«Париж не для мене»: розмова з вінничанкою, яка єдина в Україні має дев’ять дипломів про освіту

Віктор СКРИПНИК

Чотири дипломи про вищу освіту з дев'яти Надія Яворовенко отримала у Франції, де нині працює, ще п'ять дипломів — українських вишів

П’ять років тому Надія Яворовенко стала рекордсменкою України — її прізвище вписали у Книгу рекордів за те, що здобула дев’ять дипломів про вищу освіту, чотири з яких — французькі.
Освітні документи отримала у віці до 25-ти років.
Чим нині займається рекордсменка? Як допомагають набуті знання? Про це Надія Яворовенко розповіла журналісту «20 хвилин».

Надія Яворовенко живе і працює у Франції. Саме там вона отримала чотири із дев’яти дипломів. Один з них — магістра європейського права. Знання опановувала в університеті міста Ніцца. Навчальний заклад так і називається — «Університет Ніцца», уточнює пані Надія. Зізнається, що цей диплом дався їй найважче. Причина — специфіка юридичної термінології. Каже, іноземцям не давали жодних поблажок. Вивчати юридичні науки на іноземній мові непросто.

Має ще три французькі дипломи. Вони освітнього рівня бакалавр. Один з них — перекладача, два інші — за спеціальностями управління підприємством і менеджмент.

Українські дипломи у Надії — вінницьких вишів. По закінченні школи №30 у Вінниці вона стала студенткою торговельно-економічного інституту, паралельно заочно навчалася у філіалі Національної академії внутрішніх справ у нашому місті. Дев’ятий диплом захистила у Донецькому національному університеті імені Стуса — магістра бізнес-адміністрування. Документ з відзнакою. Загалом має три «червоні» дипломи.

Відео дня

На захист дев’ятого диплома пані Надія приїжджала з Франції. Було це у 2020 році. У день його отримання у її житті відбулася ще одна важлива подія — їй вручили сертифікат Книги рекордів України. Вручення відбувалося у Вінницькій міськраді. Як зазначив тоді представник Національного реєстру рекордів, в Україні нема ще однієї такої людини, яка б мала стільки дипломів про вищу освіту, як наша землячка Надія Яворовенко.

Привітати її тоді прийшли батьки, дехто зі шкільних вчителів, викладачів вишів, однокласники. Після того Надія знову повернулася до Франції.

Тисяча резюме, щоб взяли на роботу юристом

З Надією Яворовенко журналіст «20 хвилин» розмовляв по телефону. «Поруч зі мною мама, Тамара Василівна», — радісно повідомила співрозмовниця. Попросив пані Тамару також доєднатися до розмови.

Про вручення сертифікату Книги рекордів України обидві співрозмовниці згадують, як про гарну подію у їхньому житті. Але тільки авторка рекорду знає, наскільки непросто далася їй наука.

— Мені ще в школі подобалися іноземні мови, — згадує пані Надія. — Мама пропонувала йти вчитися на економіста, батько радив здобути юридичну освіту, зрештою, маю дипломи юриста, перекладача, економіста, — каже з усмішкою пані Надія.

У Франції непросто влаштуватися на роботу з юридичних спеціальностей. Навіть з дипломом магістра європейського права. Надія переконалася в цьому особисто. Роботодавці особливо прискіпливі до фахівців-іноземців.

За словами нашої землячки, вона розіслала приблизно тисячу резюме, поки її взяли на роботу помічником адвоката. Місяць проходила випробувальний термін. Пів року витратила на пошуки.

Неабияк зраділа, коли нарешті отримала запрошення на роботу. Щоправда, для цього треба було змінити місто: на той час вона проживала у Ніцці, де закінчила університет, адвокатська компанія знаходилася у Ліоні.

Компанія, в якій відпрацювала два роки, займається вирішенням господарських, комерційних справ, різного роду адвокаціями. Нині у неї інша робота, в іншій компанії.

— Працювати помічником адвоката спершу було цікаво, але з часом відчула, що мене затягує рутина, — розповідає Надія. — Вирішила шукати щось інше, хоча розуміла, що це буде непросто.

У нагоді стали здобуті знання і трохи досвіду. У березні виповниться три роки, як Надія працює в іншій компанії.

Зарплата залежить від освіти і стажу

Податковий аналітик — така посада нині у Яворовенко. На роботу її взяли в компанію у Ліоні, яка надає послуги іноземному бізнесу, що має намір працювати у Франції. Завдання податкового аналітика — здійснювати супровід іноземного підприємства чи окремо взятого бізнесмена. Простіше кажучи, допомагати вникнути у всі нюанси французького законодавства, що стосуються відкриття бізнесу, супроводжувати бізнес. Пані Надія надає послуги у питаннях податкового законодавства.

