Зупинку — це ж не театр перейменувати. Чи вшанують пам’ять почесного вінничанина Верещагіна?

Зупинку — це ж не театр перейменувати. Чи вшанують пам’ять почесного вінничанина Верещагіна?
Чи дослухаються до пропозиції перейменувати зупинку Театральна на Верещагіна? Була б ще одна память про почесного вінничанина напередодні їйого 110-річчя
  • Наступної неділі, 17 травня, виповнюється 110 років від дня народження Федора Верещагіна. Він 42 роки очолював музично-драматичний театр.
  • Серед багатьох титулів і нагород, зокрема народного артиста Союзу й України, Верещагіну присвоїли звання «Почесний громадянин Вінниці».
  • Син митця колишній хірург з таким само ім’ям, як у батька, звернувся з пропозицією до колективу театру — порушити клопотання перед міською владою про перейменування зупинки «Театральна» на «Федора Верещагіна».
  • Як сприйняли пропозицію «садовці»?

Сьогодні, вранці, 7 травня, Федір Верещагін купив букет квітів. Поклав вдома на столі. Поруч поставив портрет старшої сестри Елеонори.

— У моєї дорогої сестрички 7 травня день народження, — розповів по телефону Федір Федорович. — Вони з батьком травневі іменинники. Нора з’явилася на світ 7 травня 1938-го, батько 17 травня 1910 року. До батька ходжу на могилу. Він похований на Центральному кладовищі що на Хмельницькому шосе, там, де й ммама Регіна Францівна. 

Відео дня

Про сестру молодший на чотири роки брат дотепер говорить з дитячою любовю.Вони дже були дружні, розуміли одне одного з напівслова. Підтримували. Не змінилися стосунки і тоді, коли стали старші. Елелонора була талановита, як батько, як мати, яка теж грала в театрі. 

Її життя обірвалося несподівано. 

Вона трагічно загинула 4 серпня 1994 року. У той день її збила машина. Документів при собі не мала. Тільки через три днів пошуків її тіло упізнали в морзі.

На той час їй було 56 років. Елеонора грала у театрі, мала звання заслуженої артистки України. Чоловік її також уже помер. Залишилася дочка Катя, у якої двоє синів.

По дорозі за квітами Верещагін зайшов у театр імені Садовського. Застав директора Володимира Лозовського. Звернувся з проханням допомогти підправити могилу батька. Директор обіцяв направити робітників,

Розмова була щирою, зі спогадами про минуле театру. Згадували, зокрема, святкування 100-річчя Федора Григоровича.

Після всього гість розповів про свою пропозицію. Хоче, аби в колективі театру обговорили питання про перейменування назви тролейбусної зупинки «Театральна» на «Федора Верещагіна». Залишив письмове звернення з цього приводу.

Ім’я Садовського запропонував батько

— Коли святкували 100 років батькові, дехто з тодішніх керівників говорив, що варто було б подумати про перейменування театру Садовського на Верещагіна, — говорить Федір Федорович. — У мене від таких слів серце гулкіше билося від хвилювання. Але урочистості минули і все забулося. Якось після того я пробував нагадати про це. Але зрозумів, що все те було сказано на святкуванні заради красного слівця.

Він усвідомлює, що насправді це неможливо і ніхто не стане таке питання вирішувати.

— Хочу нагадати, що саме батько запропонував назвати театр ім’ям Садовського, — продовжує співрозмовник. — Це був його вибір. Вже тому не маю морального права пропонувати змінювати назву.

У сина була інша пропозиція — перейменувати вулицю Театральну на Верещагіна. До неї не дослухалися. Чому? Він цього не знає. Йому не пояснювали. Назвали провулок Верещагіна. Невеликий, на декілька будинків. Нехай так. Добре, що хоч поруч з театром.У ТТУ зуміли зберегти пам'ять про Музику

— Якщо говорити відверто, така ідея мені спала на думку, коли у місті з’явилася зупинка колишнього керівника трамвайно-тролейбусного управління Музики, — продовжує Федір Федорович. — Це ж скільки разів люди чують його ім’я! Гарна пам'ять.

