«Зброї вистачить для оборони і наступу». Що побачили і почули наші волонтери у передмісті Бахмута?

Бійці 54-ї бригади подарували вінницьким волонтерам прапор, на якому залишили автографи

• Волонтери з двох організацій  — «Дорожній контролю Вінниця» і «Енергія Відродження» доставили два автомобілі нашим військовим на Донеччину.
• Один — у Слов’янськ, другий — у Часів Яр, що є передмістям Бахмута.
• Що побачили і почули від військових і місцевих?

Журналіст сайту «20 хвилин» розмовляв по телефону з керівником ГО «Дорожній контроль Вінниця» Володимиром Затайдухом. Він перебував у дорозі, повертаючись додому. Розмова відбувалася о 12-й годині 22 квітня.

Кошти на автомобіль збирав син військового

Прошу волонтера більше розповісти про те, що відбувається у Часовому Ярі. Звідти йде дорога до Бахмута. Нині її називають дорогою життя. Рашисти намагаються її перерізати, аби блокувати постачання захисникам Бахмута.

У Часовому Ярі вінницькі волонтери провели три години. Спілкувалися з військовими і місцевими, яких вряди-годи ще можна побачити на вулицях напівзруйнованогоміста.

Передали військовим автомобіль «Нива», саме такий вони просили. Як уточнив пан Володимир, кошти на  «Ниву» збирав син військового. Його батько разом з побратимами стримує російську нечисть у передмісті Бахмута. Хлопця підтримали волонтери «Дорожнього контролю».

З усіх сил пнуться перерізати дорогу життя

— Часів Яр рашисти стирають з лиця землі, — каже Затайдух. — Дороги знищені, інфраструктура нульова, електрика відсутня, мобільний зв'язок не працює, наші військові користуються Старлінком. Дороги навіть у самому містечку настільки розбиті від вибухів, що проїхати легковим автомобілем нереально. Потрібен позашляховик.

Волонтери перебували у місті упродовж трьох годин. Упродовж цього часу вибухи не стихали. Обстріли лунали з обох сторін.

У місті багато військової техніки.

— Військові кажуть, що мають чим захищати місто, стримувати ворога, —продовжує розповідь волонтер. — Зізнаються, що зброї і техніки вистачить навіть для наступу.  

Інтенсивні бої тривають щодня. Очевидно, росіяни мають намір знищити усі будівлі, аби наші військові не мали можливості зачепитися за них під час оборони. Хоча цегельні стіни не є надійним захистом від гаубичних снарядів, ракет та авіабомб. Захисник міста говорили також про дії ворожих диверсійно-розвідувальних груп, які дають про себе знати. Над містом з’являються коптери рашистів.

За три години у місті зустріли трьох цивільних

Під час розмови з військовими побачили на вулиці цивільного. На вигляд чоловік пенсійного віку. Пан Володимир підійшов до нього запитати, чому не виїжджає. У відповідь почув те, що вже неодноразово чув від жителів інших міст, де тривають бої. Каже, тут його місто, тут народився, виріс, звідси нікуди не збирається їхати. Мовляв, що має бути, те буде.

Чоловік повертався від наших військових. У них підзаряджав ліхтарик, аби мати світло вночі. Ще сказав, що воїни ЗСУ діляться харчами.

— За ті три години, що ми провели у Часовому Ярі, бачили тільки трьох цивільних, — говорить Затайдух. — Всі вони люди пенсійного віку. Неможливо уявити, як можна залишатися у таких умовах. Але це їхній вибір.

Волонтери залишили військовим-землякам трохи домашніх харчів. Привезли також ліки, які ті замовляли. Насправді продовольством воїни забезпечені сповна. Все одно домашнього хочеться. Бо те, що з дому, смачніше.

З побаченого волонтер робить висновок, що Часів Яр під надійним захистом наших військових.

Натомість росіяни з усіх сил пнуться, аби перерізати дорогу життя, що веде до Бахмута. В одному з телевізійних сюжетів показали взятого у полон вагнерівця. Той розповів, що його відправили на позиції з лікарні. Він поранений, мав би лікуватися. За словами полоненого, таких, як він, забрали з лікарні 18 осіб. Один з наших військових розповів на камеру, що наші захисники бачать інколи росіян, які взагалі без зброї. Їхнє завдання наблизитися до наших позицій, викопати окоп і загинути. Бо в такій ситуації неможливо залишитися живим. Неспроста їх прозвали «копачами».

Бійці 54-ї подарували прапор

З приємних вражень від поїздки залишилася зустріч із військовими 54-ї окремої механізованої бригади імені Гетьмана Івана Мазепи.

Відбулася вона у Слов’янську на Донеччині.

За те, що вінницькі волонтери постійно підтримують військових цього підрозділу, вони подарували їм прапор. Бійці залишили на ньому свої автографи.

Крім того, вручили Грамоту — знак подяки за волонтерську допомогу.

Везуть ще один подарунок від 54-ї бригади — шеврон. Його мають передати маленькому вінничанину, який підготував для захисників серію малюнків.

Про бізнес на крові

Були і неприємні враження. Вони залишилися від зустрічі з майстрами станції шиномонтажу у місті Павлоград на Дніпропетровщині.

Ось як розповів про це Володимир Затайдух:

— На зворотньому шляху ми перевозили на лафеті автомобіль військових для ремонту. Серед ночі на трасі трапилася поломка: на лафеті обрізало шпильки.

Відлетіло колесо. Нам так і не вдалося його знайти. Виручили військові. Одразу з трьох підрозділів виявили бажання привезти нам запаску. Гарний приклад взаєморозуміння між волонтерами і військовими.

Як пояснив співрозмовник, колесо військові привезли о 12-й ночі. Його закріпили на двох залишених шпильках і з горем навпіл дотягнули до Павлограда. Дочекалися ранку, купили у магазині шпильки і поїхали на шиномонтаж.

— Щоб поставити нові шпильки, треба не більше, як пів години, — продовжує Затайдух. — Хлопці дійсно зробили все швидко. До їхньої роботи жодних питань. Але коли назвали ціну!.. Сказали, що маємо заплатити 900 гривень. І це при умові, що шпильки ми купили окремо. Тобто сума тільки за роботу. Нашому здивуванню не було меж.

— І ви заплатили? — запитую волонтера.

— Куди було діватися… Розумію, що кожна робота оплачується, але ж у всьому мають бути розумні межі.
 

Читайте також:

Звернення до тих, хто нічого не робить для Перемоги. Емоційний пост волонтера з Шаргорода

На Донеччині загинув молодий захисник з Іллінецької громади

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.