«Желаю встрєтітся та заспівати пісню вітер з поля». Що писав фронтовик кумі у село Багринівці

Листи з фронтів Другої світової відправляли без конвертів, написане перевіряв цензор

• Лист фронтовика Другої світової до своєї куми.
• На ньому позначка «Просмотрено военной цензурой».
• Схоже, частина тексту написана під диктовку.
• Листи з фронту відправлялися без конверту.

Цей лист, точніше, його копію, мені передали у селі Багринівці Літинської громади. Розмовляли з керівницею тамтешнього народного фольклорного колективу Оксаною Моторною і її мамою пані Марією. Пані Марія створила колектив у далекому 1972 році. З часом керівницею стала донька. Мама, як і раніше, продовжувала співати. Колектив «Джерело» відомий своїми виступами на багатьох обласних і всеукраїнських фестивалях.

Співрозмовниці згадували про свою рідню. Пані Оксана дістала листа з фронту. Друкуємо його копію. У тексті нема нічого особистого, чи особливого.

«Просмотрено военной цензурой»

Автором листа є Яків Романович Кашпрук. Він адресував написане Дуднік Анні Кузьмівні у село Майдан Стасів, яке обслуговувало поштове відділення у Багринівцях.

Кожен лист з фронту уважно переглядала військова цензура. Про це свідчить штемпель з написом: «Просмотрено военной цензурой». Тому написати про щось особливе ніхто з авторів таких листів не мав можливості. Навіть якби хотів це зробити, йому не вдалося б.

Деякі речення з листа, очевидно, писалися під диктовку. Про це свідчать пафосні нотки патріотизму у словах Наприклад, «разобем неметких гадов, которые хотела поработить нашу советскую землю, а наших братьев и сестер сделать рабами».

До речі, листи з фронту замість зворотної адреси мали позначку «Польова пошта» і далі значився номер. Писали навіть на титулі. Саме так зробив Яків Кашпрук.

Відправляли їх без конвертів. Аркуш складали акуратно у формі конверта, у такому вигляді доправляли до адресата.

«Здоров кума!»

Такими словами починається лист. Одні слова написані російською, інші українською. Втім, важливо інше: що хотів сказати автор в умовах цензури.

«Письмо от твого (слово закреслено) вашого кума Яши Романовича. Напишу вам, що я нахожуся жив здоров и вам желаю всього найкращого всього найлучшого всего наймилішого у вашей жизни с вашими ребятами Марусей та Ваньой.

Ну кума я живу хорошо весело привыкший до военной жизни, но одно только волнует меня мое серце що в думке моя мила дорога жена Катюша та дочка Маруся.  

Но кума ничего скоро война закончится разобем немецких гадов…»

Після цих патріотичних слів одразу наступний текст:

«Досвидания кума. Примите от меня мой боевой красноармейский привет та привет Маруси Ваньовий и передайте привет моей дорогой милой Катюше та дочке Марусе татови Кузьме.

Желаю всего найкращого життя с вами встретится та заспівати пісню вітер з поля та здраствуй милая Катюша.

Прошу ответа.

Яша, 18/6 червня».

Поруч з текстом автор публікації зробив позначку: «Анна Кузьмівна Дудник , якій адресовано листа, це сестра нашої бабусі». Записав після уточнення моєї співрозмовниці у Багринівцях Оксани Моторної.

Ще є запис про рік народження автора листа —1917-й. Ще фрагмент записаного з уст співрозмовниці: «Дудник Іван Іванович теж загинув».
 

Читайте також:

«Мамо, їдьте у Вінницю, там вам буде добре». Історія двох жінок, сини яких на війні

Вінничан запрошують на світову прем'єру хорового циклу «Псалми Давидові»

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.