Співрозмовник цікавився, як це зробили. Йому розповіли, що було клопотання колективу ТТУ. Рішення приймала міська рада.

Уточнює, що зупинка Музики знаходиться поруч з підприємством, яке він очолював при житті.  Каже, так само й тут — зупинка «Театральна» розташована поруч з театром. Все логічно. Було б бажання зробити добру справу.

— При бажанні питання може бути вирішено позитивно, — говорить Федір Верещагін. — Все залежить від людей. Тому одні питання вирішуються швидко, без сучка й зади ринки, а інші…

Батько ніколи нічого не просив у влади

— Федір Григорович фанатично віддавався роботі, і про це знають в театрі, але ще більше знаю про це я, — говорить син режисера. — Ми його вдома рідко бачили, більшість часу він проводив у театрі або на гастролях. А ще тато ніколи нічого не просив у тодішньої влади.

За словами співрозмовника, його батько пройшов війну, мав першу групу інвалідності. Таким людям держава надавала автомобіль. Разом з іншими фронтовиками перебував у черзі на його отримання. Не дочекався, не дійшла до нього черга. Звичайно, міг попросити, щоб вирішили питання. Його знало керівництво області, знали в Києві.  Народний артист кавалер орденів бойового і трудових,  здавалося б, як не допомогти такій людині, але…

— У ті часи у нас часто гостювали поважні люди, — пригадує Федір Федорович. — Пам’ятаю, як приймали тенора Івана Козловського, він виступав на багатьох сценах світу. Запам’ятався набожною людиною. Перед тим, як почати їсти, довго молився. А портфель який був! Старий-старий, затертий, скручений дротиками. Він казав, що ще з часів його студентської молодості. Тому дорогий.

Бував у нас письменник Іван Стаднюк, тоді ставили виставу за його книгою «Війна». У нашій компанії обідав  Платон Майборода. У ресторани тоді не запрошували. Кликали додому. Накрити на стіл випадало на руки мами і ми з Норою допомагали, хоч були ще малі, але треба було мам у підтримати. Стаднюк нахвалював приготовлену мною варену картоплю. Я готував її з секретом – додавав у пюре трохи молока. Продукти купували за власні кошти.

Одного разу  син підслухав розмову батька, який говорив мамі, що вже витратив свою зарплату за три місяці наперед. Попередив, щоб вона не розраховувала на цей час на його заробітки.

Кмітливий школяр Федір тоді пожартував:

— Тату, дивися, бо тебе кинуть у боргову яму, як колись це зробили з Бальзаком.

Квартири від держави так і не отримав

Директором театру Федір Верещагін став у 1944-му. Приміщення театру на той час не було. Його зруйнували під час війни.

— Батька відрядили на час будівництва до Ізмаїльського театру, — згадує Федір Федорович. — Він там працював до 1947 року.

На все життя запам’яталися умови, в яких сім’я проживала в Ізмаїлі. Це була маленька кімната з одним ліжком. Каже, на цьому ліжку спали всі четверо, батьки з донькою і сином. Ще врізалася у пам'ять екскурсія на Ізмаїльську фортецю.

— Я там мало не зірвався з висоти, — згадує співрозмовник. — Батьки тоді не на жарт перелякалися. Тільки я не злякався. Хіба міг тоді зрозуміти, чим усе могло закінчитися. Зі мною, на щастя, біди тоді не сталося. Минули роки — і трагедія спіткала сестру.

До Вінниці повернулися у 1947 році. Знову почалися проблеми з житлом. Батькові все-таки дали житло, а син за все життя не отримав власного кутка. Це інформація для тих, хто любить повторювати, що радянська влада забезпечувала квартирами. На жаль, приклад молодшого Верещагіна далеко не поодинокий.

Німець  став на коліна і поцілував паркет у театрі

Після повернення Верещагіних до Вінниці ще рік тривало будівництво театру. Частину робіт виконували полонені гітлерівської армії.

