Місце, де народився «Щедрик». Як цікаво провести вихідні?

Як свідчить меморіальна дошка біля входу в музей — Леонтович жив в цій квартирі з 1908 по 1921 рік. Екскурсовод Ганна Порожня може годинами розповідати про композитора Миколу Леонтовича:

— Напередодні революції 1905 року, Леонтович із сім’єю жив на Донбасі. У Гришино (нині Покровськ — авт.) він викладав музику в залізничній школі, — розказує пані Анна. — Назад на Поділля, в Тульчин, він переїжджає в 1908 році та почав працювати в жіночому училищі музики. Про композитора говорила начальниця училища, що «це найблагородніша людина, яку я зустрічала на своєму шляху». І дала йому цю квартиру, де зараз знаходиться музей.

Квартира складається з двох меморіальних кімнат, де є речі сім’ї Миколи Леонтовича. Йдемо в робочий кабінет композитора. Він обставлений в аскетичному стилі — робочий стіл, кафедра, дорожня валіза, з якою Леонтович проїздив все Поділля. Біля стіни стоїть фортепіано, на якому грав композитор.

«Закутає ноги ковдрою, хукає на пальці і грає, грає, наче не помічає жорстокої дійсності. Для нього існувала тільки музика. Мама створила максимальні умови для його творчого спокою і настрою. Вона, очевидно розуміла, ким є і ким залишається Леонтович для України». Так екскурсовод Ганна Порожня передає слова доньки Леонтовича — Галини.











Далі жінка розповідає, що за столом в кабінеті Леонтович написав мелодію «Щедрика», що нині є різдвяною піснею в багатьох країнах світу.

— До цієї пісні про талант композитора ніхто не знав! Поки у Києві хор під керівництвом Кощиця не виконав «Щедрика» Леонтовича. Потім його зіграли в Америці, Англії, Уругваї, Аргентині та навіть на Кубі, тоді Леонтович став відомим в багатьох країнах світу.

Йдемо в обідню кімнату. У центрі кімнати — обідній стіл з білою скатертиною, глибокими тарілками та виделками на металевих підставках. Саме за цим столом члени родини святкували релігійні та сімейні свята, зустрічали гостей.

У кімнаті є гарний комод, який був вирізаний батьком Леонтовича. А ще сервант з посудом. На комоді — світлини з доньками та дружиною Леонтовича. Але на жаль, доньки — Вікторія та Галина, дітей не мали. Тому прямих спадкоємців немає.











— Леонтович був дуже сором'язливою людиною. Ніколи не вважав себе композитором. У палаці Потоцьких хорова капела під керівництвом Стеценка та Тичини виконала кілька хорових композицій Миколи Леонтовича, які тульчинці зустріли оваціями, — розказує екскурсовод. — А Микола стояв тихенько за лаштунками і тихо від радості плакав. Композитора запросили на сцену. Він низенько вклонився і сказав — це не моя заслуга, це заслуга українського народу!













У трьох виставкових залах зберігаються предмети з життя Леонтовича: його диригентська паличка, камертон, скрипка, афіши з концертів та багато світлин із зображенням композитора.

Крім музею Леонтовича в Тульчині варто відвідати найстаріший в області Краєзнавчий музей та музей-аптеку, де зберігається понад 600 екземплярів. Ще по місту проводять екскурсії, оскільки тут деякий час діяв осередок декабристів під керівництвом Павла Пестеля.

Нагадаємо, що на минулих вихідних, 4-5 червня, відбувся перший оперний open air в Тульчині. Читайте про це в матеріалі: OPERAFEST TULCHYN: вампірські танці, іспанські пристрасті та вогняне шоу

Як доїхати до музею Леонтовича?

Автобуси з Вінниці до Тульчина курсують з Центрального автовокзалу кожні 30 хвилин. Вартість квитка на автобус — 58 гривень.

Музей знаходиться за адресою провулок Леонтовича, 8. Вартість входу — три гривні. А з розповіддю екскурсовода — 30 гривень з групи до 15 людей. 

Але попередньо треба домовитися про екскурсію. Номер краєзнавчого музею: (04335)2-27-50. Номер наукового співробітника Тульчинського краєзнавчого музею Ганни Порожньої: (097)910-49-52.