Жертвою домашнього насилля може стати і бідний, і багатий, і працюючий, і безробітний. Що робити, коли…?

Жертвою домашнього насилля може стати і бідний, і багатий, і працюючий, і безробітний. Що робити, коли…?
  • Важко повірити, що Гуглу наступного року — 25.
  • Ще важче — що досі є люди, жінки, які не знають, куди йти, і кого запитати про власні права, про захист від кривдника, про психологічну пораду і юридичну консультацію.
  • Спробуємо допомогти.  

У кожному місті є особливі родини. Особливість їх може бути обумовлена лише одним телефонним дзвінком на 102 і фразою — тут відбувається домашнє насилля. Після цього родина знаходиться в певному списку і під наглядом соціальних служб та сектору протидії домашнього насилля.

Нагляд скасовується за відмінну поведінку протягом шести місяців. А до тих пір, кожного тижня рандомним методом мобільна бригада, яка складається з працівників поліції і соціальних служб, може навідатися в гості і пересвідчитись, чи все там гаразд.

— Спочатку мобільна бригада виїздить на такі виклики, проводять роз’яснювальну роботу, фіксують звернення і, на жаль, часто виявляють жінок, які опинилися в патовій ситуації, і їм немає куди йти, — розповідає Анастасія Богачук, працівник Денного центру соціально-психологічної допомоги. — Бригада привозить таких жінок до нас.

Відео дня

У Вінниці працює два екіпажі поліції, які належать до сектору протидії домашньому насиллю, в народі «Поліна». Один екіпаж обслуговує правий берег, інший — лівий, включно із селами, які були приєднані до Вінницької територіальної громади.

За словами керівника сектору Валерія Кравчука, за минулий рік спеціальний екіпаж протидії сімейному насиллю виїздив на 3088 викликів. А цього року, який вже майже добігає кінця, таких викликів було близько 1500.

— Особливо великий спад був на початку війни, людям просто було не до того, — говорить Валерій Кравчук. — Зараз викликів не багато, тому що багато людей виїхали з країни, певна частина чоловічого населення пішла воювати. Але хоча кількість і зменшилась, зміст цих викликів не змінився. Як було серед кривдників більше чоловіків і менше жінок, так воно і зараз. Так само трапляються поодинокі випадки домашнього насильства, які вчиняє дитина-кривдник.

На що розраховувати в Денному центрі?

На інформаційні послуги. Здавалося б — і все? Ніхто тебе за руку водити не буде, пороги оббивати, вирішуючи твої питання, теж, але ти вийдеш із розумінням, куди тобі йти, і до кого звертатися з кожного питання.

— Це здається дивним у сучасному світі, але багато жінок взагалі не знають, куди йти, що робити, коли, наприклад, хоче розлучитися з чоловіком, — розповідає Анастасія Богачук. — Або ж їй треба знайти роботу, садочок для дитини і це проблема. А є жінки, яким треба просто поговорити про свою біду.

Для розмов і порад психологічних, в центрі працює психолог. Для первинної юридичної консультації є юрист, крім того, можна отримати направлення на безкоштовну юридичну консультацію за певним питанням.

— Ми також можемо зв’язатися з департаментом освіти і допомогти влаштувати дитину в садочок, зі службою зайнятості — щоб допомогти жінці знайти роботу, — розповідає соцпрацівник. — Тобто тут людині допоможуть з проживанням, з роботою, з навчанням, із садочком, з одягом, з їжею… За умови, якщо жінка йде на контакт і готова до співпраці.

Не всі готові змінитися

Про такі родини говорять — вони опинилися в складних життєвих обставинах. В Денному центрі їх намагаються з цих обставин вивести і допомогти. Але щоб ця допомога пішла на користь, і нові реалії (робота, житло, садочок…) стали способом життя і нормою — їх тримають на контролі. Щоб, наприклад, жінка не покинула роботу через тиждень, і не вимахувалась: «Я багатодітна мама, маю від держави більше ніж на роботі, а добрі волонтери мені принесуть одяг, взуття, їжу…» На жаль, така позиція в наших жінок не унікальна.