Першу виставу у новому приміщенні показали у 1948-му році.

— Сьогодні під час розмови з директором театру Лозовським згадували про той період, — говорить Верещагін. — Володимир Васильович вразив розповіддю про незвичайний випадок. Каже, не так давно, здається, у минулому, чи позаминулому році, до Вінниці приїздила німецька делегація. Прийшли у театр. Серед гостей був чоловік поважного віку.

Він не міг стримати хвилювання. Директор не розумів, чим воно викликано. На відміну від нього, інші гості спокійно слухали розповідь про історію театру.

Коли піднялися на другий поверх, той чоловік раптом став на коліна і поцілував паркет. Тільки тоді розповів, що він один з тих полонених, хто працював на будівництві театру у Вінниці.

Розміняли житло

Повернувшись з Ізмаїла, Верещагіни поселилися в готелі «Вінниця». Квартиру від держави директор театру отримав уже у наступному, 1948-му році. Дали дві кімнати на чотирьох.

Оселилася сім’я у самому середмісті — на другому поверсі у будинку поруч з готелем «Савой». По праву руку, як звернути з Соборної до башти. Там проживали до 1960-го року.

Не раз молодший Федір залишався в квартирі один і надовго. Було це після того, як сестра стала студенткою. Поступила на навчання у театральний у Києві.

У радянські часи театри гастролювали по країні: Вінницький виїжджав у різні міста Союзу, тим часом до нашого міста приїжджали інші колективи. Гастролі тривали довго, по два-три місяці.

— Батьки їхали з театром, а я залишався один, — говорить пан Федір. — Родини у місті у нас не було. Сам готував їсти, сам прав одяг. Крім школи, ходив на гімнастику. Коли виконав перший розряд, їздив на змагання.

Так співпало, що на випускний ходив сам, інші однокласники з батьками, а мої — на гастролях.

 І коли поступав в інститут, батьків теж не було в той час вдома. Студентом став одразу після школи. Навчався у Вінницькому медичному. По закінченні за направленням поїхав на роботу у Малин на Житомирщині. Тоді молодим спеціалістам обіцяли житло. Йому воно не дісталося.

Відпрацювавши встановлений термін, дізнався, що вакантне місце хірурга є у Могилеві-Подільському. Перебрався туди. Невдовзі після того, Дністер вийшов з берегів і в місті постраждали десятки сімей. Про квартиру годі було й думати.

Ходив у плавання на кораблі. Навіть оперував одного разу під час шторму. Однак зібрати кошти на кооперативну квартиру теж не вдалося.

Врешті-решт, батько розміняв своє житло і тільки тоді син отримав ключі від власної 2-кімнатної «хрущовки».

— Коли драматург Микола Зарудний виїжджав з Вінниці до Києва, куди його взяли на роботу, попросив обласну владу, щоб його квартиру передали Верещагіну, — згадує син режисера. — Тоді нам дісталася 3-кінатне житло на Пирогова,6. Саме цю квартиру батько розміняв на дві.

Думаю, колектив підтримає

Журналіст 20minut.ua попросив поділитися думками стосовно висловленої пропозиції директора театру імені Садовського Володимира Лозовського:

— Особисто я підтримую таку пропозицію, — каже Лозовський. — Це справді логічно, як каже Федір Федорович. Зупинка імені знаної людини, яка 42 роки свого життя віддала нашому театру, знаходиться на вулиці Театральній, поруч з театром. До того ж Федір Григорович був удостоєний звання «Почесний громадянин Вінниці»… Тут жодних заперечень.

За словами керівника театру, він сподівається, що й колектив погодиться на таке. Проблема в тому, що зараз зібратися не вдасться, щоб обговорити звернення. Висловитися з цього приводу «садовці» зможуть тільки після завершення карантинних заходів.

— Якщо колеги  дадуть добро, підготуємо листа на ім’я міського голови, а далі то вже справа влади, від неї залежатиме вирішення питання,  — каже Володимир Лозовський.

