Їх теплохід прийняв порт "Титаніка". Як вінничанин добирався додому з Атлантики

-Якби не літак з Мінська, сидів би зараз у порту і чекав з моря погоди, як дехто з моїх іноземних колег, - каже Андрій Мрачковський (у центрі)

Уже десять років  Андрій Мрачковський працює у міжнародних компаніях, які організовують подорожі по морях-океанах. Більшість часу він на посаді фінансового менеджера. З такою ситуацією, як нині, зіткнувся уперше. Рейс довелося перервати дочасно. Проблеми виникли не тільки у туристів, а й команди лайнера.

Замість передбачених для подорожі шести місяців, перебував у плаванні тільки два з половиною.

Ситуація з коронавірусом перекреслила плани.

Як відбувалася подорож і чим закінчилася, Андрій розповів 20minut.ua.

Стартували з найпівденнішого міста світу

Раніше Андрій Мрачковський працював переважно на великих теплоходах люкс-класу. Бувало, кількість подорожуючих сягала трьох тисяч осіб, плюс понад тисяча членів команди.

Наприкінці лютого вирушив у рейс на судні, де нараховувалося 220 пасажирів і стільки ж членів команди. Як пояснив співрозмовник, круїзний лайнер належить до класу ультра-люкс. Саме тому кількість туристів дорівнює кількості членів команди. Власником судна є  американо-європейська компанії з офісом у французькому Монако.

—На великих лайнерах круїзи класичні,  — уточнює співрозмовник. — Наш був експедиційний.  Крім портів, заходили на безлюдні острови. Не кожне судно зможе пришвартуватися у необладнаних для цього місцях. Інколи туристів доправляли до берега на човнах, що спеціально для цього є на борту.  Гумові чоботи, спеціальний одяг — все це передбачено для наших подорожуючих, яким подобається екзотика. З-поміж них переважали американці й британці.

Рейсом з Борисполя Андій добрався до Амстердама, звідти до Буенос-Айреса. Після того був ще один переліт на Вогняну Землю до міста Ушуайя.  Саме з цього аргентинського міста, що є столицею провінції Вогняна Земля, відправився в подорож їхній круїзний лайнер. Ніхто з присутніх на ньому не знав, що мандрівка закінчиться раніше запланованого часу.

З непередбачуваними проблемами зіткнулися як туристи, так і члени команди.

«Поїзд Кінця Світу»

Як розповів співрозмовник, Ушуайя називають найпівденнішим містом світу. Тут споруджена залізниця, що має назву також найпівденнішої на землі. Нині вона туристична пам’ятка під назвою «Поїзд Кінця Світу».

Перший відрізок маршруту здолали протягом десяти днів. За цей час лайнер побував в Антарктиді, на Чилійській станції.

—На теплоході малих розмірів більше відчуваються морські хвилі, — розповідає Мрічковський. — На великих лайнерах майже не відрізниш, де ти знаходишся, на воді чи на суші, а тут… Я особисто звикав приблизно п’ять днів.

Найбільш штормовим місцем на шляху до Антарктиди є відома протока Дрейка. За словами пана Андрія, на час їхнього переходу там не дуже штормило, пройшли нормально. Каже, для того, хто боїться морської хвороби, є спеціальні пігулки. Як для членів команди, так і для туристів. Так що все передбачено.

Далі на багато днів їх взяла в обійми Атлантика. Зупинки робили, зокрема, на двох заморських територіях Британії. Йдеться про Південну Джорджію та Фолклендські острови.

На безлюдні острови у…  бахілах

Особливість маршруту полягала в тому, що теплохід заходив на безлюдні острови.

—У таких випадках дотримувалися спеціального режиму, — говорить Андрій. — У першу чергу йдеться про те, щоб не занести на безлюдну територію чогось такого, через що постраждала б тамтешня фауна і флора. У команді для цього були фахівці, які перед тим, як доправити туристів до суші, роз’яснювали, як продезінфікувати взуття, одяг. Або пропонували гумові чоботи, наприклад.

На острові Південна Джорджія, що на півдні Атлантичного океану, нема корінних жителів. Там працюють науковці Британського Антарктичного загону, постійно чергує хтось з офіцерів. Є тут невелике поселення.

—На Південній Джорджії дуже багато пінгвінів, — ділиться враженнями співрозмовник. — Їх там тисячі!