— І неможливо зараз уявити таку ситуацію, щоб жінка опинилася на вулиці, і до неї ніхто не прийде і не спробує допомогти, — говорить Анастасія Богачук. — Зараз багато небайдужих громадян, люди піклуються про дітей, про жінок. Тому що це ненормально для нашого часу. Тому, коли така ситуація все ж таки з’являється — тут напевне є вибір самої жінки. І як не прикро про це говорити, але в нас є покоління сімей, які все життя живуть у «складних життєвих обставинах». Вони просто іншої моделі життя не знають і не хочуть знати, їх все влаштовує.

Як людина потрапляє на вулицю

— Якщо в нас трапляється випадки безвиході, коли тут і зараз людину просто не можна залишити, ми задіюємо притулки, — говорить керівник «Поліни». — В нас є стандартний бланк направлення у вінницький притулок, який знаходиться за межами міста, в першу чергу ми намагаємось співпрацювати саме з державними закладами. Але бувають ситуації, коли людині необхідно знаходитися в місті, тому ми зідзвонюємось з кризовими центрами, зокрема з центром «Ми поруч». Запитуємо, чи є місце і веземо туди, ще не було жодної відмови.

Риси жертви/агресора не вгадати

Завжди хочеться мати чіткі приклади — хто, що, як. Щоб соломки підстелити, і не потрапити в ситуацію, коли ти жертва насилля, або жертва шахрайства, або просто жертва і не знаєш, що робити далі. Проте в домашньому насиллі не все так просто, як здавалося б.

— Не можна сказати, що жертвою домашнього насилля є людина, яка опинилася в скрутних життєвих обставинах, або вона з неблагополучної родини, тому така доля, чи людина просто вживає алкоголь і наркотики і тут сам Бог велів, — говорить Валерій Кравчук. — Всі можуть стати жертвою домашнього насильства — і заможні люди, і люди середнього прошарку, і працюючі, і безробітні. Не можна зробити один чи два портрети жертви. Так само можна сказати і про агресора. Кожна ситуація по-своєму специфічна, як і людина.

Але можна відповісти

— За вчинення домашнього насильства передбачена перш за все адміністративна відповідальність, це стаття 173 зі значком 2. Адмінкодексу України, — говорить Валерій Кравчук. — Крім того, під час викликів наші працівники проводять форму оцінки ризиків, і приймають рішення за результатам, про винесення термінового забороненого припису кривднику (наприклад — заборона на спілкування з потерпілою, або залишення місця проживання). Також у нас діє кримінальна відповідальність, яка передбачена статтею 126 Кримінального кодексу України — за систематичне вчинення домашнього насильства. І є навіть справи, які доводились до суду, і є прийняті по них рішення. Зазвичай під дану категорію підпадають кривдники, які вчинили більше двох-трьох правопорушень і на це складені протоколи. Ми в такому випадку можемо порушувати справу, але за однієї умови — має бути заява від потерпілої, про притягнення до кримінальної відповідальності. На цьому моменті більшість справ грузне. Тут ми примушувати не можемо, але випадки є.

За словами Валерія Кравчука, кримінальні справи при нагоді поліція завжди ініціює, також постійно спілкується з потерпілими. Тому що часто жертва насилля вагається в прийняті рішення — наче так, треба покласти цьому край, наче ні — бо шкода.

— З такими ми постійно підтримуємо контакт, тому що наша робота — попередити і не допустити настання тяжких наслідків, — говорить керівник сектору. — Адже комусь, щоб припинити насилля, вистачає адмінвідповідальності, а хтось не може зупинитися.


Читайте також: 

Жінки отримують безпеку і за два тижні починають «сипатись». Про роботу кризового центру Юлі Дякун

«Я була на самісінькому дні…» Які різні долі жінок, що живуть у кризовому центрі «Ми поруч»

Комусь простіше торгувати тілом, комусь просити… Чому у жебрацтва жіноче обличчя

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі

keyboard_arrow_up