Вдалося дізнатися точку зору ще однієї представниці театрального колективу — керівника літературно-драматичної частини театру Світлани Фицайло:

— Заслуги Федора Григоровича настільки великі, що на його честь можна назвати не тільки зупинку, й вулицю, — каже пані Світлана. — Мали б так само вшановувати пам'ять наших видатних акторів. Уже нема з нами Нестора Кондратюка, Анатолія Овчаренка, Дмитра Немченка… Не можна забувати їхні імена. Я мала з цього приводу розмову з окремими членами комісії з декомунізації, пропонували назвати перейменовані вулиці на честь наших «садовців». Прикро, але до моїх слів недослухалися.

Опитування

Підтримуєте перейменування зупинки з Театральної на Верещагіна?


Читайте також:

Їх теплохід прийняв порт "Титаніка". Як вінничанин добирався додому з Атлантики

«Його тіло несло в річку Рось». Під час зливи трагічно загинув чоловік

Сльози падали на екран телефону — з бабусею прощався онлайн. Про долю родини, скаліченою не тільки війною

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі (9)
  • Ольга Годованюк

    Не розумію, що не влаштовує у назві "Театральна"? Може ще й ''Соборну'' перейменувати на честь якогось святого отця?
  • Петро Кирилішин

    Офіційна назва "Зупинка імені Федора Ферещагіна"
  • Віталій Захарчук

    І ще мені болить, те що вулиця Шевченка в нас десь на задвірках.

    Ярослав reply Віталій Захарчук

    На яких в сраці задвірках? Місце не краще і не гірше ніє у всіх інших вулицях!
  • Віталій Захарчук

    Можна було б вулицю перейменувати, а то ці позаполітичні назви вулиць виглядають боягузтво м.
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні
Новини Вінниці за сьогодні
21:11 В Україні планують закрити майже всі сільські школи 20:17 У Козятині чоловік осквернив Меморіал полеглим воїнам 19:46 Під час спільного застілля донька побила батька сокирою 19:15 Екстремальна їзда на даху Range Rover: як поліція покарала «каскадерів» photo_camera Від читача 00:11 Учні з Вінниці здобули призове місце на Таборі підприємництва у Львові 18:27 «Патрульний мало не зашпортнувся з TruСАМ у руках». За що поліцейські покарали подружжя військових офіцерів? 18:21 До яких лікарів можна звернутися без електронного направлення? 17:58 Зібрали 66 тисяч гривень на ЗСУ. В техколеджі відбувся благодійний бал в стилі 60 – 70 років photo_camera 17:23 Родинам полеглих військових у Вінниці вручили державні нагороди, присвоєні захисникам посмертно photo_camera 16:46 ТОП 3 ідеї, як відсвяткувати день народження сучасного підлітка у Вінниці (партнерський проєкт) 16:19 Сьогодні у Вінниці завершують опалювальний сезон 15:30 Що таке шале? Про затишні будиночки на природі та хто їх будує (Новини компаній) 15:21 З палаючої квартири на вулиці Дачній у Вінниці врятували чоловіка 15:15 Власна справа від 100 тисяч гривень: який готовий бізнес можна придбати у Вінниці photo_camera 14:24 Чемпіон підняв гирю 220 разів. В області визначили найкращих спортсменів серед аграріїв 14:14 У лабораторії виготовляли кілограм амфетаміну на місяць і збували через мережу клієнтів у Вінниці play_circle_filled photo_camera 13:20 Напівфабрикати: шкода чи користь? (партнерський проєкт) 13:16 Внаслідок масштабного обстрілу 22 березня пошкоджені всі енергоблоки на Ладижинській ТЕС 12:57 Чому «Долина» має забрати водомати з Вінниці? Отримали пояснення від мерії 12:12 Судитимуть ділків, які пропонували «посприяти» отримати посаду ректора медуніверситету
Дивитись ще keyboard_arrow_right
Ваші відгуки про послуги у Вінниці Ваші відгуки про послуги у Вінниці
keyboard_arrow_up