Джарилгач розташований неподалік Скадовська, острів омивається Каркинітською і Джарилгацькою затоками і дістатися туди можна тільки на катері. Його площа — 62 км² і довжина близько 42 км. Цей спокійний острів приваблює туристів можливістю усамітненого відпочинку та унікальною природою.
На Джарилгачі є сотні солоних озерець, а на його території розташований «Джарилгацький національний природний парк». Особливо манить відвідати острів те, що там можна побачити оленів, ланей, диких кабанів, муфлонів, єнотовидних собак та кілька сотень різновидів птахів. У морі ж можна наловити крабів, креветок, мідій та побачити дельфінів. Спойлер: диких тварин ми так і не побачили, але все по-порядку.
Насамперед потрібно доїхати з Вінниці до Херсона. Це можна зробити трьома способами, якщо у вас немає власного авто: автобусом, блаблакаром або потягом. Ми обрали останній варіант. Квиток на потяг з Вінниці до Херсона коштує 250 гривень, щоправда, купувати його бажано за тиждень-два до поїздки, бо квитки швидко розкуповують. Якщо ж їхати автобусом це обійдеться трішки дорожче — орієнтовно 500-600 гривень. Блаблакар можна забронювати за приблизно таку ж суму. Їхати доведеться не мало, потягом, наприклад, понад 16-ть годин. Проте ми обрали поїзд, який виїжджає близько 00.00 і вночі дорога пройшла швидко.
Далі з Херсону потрібно дістатись у Скадовськ. Зробити це найлегше і найдешевше на автобусі, який відправляється прямо з залізничного вокзалу. Дорога триває близько двох годин і коштує 125 гривень. Водій автобуса привіз нас до морського порту, звідки можна відправитись теплоходом чи катером на Джарилгач.
Ми їхали теплоходом, вартість поїздки у дві сторони — 200 гривень. Дорога займає орієнтовно півтори години. Кажуть, теплохід часто супроводжують дельфіни, але нам не пощастило їх побачити. Добратись на острів можна й швидкісним катером, він завезе вас на Джарилгач за 20 хвилин, але заплатити у одну сторону потрібно 250 гривень.
Загалом дорога з Вінниці на Джарилгач обійдеться у орієнтовно 600-1000 гривень.
Ну ось і все, ви на місці. І перше, що ви побачите — кілька сотень туристів, які приїхати довідатись, як виглядають українські Мальдіви. Перед подорожжю ми подивились з десяток відеооглядів з острова, тому приблизно знали на що очікувати. Але все ж, ступивши на Джарилгач, кількість людей, як для безлюдного острова, вразила.
Найкрасивішими і чи не єдиними спорудами на Джарилгачі — є маяки. Їх тут два — старий та новий. Кажуть, що старий маяк був споруджений за проектом учня автора відомої на весь світ Ейфелевої вежі, але достовірних підтверджень цій історії немає.
Зараз через аварійний стан він закритий, проте залишається головною туристичною родзинкою Джарилгача. У 50-ти метрах від старого побудований новий маяк білого кольору, який працює і сьогодні. До слова, поруч з спорудами є джерело питної води.
Саме біля маяків кипить життя, адже найпопулярніший вид подорожей на Джарилгач — одноденні. Мандрівники приїжджають вранці та їдуть ввечері. Ті, хто хоче залишитися довше, можуть оселитися на базах відпочинку, або жити «дикуном» у власних наметах.
Якщо ви не хочете везти спорядження з собою, то там можна орендувати намет в кемпінгу або бунгало. Поруч є встановлені кілька біотуалетів та душі. Вартість оренди намету — 150 гривень з людини за добу, вартість будиночка — 600 гривень. Такий відпочинок цілком усамітненим назвати не можна, тож ми разом з власним спорядженням вирушили досліджувати острів подалі від людей.
Як виявилось, знайти місцину, де немає людей, за кілька кілометрів від маяків нелегке завдання. А якщо у вас за плечима важкі рюкзаки і над головою палюче сонце, то це ще більш ускладнює ситуацію. Пройшовши близько трьох кілометрів, ми розклали табір. Поруч з нами не було людей, лише за кілька сотень метрів виднілись сусідні намети. До слова, на острові можна зустріти чимало нудистів.
Джарилгач — це місце для тих, хто хоче відпочити від метушні міста і вхідних дзвінків. Мережа тут є, але місцями пропадає. З інтернетом справи ще гірші, але це більше плюс, ніж недолік острова. Там ти не звертаєш увагу на черговий допис у соцмережі, бо навколо тебе лише м'який і білий пісок. А ще — неймовірно прозора і чиста вода.
Водночас це не пустеля, а справжній оазис з деревами, здебільшого низькорослими маслинами, травами і солоними озерами. Мабуть, що недаремно Джарилгач називають українськими Мальдівами, бо схожість однозначно є. Кожен вечір на острові закінчувався красивими заходами сонця, а кожна ніч — пролітаючими десятками зірок і загаданими бажаннями.
Тваринний світ на острові теж багатий, у природних умовах живуть 30 видів ссавців, понад 200 видів птахів та понад три сотні різноманітних комах.
Кілька разів у гості в наш табір навідувались ящірки, а вранці поруч з наметом ми помічали сліди кабанів, які, ймовірно, вночі вишукували собі їжу. Але побачити оленів чи муфлонів, наприклад, нам так і не вдалось. Зате пощастило кілька разів спостерігати за дельфінами, які підпливали ближче до берега, щоб зловити рибу. У воді чимало різноманітних медуз, але вони не особливо заважали досхочу купатись у морі. Прибережні води Джарилгача неглибокі, тому сміливо можна їхати на відпочинок з дітьми.
Острів чудово підходить для підводного плавання, тому прихопіть з собою відповідне спорядження. А ще тут можна рибалити. Нам, наприклад, вдалось на одну вечерю спіймати кілька крабів та мідій.
До речі, про їжу, якщо ви не готові щодня готувати, то на острові є два кафе. У них завжди десятки людей, тож доведеться постояти у черзі, але приємний запах смаженої риби манить хоч раз зайти всередину. Найпопулярніша страва — скат, коштує одна порція — 150 гривень. Смажена скумбрія, наприклад, обійдеться в 200 гривень, а стакан розливного пива — 30.
Читайте також:
Крутить педалі до Говерли. Вінничанин планував побувати у Скандинавії, а поїхав у Карпати
Замкова гора, музей алмазів та парк Кумбари. Як з Вінниці будуть робити туристичне місто
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 16 від 16 квітня 2025
Читати номер