За її словами, найбільше звертаються по допомогу підприємці зі Швейцарії. Супроводжують також бізнесменів зі США, але таких небагато. Є підприємці з країн Євросоюзу. Найчастіше іноземці відкривають бізнес чи налагоджують співпрацю зі французами у фармації. Іноземцям цікаво працювати також у сфері парфюмерії, косметики. Викликає інтерес бізнес в ІТ-галузі.

— У кожного з працівників нашої компанії є свій портфель клієнтів, відповідно до специфіки посади, визначені дедлайни надання допомоги, якщо коротко, так працюємо, — говорить співрозмовниця.

Як допомагають дипломи?

Жінка каже, що самі по собі дипломи не можуть допомогти, допомагають набуті знання і досвід.

— Під час оформлення в компанію традиційно відбулася співбесіда, — продовжує Надія. — Треба було пред’явити диплом, аби таким чином підтвердити його наявність. Запис у резюме — це одне, але його треба підтвердити документами.

Вона уточнила, що від того, яка в тебе освіта, залежить зарплата. Але не тільки цей факт визначає її рівень.

— Претенденту на роботу з дипломом бакалавра можуть встановити таку само зарплату, як тому, хто має диплом магістра, — ділиться думками співрозмовниця. — Для роботодавця важливо ще й досвід працівника. Якщо людина досвідчена, то цей фактор працює на неї. Тому зарплата може бути однакова і в того, хто з дипломом магістра, і хто має диплом бакалавра.

Вивчає мови

Коли запитав пані Надію про її плани, без роздумів відповіла: «Хочу далі вчитися». Вона каже, що вчитися треба не заради диплома. Вчитися треба, аби отримувати нові знання. І то у випадку необхідності. Нині у неї необхідність вивчати іноземні мови. Нагадує, що це те, що їй подобалося ще зі шкільної парти.

Англійську вивчала у школі. В інституті опанувала французьку. Обидві мови знадобилися при отриманні дипломів у Франції. Нині виручає англійська. За словами співрозмовниці, їхня компанія надає послуги іноземцям на англійській мові.

— Як бачите, диплом перекладача мені також знадобився, — нагадує пані Надія. — Надалі маю намір вивчати ще інші іноземні мови. Можливо, колись це знадобиться. Раптом доведеться переїхати в іншу країну. Хоча до Франції звикла, але не все можна в житті передбачити.

Від співрозмовниці дізнався, що вона має певний рівень знань з іспанської. Ця мова поширена у світі. Навіть іспит склала. Оволоділа рівнем іспанської А2. Це означає, що може спілкуватися на загальні теми з основних сфер життя. Розуміє фрази, речення.

Буде вдосконалювати також італійську. Мову італійців опанувала на рівні В1, склала іспити, має сертифікат відповідності. Може достатньо добре розмовляти.

Не про всі плани розповіла вінничанка. Дивує її наполегливість і бажання набувати нових знань. Каже, у нашому житті завжди є до чого прагнути. Було б бажання. Значно розвинена дистанційна робота. Цю обставину також слід враховувати.

Для Надії важливе значення має місце проживання.

— Від роботи у Парижі я відмовилася, — ці слова Надії здивували, бо стільки людей хотіли б оселитися на берегах Сени!

— Париж не для мене, — продовжила вона. — Чому? Дуже велике місто. Почуваюся в ньому некомфортно. Не уявляю, як там можна пересуватися, як добиратися до роботи і повертатися додому. Багато часу довелося б витрачати марно. Ні, Париж не для мене. Ліон теж немале місто, третє за величиною у Франції, але не таке, як столиця.

Що кажуть французи про дипломи вінничанки?

Запитую землячку, чи знають у неї на роботі, що має дев’ять дипломів про вищу освіту.

— На попередній роботі знали, — говорить Надія Яворовенко. — Знали, що їду в Україну захищати дипломну роботу на здобуття освітнього рівня магістр. А це був уже дев’ятий диплом. Повернулася не тільки з дипломом. Привезла ще й копію сертифіката Книги рекордів України. На моє здивування, колеги по роботі уже читали, що стала рекордсменкою. Тоді інформація про мої дипломи розлетілася у ЗМІ, мої французькі колеги дізналися про неї з повідомлення в інтернеті.

Каже, її колеги з попередньої і нинішньої роботи дружелюбні у ставленні до працівників-іноземців. Вінничанка — не єдина іноземка, яка працює нині в компанії. Так само були іноземці і на її попередньому місці роботи. Колеги не приховують, що пишаються тим, що мають фахівця з такою кількістю спеціальностей.

Французи зауважують, що навряд чи у їхньому місті є хтось з фахівців, який має таку кількість дипломів, як вінничанка.

Співрозмовниця звертає увагу на одну важливу деталь. Її інформація може стати у нагоді тим з українців, хто має намір отримати диплом магістра у Франції. В університеті Ніцци, де вона здобувала освітній рівень магістра європейського права, їй зарахувати окремі предмети, які раніше вивчала в Національній академії внутрішніх справ. Це дало можливість скоротити термін навчання. Отож, слід уточнювати у французькому виші, чи є у них таке правило.

