячись на всі результати школи, її освіту та досвід роботи тренером для неї немає жодної роботи в міських та обласних спортшколах. За її словами, якби вона працювала у спортшколі, то учні її клубу, де займаються близько 200 спортсменів, серед яких вісім кандидатів в Майстри спорту України, змогли б отримувати бодай якесь фінансування. 

«За перше місце у Вінниці та області серед Олімпійських видів спорту не передбачено рівно — нічого. Ніякої фінансової підтримки і допомоги для дітей, для клубу, для мене, у вигляді вакансії в ДЮСШ, на розвиток від держави і місцевої влади», — пише Аліна.  

— Нам критично бракує фінансів для того, щоб діти виїжджали на змагання. Також для роботи потрібне обладнання, наприклад, електронні системи, тобто електронний жилет та шолом, у яких проходять змагання, — каже керівниця школи. — Але у нас немає можливості працювати на електроніці, і незважаючи на це, маємо високі результати. 

За словами Аліни, дітям потрібне це фінансування, бо без необхідного обладнання неможливі високі результати. 

— Діти зараховуються у спортшколу автоматично, якщо я б стала там працювати. Це б змінило наше фінансування. Дітям би спортшкола виділяла гроші на збори, змагання та костюми для цих змагань, — каже керівниця центру. — А поки все лежить на плечах батьків. Останні обрізають сімейний бюджет, щоб дитина поїхала на змагання. Адже їм потрібно оплачувати: абонемент за місяць, необхідну екіпіровку, збори у різних містах Україна та закордоном. Також змагання, турніри та чемпіонати ж теж не безкоштовні. Якщо порахувати за рік, то це величезні гроші. Проте, щоб показувати результати, то потрібно у всьому цьому брати участь. 

За словами Аліни, минулого року близько 60 дітей змагались на Чемпіонаті України, а цього року — лише 15. Причина — нестача грошей у батьків. Пояснює, у деяких немає фінансів навіть, щоб купити екіпірування.

— Мені всі казали, що мене візьмуть у спортшколу з руками і ногами, бо у мене один з найбільших клубів у Вінниці. Але всі і обласні, і міські спортивні школи кажуть, що у них немає вакансій. Також я зверталась у міський спорткомітет, в управління культури та спорту. Але і там мені сказали, що жодних вакансій немає, навіть на пів ставки. І ця ситуація вже триває другий рік, — каже спортсменка. — Тобто, виходить їм не потрібні ні діти, ні результати, ані спеціалісти. У мене в Центрі дуже багато талановитих спортсменів, чиї батьки вкладають у спорт кілька років поспіль. Серед обласних чемпіонатів наша школа завжди перша. 

За словами тренерки, чимало дітей дуже перспективні, у школі багато чемпіонів міжнародних змагань, але батьки перестають вірити у спорт, бо це для них дуже затратно. 

— Ніхто не звертає уваги на нас, я вже не знаю, куди звертатись. Тому шукаю спонсорів та меценатів. Хочеться достукатись до місцевої та обласної влади, — каже Аліна. 

Читайте також: 

«Це не адаптація, а виживання». Як вінницькі ресторани та магазини переживають карантин

Вінничани запитують — експерти відповідають. У місті запустили проект «АнтиПандемія»