Туристи дізнаються, хто першим ступив на острів, хто дав території назву. Такою людиною був мореплавець Джеймс Кук. Назвав острів на честь короля Великої Британії Джорджа III.

Не менше цікавим виявилася подорож на Фолклендські острови. Там вразили колонії морських котиків. А ось на ще один британський острів в Атлантичному океані туристів уже не пропустили. Мова про острів Святої Єлени, де відбував покарання Наполеон. Цікаво, що невелика частина території належить Франції. Зокрема, те місце, де розташовані два будинки, в яких проживав Наполеон, і долина, де був похований. Однак побачити все це мандрівникам не вдалося. На той час вони отримали повідомлення про епідемію. Команді наказали змінити маршрут і прямувати до порту Кейптаун Південно-Африканської Республіки.

Всі планували зійти на берег. Однак дозволили це зробити тільки туристам.

Туди, звідки вирушив «Титанік»

Зійти на берег можуть тільки туристи! Та розпорядилася тамтешня влада. Команді корабля заборонили покидати борт.

—Нам сказали відійти від берега подалі, — розповідає Мрачковський. — Поки в офісі компанії приймали рішення, як діяти далі, корабель залишався на місці, а ми чекали команди. У нас ні в кого не було не було симптомів захворювання на Covid-19 — ні серед туристів, ні серед членів екіпажу Лікар міг це підтвердити. Втім, влада розпорядилася так, як вважала за потрібне.

Їхнє судно залишалося на приколі майже чотири дні. Така само доля спіткала ще декілька теплоходів. Капітан отримав команду йти до одного з Канарських островів  — Тенеріфе. Там підібрали команду ще з двох теплоходів їхньої компанії і попрямували до британського порту.   

По дорозі надійшло ще одне повідомлення з офісу компанії. Членів команди попередили про скорочення платні. Підставою називали відсутність туристів на борту. Нашому земляку зменшили виплати майже на половину.

Коли пришвартовувалися у британському порту  Саутгемптон, хтось з команди згадав, що саме звідти відправлявся у свій останній рейс знаменитий «Титанік». З Саутгемптона виходив в море також трансатлантичний лайнер «Олімпік». Звідси прямував підкорювати водні простори ще один корабель такого самого класу — «Британник». У всіх них сумна доля. Два судна затонули, а третє, «Олімпік», зазнало зіткнення з іншим кораблем.

Виручив літак до Мінська

—У британському порту зібралося 30 українців, які працювали на суднах, — говорить Андрій Мрачковський. — Ми не вірили, що вдасться вибратися за межі країни. Авіарейси скасовані, чим ще добиратися?

Він каже, що їм поталанило. З Мінська прилетів літак і ним вони відправилися у зворотному напрямку.

—Ми були чи не єдиними пасажирами в Лондонському аеропорту, — згадує співрозмовник. — Враження від перебування в ньому було пригнічене. Скрізь порожнеча. У Мінську пасажирів було трохи більше, але всі магазини, інші торгові точки в аеропорту не працювали.

До кордону з Україною їх доправили на автобусі. Сам кордон переходили пішки. Далі на чекав український автобус. Про це подбала компанія. З Києва наш земляк добирався на автомобілі. Знайомий виручив.

—А ось європейці, які працювали на суднах, застрягли в Лондоні, схоже, надовго,  — додає співрозмовник.

Нині Андрій Мрачковський дотримується карантинних вимог і залишається вдома. Навіть з батьками поки що не бачився.

Не думайте про погане і не панікуйте

Навіть у складній ситуації не треба думати про погане. Насамперед слід заспокоїтися і не панікувати. Паніка поганий порадник. У такому стані складніше знайти вихід із ситуації.

Так вважає Андрій Мрачковський, який протягом десяти років час від часу надовго залишається у вимушеній ізоляції.

—Щоразу під час виходу в плавання знаходжу для себе заняття, на якому повністю зосереджуюся, — каже він. — Це  відволікає від інших думок. Під час нинішнього круїзу пройшов навчання на двох курсах. Підтягнув свій кваліфікаційний рівень. Раніше у мене не було на це часу.

Будь-яку роботу необхідно поєднувати зі спортивними вправами. У нас їх можна було робити у спортзалі. Їх на судні було два: один для туристів, другий для команди. Щоразу збадьорювало плавання у басейні. Зрозуміло, що у квартирах нема можливості плавати, але ж є душ. Треба шукати можливості, а не причини.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.