Нагадаю, моїй співрозмовниці подобається вивчення іноземних мов. Що може порадити тим, хто опановує чужу для себе мову?

— Метод і порад нині є багато, — каже Надія. — У кожного з нас свій підхід. Я, наприклад, записую незнайомі слова на папір. У такому випадку простіше їх запам’ятовую. Але кожен має обрати для себе ту методику, яка йому сприяє швидше вивчити мову.

Українців стало більше у 10 разів

На початку великої війни, у березні 2022-го, до Надії приїхала її мама пані Тамара. Матуся її постійно підтримувала. Як кожній мамі, їй було шкода донечку, яка стільки часу приділяє навчанню! Але то було прагнення дитини. Тому надавала підтримку.

Особливо це було потрібно, коли Надія шукала першу роботу у Франції. Донька щодня відправляла роботодавцям резюме, а позитивних відгуків не отримувала. Мама щодня перебувала з нею на зв’язку. Не давала дитині розчаруватися, упасти у відчай. Під час розмов додавала упевненості. Зрештою, Надія отримала запрошення. Як уже згадували, перша її робота була помічницею в адвоката.

Війна змусила маму поїхати у Францію до доньки.

— Як тільки закінчиться війна, все одно повернуся додому, — говорить пані Тамара. — Я уже їздила. По два рази на рік. Спершу була потреба лікувати зуби. У Ліоні багато стоматологічних клінік. Маю медичний поліс, тому могли б лікувати безкоштовно. Але замість лікування місцеві стоматологи пропонували простіший варіант — видалити два хворі зуби. Ми з донькою побували у п’ятьох стоматологів, всі вони говорили одне й те само: «Зуби треба видаляти». У нас у Вінниці мені їх вилікували і я цьому рада.

— Після початку війни у Ліоні стало значно більше українців, ніж було раніше, — говорить Надія Яворовенко. — Місцева громада українців збільшилася приблизно у десять разів.

Українці дуже активні. Уже відкрили свою школу, збираються разом в українській церкві, навіть створили свій хор, діють гуртки для дітей, організовують різноманітні заходи. Серед приїжджих багато вінничан.

— Коли зустрічаємося з ними, кажу мамі, у нас тут маленька Вінницька область, — жартує співрозмовниця.

Кожного тижня до Ліона приїжджає бус з Києва. Водії привозять продукти харчування. Продають їх для наших біженців. Охочих купити своє завжди багато.

Пані Тамару з перших днів приємно вразило дружелюбне ставлення місцевих до українців.

— Без знання французької мови дуже непросто, — стверджує пані Тамара. — Донька може допомогти у той час, коли не на роботі. Тому я одразу записалася на курси вивчення мови. Уже склала екзамен на рівень А2. Це значить, що можу підтримувати розмову на побутові теми. Тепер готуюся до наступного рівня, до екзамену на В1.

Чи допомагають французи українцям фінансово?

— Так, виплачують щомісяця допомогу по 204 євро, — уточнює пані Тамара. — Щоправда, буває ці гроші не надходять. Чому — це не пояснюють. Є процедура субсидіального захисту. Таким біженцям платять кожен місяць. Але така процедура має свої обмеження. Наприклад, протягом чотирьох років не можна виїжджати з країни.

Суттєвою підтримкою для наших біженців є безкоштовний проїзд на всі види міського транспорту разом з метро. До речі, для французів вартість проїзних документів частково компенсує роботодавець. Надії відшкодовують половину вартості місячного абонемента, який коштує 75 євро.

На роботу українцям можна влаштуватися. Пропонують фізичну працю на будівництві, у закладах харчування. Треба знати мову. Тому багато охочих вчити її. За словами моїх співрозмовниць, в Ліоні зіткнулися з проблемою — не вистачає вчителів французької.

— У Франції добре, але додому хочеться, — приблизно такі слова можна почути від українських біженців у Ліоні, з якими спілкувалися на цю тему мої співрозмовниці Надія Яворовенко і її мама пані Тамара.

Династія рекордсменів

Батько пані Надії Микола Яворовенко має три дипломи про вищу освіту — юридичну, технічну і журналістську. Династія освітніх рекордсменів — інакше не скажеш про цю сім'ю.

—Дипломи я отримувала не для колекції, — говорить Надія. — Здобувала знання, щоб мати більше можливостей для працевлаштування. Мої старання не залишилися марними: з французькими дипломами можу працювати в Європі, з вітчизняними — в Україні. Всі дипломи зберігає разом з іншими документами. А їх копії батько поклав за скло і обрамив у рамку — вийшла незвичайна картина. Він почепив її на стіну. Нагадуємо йому про старання донечки