«Заганяли євреїв у воду пірнати, коли виринали — по них стріляли»: як гітлерівці «розважалися» у Китайгороді
- Дізналися про нові факти жахливих знущань гітлерівців над євреями у селі Китайгород Іллінецької громади.
- Про них розповіла журналісту «20 хвилин» жінка, яка записала спогади односельців про ті страшні події.
- Нагадаємо, 27 січня у світі відзначають Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.
Тамара Рафаловська родом з села Китайгород Іллінецької громади. Її батько Сергій Рафаловський працював директором школи. Це з його ініціативи у 60-х роках минулого століття в селі встановили прізвища євреїв, яких розстріляли німецькі окупанти під час Другої світової. Скласти список знищених чоловіків, жінок, дітей єврейської національності — такої вказівки ніхто не давав. З району надійшло розпорядження встановити прізвища односельців, які не повернулися з війни. Цю роботу виконували переважно вчителі.
Сергій Рафаловський попросив свою двоюрідну сестру Ганну Рафаловську, вона навчала дітей англійської мови, одночасно розпитувати в односельців інформацію про розстріляних євреїв. Жінка записала їх в окремий зошит.
Донька директора школи Тамара Рафаловська повернулася в село після смерті батька. До того працювала у місті Клайпеда за спеціальністю, вона інженер-кораблебудівник. Після переїзду до Вінниці була бібліотекаркою у державному педагогічному інституті, нині — це університет імені Коцюбинського.
З Тамарою Рафаловською розмовляв журналіст «20 хвилин».
Вбили чоловіка, дружину і чотирьох дітей
Одного разу пані Тамара приїхала в село до мами, оглядала бібліотеку книг, зібраних у свій час батьком. Каже, звернула увагу на синій зошит, який лежав на книжковій полиці. Від мами почула історію, як тато просив свою двоюрідну сестру зібрати прізвища розстріляних євреїв. На початок Другої світової у Китайгороді значну частину населення становили мешканці єврейської національності.
Жінка гортала сторінки синього зошита, обкладинки якого вицвіли від часу, згадувала батька. По декілька разів перечитувала прізвища. Очі сповнювалися слізьми. Ось один із записів про розстріл родини з шести осіб: Звеняцький Шувер, Звеняцька Рита і четверо їхніх дітей. І це не єдина така сім’я.
Мама говорила, що в радянські часи батькові не радили поширювати таку інформацію. Тому зошит тато тримав вдома.
— Я вирішила продовжити робити те, що розпочав тато, — говорить Тамара. — Якраз настали часи нашої незалежності, відкривалися приховані сторінки історії. Згадувала тата, думала про безневинно вбитих своїх односельців. Більшість з них становили євреї, але німецькі окупанти розстріляли й цивільних українців.
Пані Тамара обійшла найстарших жителів села. Просила їх згадати, кого вони пам’ятають з євреїв, назвати прізвища і розповісти, що знають про їхню загибель.
Співрозмовниця зізнається, що їй дотепер важко згадувати деякі з тих розповідей. Каже, від них холод йде по спині.
Малих хапали за ніжки — головою об камінь
Односелець Яків Герасимчук згадував епізод, як німецькі солдати знущалися над євреями, влаштовуючи для себе «розваги». Одного разу зігнали їх у центр села і змусили бігати навколо будівлі. Хто опинявся у «хвості», тих били гумовими палицями або нагайками. Потім знесилених погнали до ставу. Але дивним способом: повзком, навколішки. Самі реготали з цього. Загнали у воду. Наказали пірнути. Як тільки голови з’являлася над водою, стріляли, у кого вцілили, того убили, інші захлиналися під водою.
Ще один житель Китайгорода Микола Ковальчук згадував розповіді своєї матері про те, як євреїв вели на розстріл. Місце для цього було у Дашеві. Це село понад десять кілометрів від Китайгорода. Малі діти йшли повільно, чим стримували рух колони. Нелюди вигадали, як їх позбутися. Хапали за ніжки, розмахували і голівкою ударяли об камінь.
За словами пані Тамари, вона записала також декілька епізодів про те, як дехто з її односельців рятував єврейських дітей. Григорій Бабіленко заховав у себе на обійсті єврейського хлопчика Якова. Катерина Білоконь врятувала єврейку Рузю і трьох її діток. Для цього обрала схованку — яму під піччю. Марія Войт вихопила з розстрілької колони хлопчика і сховала його у мішок.
Марія Гайдук зуміла уберегти двох єврейських дівчаток-сестричок.
Про всі ці епізоди Тамара Рафаловська розповіла у книзі про історію свого села «Наш Китайгород». Там же надрукувала прізвища євреїв-земляків, розстріляних німцями.
Таким чином у синьому зошиті, розпочатому з ініціативи її батька, тепер 200 прізвищ розстріляних євреїв. Жінка порівнює їх кількість з іншою цифрою: з фронтів Другої світової не повернулися 89 жителів Китайгорода.
У «Яд Вашем» передали копію, оригінал у Вінниці
Жінка не знала, кому ж передати синій зошит. Допоміг випадок. Одного разу вона зайшла у бібліотеку при музеї Голокосту до знайомої бібліотекарки Наталії Радер. На той час пані Рафаловська працювала у бібліотеці Вінницького педагогічного університету. До розмови долучився директор музею Леонід Трахтенберг.
— Коли пані Тамара розповіла про зошит, спершу не надав розповіді особливого значення, — згадує Леонід Трахтенберг. — У музеї є «Книга памяті», а також «Книга скорботи», де вписані, зокрема, імена жертв Голокосту. Цінність зошита зрозумів тоді, коли взяв його до рук і співставив записи в ньому з тими, що є у «Книзі пам’яті». У книзі значиться тільки одне прізвище розстріляних євреїв з Китайгорода. Одне прізвище, але четверо людей. Сім’ю розстріляли. А в зошиті, нагадую, 200 розстріляних.
До Вінниці приїжджав режисер з Ізраїлю, який знімає фільми про Голокост. Побачивши експонат, одразу сказав: «Цей зошит має бути у «Яд Вашемі» у Єрусалимі, таким записам нема ціни!».
«Цей зошит буде зберігатися у музеї у Вінниці, — відповів Леонід Трахтенберг. — Тут проживає дочка тієї людини, яка зібрала і зберегла ці записи, завдяки її батькові і їй самій, ми знаємо тих, кого знищили гітлерівці».
Для інформації
Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту встановлено Генеральною Асамблеєю ООН 1 листопада 2005 року. Для вшанування обрали дату 27 січня невипадково: саме в цей день у 1945 році звільнили в’язнів гітлерівського концтабору Освенцим (Аушвіц) на території Польщі. Там утримували євреїв, поляків, циган, людей інших національностей. Над ними проводили досліди, спалювали у камерах.
За офіційними даними, протягом Голокосту гітлерівці знищили приблизно шість мільйонів євреїв. В Україні було страчено півтора мільйона євреїв.
Читайте також:
«Париж не для мене»: розмова з вінничанкою, яка єдина в Україні має дев’ять дипломів про освіту
У Могилів-Подільському затримали жінок, які в соцмережі закликали до ухилення від мобілізації
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
